Символ волі народної
Автор: Кононенко Петро
доктор філологічних наук, професор, академік Української академії наук, Академії наук Вищої школи України, Української Вільної Академії наук у США, Міжнародної Слов`янської академії, Української академії політичних наук, Президент Міжнародної асоціації "Україна і світове українство", директор ННДІУВІ.

Славі Стецько виповнилося б 90. Її не стало. Вона відійшла тілесно з цього суворого, а часом і жорстокого світу, – але з кожним роком усе яскравіше засвідчує свою духовну невід’ємність від долі народної.

Символ волі народної

Славі Стецько виповнилося б 90. Її не стало. Вона відійшла тілесно з цього суворого, а часом і жорстокого світу, – але з кожним роком усе яскравіше засвідчує свою духовну невід’ємність від долі народної.
Воістину: ще в 20-ті роки ХХ ст. вона стає на шлях пізнання й виховання своєї нації як самоусвідомленого суб’єкта історії – борця за свою свободу і суверенну, визвольну місію та героїчну роль. У час війни з фашистськими системами Слава Стецько виявляє себе як мужній, незламний патріот, для якого досвідом життя було: або перемога в національно-визвольній революції, Бог і Україна, – або смерть. Життя – це боротьба за високі ідеали всіма духовими, фізичними, моральними силами, боротьба за найсвятіше – за щасливе життя, – але коли потрібно, то офіра навіть життям.
А в повоєнних умовах – щоденні ризики в змаганні за волю і долю Батьківщини, до того ж – не тільки з чужими, одверто ворожими, а й зі зневіреними, гірше – ворожо наставленими щодо революційних перспектив «своїми», частина з яких докладала відчайдушних зусиль задля збереження владних посад в еміграційному середовищі; ставила власні чи партійні інтереси вище за всеукраїнські; а іноді й ставала на службу чужим.
Потрібні були таланти мудрості, мужності і політичної толерантності, щоб не поглиблювати протистояння різних політичних сил – і українських, і міжнародних! – а консолідувати їх на принципах ідеї спільної боротьби за визволення і свого, і всіх пригноблених народів. І саме в цих масштабах діяльності й виявляється справжня міра характеру, обдарування та ролі особистості.
Для українців стало вже звичним своїх бачити лише в автономно-крайових вимірах. Але для Слави Стецько – то лише одна площина і грань її життєдіяльності. Коли думаєш про неї, то мимоволі бачиш постаті Індіри Ганді і Маргарет Тетчер – жінок великої впливової сили. Маємо бачити і Славу Стецько в межах як української, так і світової історії, адже вона не випадково очолювала надзвичайно впливову міжнародну організацію – як Президент Антибільшовицького Блоку Народів, а також український Конгрес націоналістів та була авторитетним депутатом Верховної Ради України. Ті відомі жінки були впливовими і тому, що посідали високі державні пости. Слава Стецько володіла владою розуму, прогресивних ідей, полум’яного Слова. Отже: і поставала перед усім світом і як один із чільних керівників Руху опору в боротьбі з імперськими системами та ідеологіями, і як визнаний незрадливий лідер українського національно-державного відродження.
При цьому вона вражала й приваблювала не тільки як діяч міжнародного руху, а й як надзвичайно яскрава особистість, людина високих громадянських чеснот і гуманістичних рис.
На доказ – лише один приклад. 1995 року на Тайвані проводився Конгрес АБН. Привертали увагу представники різних континентів. Серед них були популярні діячі міжнародного рівня. І все ж найбільшою увагою користувалася наша Слава Стецько: вона, як Президент АБН, визначала і зміст, і стиль роботи; характер стосунків між учасниками форуму. Ситуація була напруженою: Росія вела війну з народом Ічкерії, що боровся за свій суверенітет. Були ті, що практично змирилися з неминучою анексією, і ті, що гарячково вимагали вжити якихось рішучих заходів…
Слава Стецько поводилася уважно й розважно: аналізувала, спонукала до розгляду різних варіантів та гідності у відстоюванні ідеалів АБН. До неї прислухалися, бо згоджувалися: йшлося про велику міжнародну політику. Хоча дехто і ремствував: «Президент не виявляє рішучості».
І тут сталася подія принципового значення: розпочавши доповідь про державно-політичне становище та перспективи розвитку України як суверенної республіки, доповідач (автор цієї статті. – П.К.)  з подивом побачив, що в першому ряді зали сидить 9 (дозволялося до 4-х) представників РФ в особі… колишнього прем’єра Павлова та інших членів ГКЧП. І це – на з’їзді АБН!.. Вважаючи, що це є брутальною наругою над принципами міжнародної антиімперської організації, постало питання про позбавлення тієї делегації права бути на форумі, а разом з тим про необхідність прийняття ухвали з рішучим осудом політики неоколоніалізму.
Здавалося б, усе зрозуміло. Але за тим крилася таємна гра: Тайвань, розраховуючи на повернення до Ради Безпеки ООН, робив ставку на підтримку з боку Росії.
Сталося замішання.
Виступ голови української ланки АБН Левка Лук’яненка справив велике враження, – але з прийняттям осудливої резолюції не складалося.
Ось тоді взяла слово Слава Стецько. Її виступ був дивовижним: і протести доповідача, і вагомі аргументи Л.Лук’яненка, і свою позицію Слава Стецько спочатку висловила українською, а потім англійською, німецькою і французькою мовами. При цьому велася вона просто й демократично, з повагою навіть до опонентів, – але це ще більше підкреслювало її харизму природної неординарності і навіть величності. Образність, аналітика, аргументованість будили від угодовства й душевного спліну. Учасники форуму заворожено дивилися на свого президента й підносилися до рівня своєї місії!
Представники РФ похнюплено залишили залу засідань…
У повітрі витав дух справедливості переможної людської звитяжності, гідності. І української визвольної ідеї. Як і на засіданнях Верховної Ради України, коли виступала Слава Стецько.
І є символічна традиційність у тому, що й за нинішніх умов з гідною шани послідовністю високі ідеї славетної українки продовжують її племінниця Леся Брацюнь та один із лідерів Конгресу українських націоналістів Степан Брацюнь: вони відстоюють принципи та ідеали, заповіти родички і по крові, й по духу, гідно несуть естафету поколінь.
Слава про Славу не вмре, не поляже!