Теорія і практика Петра Сікорського
Автор: Кононенко Петро
доктор філологічних наук, професор, академік Української академії наук, Академії наук Вищої школи України, Української Вільної Академії наук у США, Міжнародної Слов`янської академії, Української академії політичних наук, Президент Міжнародної асоціації "Україна і світове українство", директор ННДІУВІ.

Петро Іванович Сікорський належить до найшановніших реформаторів української освіти й науки, а тим самим – і розбудови культури та суверенної соборної української держави...

Теорія і практика Петра Сікорського


Петро Іванович Сікорський належить до найшановніших реформаторів української освіти й науки, а тим самим – і розбудови культури та суверенної соборної української держави.
Людина яскравої індивідуальності й гідної подиву працелюбності, особистість інтенсивного світовідчуття та широких інтересів, аналітик-інтелектуал, П. Сікорський приваблює надзвичайно широкою професійною і загальнокультурною ерудицією; він міцно стоїть на фундаменті вітчизняних і прогресивних зарубіжних традицій, обізнаний з найновішими освітніми та науковими концепціями, – а тому весь у пориві інноваційної творчості, в гарячих прагненнях виховати покоління молоді високопатріотичними та професійними людьми – захисниками рідної Землі та рідної мови, культури, освіти.
Петро Іванович – справжній інтелігент: мудрий, толерантний, скромний у спілкуванні й зовсім «не скромний» у праці; з ласкавою усмішкою і непоступливою позицією в особливо важливих питаннях життя – моралі, етики, естетики почуттів і мислення, захисту інтересів рідної Батьківщини. Як справжній педагог, він взявся за здійснення особливо важливого для всього народу завдання – підготовки кадрів та підручників з українознавства – й успішно впорався з цією гігантською справою. І це – цілком закономірно.
Народився П. Сікорський 15 серпня 1949 р. в с. Острівок  Сокальського району Львівської області. Працював учителем математики, заступником директора і директором Вузлівської середньої школи (до 1995 р.). Досвід роботи з організації диференційованого навчання у сільській школі вивчався Інститутом педагогіки і став основою його дисертаційного дослідження.
У 1988 р. на базі Вузлівської середньої школи була відкрита обласна фізико-математична школа при Львівському державному університеті ім. І.Франка, яка в 1995 р. трансформувалася у ліцей. Свої теоретичні обґрунтування з внутрішньої і зовнішньої диференціації навчання П. Сікорський реалізовує у практичній діяльності. Ліцей став експериментальним майданчиком Львівського науково-практичного центру професійно-технічної освіти АПН України. Тут апробовуються основні засади профільного навчання, обґрунтовуються нові підходи до організації навчального процесу, зокрема впроваджується модульно-рейтингова технологія. Обґрунтував науково-теоретичні засади модульно-рейтингової технології навчання (навчальний посібник «Модульно-рейтингова система навчання у ліцеях»); спроектував основні її принципи на математику (навчально-методичний посібник «Викладання алгебри і початків аналізу за модульним принципом»); підготував експериментальні навчальні програми з алгебри і початків аналізу та геометрії (8 – 11 кл.) за модульним принципом, модульні підручники з алгебри і початків аналізу для класів природничо-математичного напряму навчання, з математики для профтехучилищ та 10 – 11 класів суспільно-гуманітарного напряму навчання. На основі власного досвіду розробив і опублікував альтернативний проект концепції організації профільного навчання в школах України. В ліцеї використовується опосередкована модель оцінювання навчальних досягнень школярів, розроблені відповідні критерії опосередкованого оцінювання.
Оригінальною є система виховної роботи. За складеним планом спільними зусиллями вчителів готуються тематичні виховні години, які стали основою опублікованих посібників для виховної роботи (8 – 9 кл.). Загалом за чотирнадцять років функціонування ліцею опубліковано три експериментальні навчальні програми, чотири підручники, чотири числа сценаріїв виховних дійств, модульно-календарні плани  за трьома напрямами (суспільно-гуманітарний, природничо-математичний, загальноосвітній), чотири збірки дитячих поезій, методичні матеріали для виховної роботи, книга про ліцей.
Створив модель процесуально-елективного взаємозв’язку між середньою і вищою школами. Обґрунтовує і демонструє на практиці, що за допомогою модульно-рейтингової технології навчання можна не лише спонукати учнів до систематичної і системної навчальної праці, а й, використовуючи модульне опосередковане оцінювання і визначення рейтингових показників учнів, зарахувати випускників ліцеїв до вищих навчальних закладів як без вступних випробувань, так і без зовнішнього незалежного тестування.
З метою безпосереднього дослідження проблем взаємодії середньої і вищої шкіл з 2000 р. працює у Львівській філії Європейського університету заступником директора з навчальної і наукової роботи. У процесі практичної діяльності в Університеті обґрунтовує науково-теоретичні засади кредитно-модульної технології навчання (навчально-методичний посібник «Кредитно-модульна технологія навчання»), після відповідної апробації публікує модульний підручник з вищої математики, зберігаючи наступність з модульним підручником з алгебри і початків аналізу для 10 – 11 класів.
Таким чином, не лише теоретично обґрунтовуються нові технології навчання, а й для них готуються нестандартні підручники, які першочергово адресуються суб’єктам учіння і дозволяють організувати їх ефективну самостійну роботу, що сьогодні актуалізується у зв’язку зі вступом України до Болонського процесу.
З 1991 р. поєднує навчальну роботу з науковою. Працює науковим співробітником Інституту педагогіки, старшим науковим співробітником і заступником директора з наукової роботи Інституту педагогіки і психології професійної освіти АПН України (Львівський науково-практичний центр), провідним науковим співробітником Львівського науково-практичного центру професійно-технічної освіти АПН України.
За основними напрямами наукової діяльності створив наукові школи:
– з кредитно-модульних і модульно-рейтингових технологій навчання;
– з підготовки посібників з «Українознавства»;
– з організації національного виховання учнів засобами творчих дійств.
Підготував 6 кандидатів педагогічних наук. Член спеціалізованої Вченої ради Хмельницької академії прикордонних військ, член колегії Головного управління освіти Львівської обласної державної адміністрації.
Опублікував понад 200 наукових праць загальним обсягом 345 авторських аркушів Серед них – три експериментальні програми, п’ять монографій, 7 підручників, 20 посібників, альтернативний проект Національної доктрини розвитку освіти в Україні, Положення про 12-бальну систему оцінювання в умовах модульного навчання, Положення про кредитно-модульну технологію та ін.
Активно працює на громадській роботі.  З 2000 р. – віце-президент Львівського крайового товариства (ЛКТ) «Рідна школа», а з 2003 р. – його президент. ЛКТ «Рідна школа» видає науковий альманах, організовує написання навчальних підручників і посібників, ініціювало створення опікунських шкільних рад, а у 2005 р. зорганізувало і провело ІІ Український педагогічний конгрес (з нагоди 70-річчя І конгресу), опублікувавши його матеріали, організувавши підготовку навчальних посібників з українознавства (5 – 12 кл.).
За багаторічну плідну працю на науково-педагогічній ниві нагороджений орденом Дружби народів, значками «Відмінник освіти УРСР» і «Отличник просвещения СССР», почесними грамотами Міністерства освіти і науки України, СРСР, АПН України, обл- і райдержадміністрацій.
А головне – він нагороджений любов’ю мільйонів вітчизняного і зарубіжного українства: за його щиру любов до людей і до України, до творчої – до самозабуття! – праці, до пісні і думи народної, до лицарів, що боролися і борються за щасливу долю народу, за омріюване грядуще.
Бо він і сам із тієї когорти Лицарів!