Роки | Числа | |||
2013 | 1(46) | 2(47) | 4(48) | |
2012 | 1(42) | 2(43) | 3(44) | 4(45) |
2011 | 1(38) | 2(39) | 3(40) | 4(41) |
2010 | 1(34) | 2(35) | 3(36) | 4(37) |
2009 | 1(30) | 2(31) | 3(32) | 4(33) |
2008 | 1(26) | 2(27) | 3(28) | 4(29) |
2007 | 1(22) | 2(23) | 3(24) | 4(25) |
2006 | 1(18) | 2(19) | 3(20) | 4(21) |
2005 | 1(14) | 2(15) | 3(16) | 4(17) |
2004 | 2(11) | 4(13) | ||
2003 | 1(6) | 3(8) | 4(9) | |
2002 | 2(3) | 3(4) | 4(5) | |
2001 | 1(1) |
Кожний новий день наближав нас до початку нового III тисячоліття. Значна частина людства, озброєна досягненнями техногенної цивілізації і здобутим культурним досвідом, спрямувала інтелектуальні зусилля заради власного самовиживання на пошуки оптимальних рішень таких наріжних проблем, як запобігання глобальній екологічній катастрофі; віднайдення альтернативи експоненційному приросту населення; гуманізація всіх процесів комунікативних технологій та інфраструктур (які, власне, спричиняють розвиток нинішнього і наступного інформаційного суспільств); формування духовної культури прийдешнього тисячоліття (принаймні його перших десятиліть і століть) на засадах взаємодії і взаємозбагачення всіх виявів духовного життя високорозвинутої людської особистості і суспільства в цілому. Саме формування духовної культури, на нашу думку, і є основною передумовою наукового, а не емоційно-утопічного висвітлення питання про "виклики прийдешнього тисячоліття"...
На другу половину XVII – XVIII ст. припадає значне піднесення і розквіт освіти, науки й інших галузей української культури. Цей злет був зумовлений певними історичними детермінантами, найважливіші серед яких – відновлення української державності та функціонування козацько-гетьманської держави (1648-1764). Важливою, але водночас малодослідженою бачиться роль гетьманів та козацько-старшинського уряду в становленні освіти й музично-освітньої справи, зокрема другої половини XVII – XVIII ст...
Здається, зовсім недавно Його Святість Папа Іоанн Павло II спілкувався з українцями в Києві, Львові, а Україна відчула потужний внутрішній злет, що ніколи не припиниться...
Мені завжди стає моторошно, коли з'являється команда «ух» і пропонує відрихтувати... мову; і тут же, не чекаючи нічиєї згоди, як циганка до ворожіння, кидається до правопису. Десь ще за часів Хрущова всі ми натерпілися страху, коли творчий запал охопив російських мовознавців; слава Богу, ніби минулося. А тепер, уже незалежно від росіян, потерпаємо, що ось-ось знову покалічать український правопис...
Процес відродження національної самосвідомості в умовах державотворення обумовлює дослідження надзвичайно важливого і разом з тим складного явища національної культури. Це викликано тими історичними і соціальними змінами в нашому житті, відкидання звичних, уніфікованих та ідеологізованих стереотипів і підходів до проблеми дослідження національної культури...
Історична доля української літературної мови складалася так, що процеси її ународнення й боротьба за виживання та соціальний статус зумовлювалися й неодмінно супроводжувалися процесами демократизації всього суспільного життя. Так було і наприкінці XIX ст. В окреслений період активізувалась увага до питань розвитку української літературної мови, її подальшого граматичного, фонетичного, лексичного та орфографічного унормування, взаємозв'язку її з іншими мовами й територіальними діалектами...
В історію України А.Свидницький увійшов не лише як письменник, громадський діяч, науковець, а й як прогресивний освітянин. Його життя, діяльність та творчість висвітлені в багатьох наукових працях (М.Петрова, М.Дашкевича, 1.Франка, С.Єфремова, М.Зерова, Д.Чижевського, В.Герасименка, М.Сиваченка, Н.Жук, Г.Грабовича тощо). Значну увагу було приділено і його освітнім поглядам, однак оцінювались вони переважно з літературознавчих позицій. Зміни в методології дослідження, у суспільному мисленні України, зумовлені державотворчими процесами сучасності, вимагають переосмислення вже написаного й якісно нових напрацювань...
Народні ікони були важливою складовою традиційної культури українців...
Доводити сьогодні значення гуманітарної підготовки студентів вузів України, у першу чергу технічного та природничого профілів, видається недоречним. Абсолютно зрозуміло, що культивований упродовж тривалого часу розрив і відчуження між гуманітарною і технічно-природничою освітою, підготовка вузькоспеціалізованих фахівців призвели до далекосяжних негативних наслідків, суттєво вплинули на появу деформованої особистості як типу. Техногенні катастрофи, що стали сьогодні ледь не найбуденнішим явищем, не в останню чергу породжені бурхливою діяльністю такої людини – естетично й духовно нерозвиненої, психічно убогої, позбавленої тривких і надійних морально-духовних опор...