Українознавство у вихованні національної гідності
Автор: Яресько Людмила
директор школи №252, м.Київ.

У статті автор розповідає про восьмирічний досвід педагогічного колективу школи №252 у м.Києві в організації навчально-виховного процесу на основі українознавства, оновлення змістової основи освіти, запровадження прогресивних методів вивчення українознавства, виховання патріотично налаштованих, національно-свідомих громадян України.

Ключові слова: уроки з українознавства, духовні цінності молоді, національне виховання, формування української нації, національно-зорієнтована діяльність школи, історична місія української нації, національна освіта, професіоналізм, патріотизм.

Украиноведение в воспитании национального достоинства

В статье рассказывается о восьмилетнем опыте работы педагогического коллектива, школы №252 г. Киева, направленном на организацию учебно-воспитательного процесса на основе изучения украиноведения, наполнения соответствующим содержанием учебных предметов, внедрения прогрессивных методов изучения украиноведения, воспитание патриотически устремленных, национально-сознательных граждан Украины.

Ключевые слова: уроки изучения украиноноведения, духовные ценности молодежи, национальное воспитание, формирование украинской нации, ориентация школы на национальные ценности, национальное образование, профессионализм, патріотизм.

Ukrainian Study in Education of National Dignity

In the article author described eight-year experience of teachers of Kyiv school №252. Their work was directed on organization of educational process on the basis of study of Ukrainian study, filling educational subjects with the proper content, introduction of progressive methods of study of Ukrainian study science, education of patriotic and nationally conscious citizens of Ukraine

Key words: Ukrainian study lessons, spiritual values of youth, national education, formation of Ukrainian nation, direction of school to national values, national education, professionalism, patriotism.

Українознавство у вихованні національної гідності

„Народ мій є, народ мій завжди буде!” – життєстверджуючі й пророчі слова нашого сучасника, поета Василя Симоненка надають кожній людині, яка постає їх резонатором, відчуття духовної єдності, реальної нероздільності з мудрим і терплячим, талановитим і добрим народом, що набирає потужної динаміки у своєму прагненні до Світла, Добра і Благодаті. Ми ще не досягли мети, але ми йдемо, і на нашому праведному шляху вже не одиниці, а сотні, тисячі, мільйони почали розуміти сенс свого призначення на землі, народу України, держави України.
Національна ідея, за яку боролись великі сини України, яку відстоювали віками у нерівній боротьбі, сьогодні стає домінуючою у системі духовних цінностей громадян нашої держави, нашої молоді.
Українознавство як система знань про Україну і українство постало в нашій освіті як важливий і незаперечний засіб реалізації національної ідеї, як засіб національного виховання. І той, хто підтримував ідею національного відродження, ідею суверенної і незалежної України, ідею формування української нації, звернувся не лише до вивчення українознавства, але й сприйняв його як незаперечний факт оновлення змістової складової освіти.
З українознавством наша школа живе вже вісім років, відтоді як розпочали співпрацю з Інститутом українознавства, яким керує П.П.Кононенко, вчений, громадський діяч, лауреат Міжнародної премії ім. Гердера. Крок за кроком ми оволодіваємо знаннями, ми вчимося бачити події і світ через призму інтересів українського народу, ми прагнемо бути національно свідомими громадянами, ми намагаємося створити національно зорієнтовану життєдіяльність школи, в основі якої лежить родинний досвід історії в Україні і не в Україні сущого. Якими засобами, якими методами, якими технологіями? Це, перед усім, організацією на українознавчій основі виховного процесу, наповненням українознавчим змістом навчальних предметів, проведення уроків з українознавства. Уроки українознавства дають перш за все усвідомлення приналежності до народу з великою і славною історією, древньою культурою і великою духовною спадщиною.
Ось один із фрагментів уроку з українознавства (9 клас) з проблеми „Шлях творення української нації як цілісності”.
Вчитель (продовження): Українська нація має багатовіковий, багатоаспектний шлях свого творення:рід – плем’я – етнос (народ) – нація.
За визначенням сучасних українських вчених-істориків етнос – це неодержавлений народ, а нація – одержавлений. Давні греки, що мали високорозвинену культуру (духовну, матеріальну, політичну, економічну), називали етносами оточуючі їх народи, що не мали такої розвиненої цивілізації. Простежуючи шлях формування українського етносу в націю, як і інших, ми можемо зазначити, що незалежне формування нації можливе за таких умов:
• наявність національної ідеї;
• боротьба за національні ідеали;
• усвідомлення своєї історичної місії.
Простежимо ці умови. Національна ідея, або державницька ідея. Коли вона з’являється в житті українського люду? (учитель спрямовує думки учнів підказками):
• Княгиня Ольга – правителька (що прийняла християнство) в язичницькій державі. Яке політичне підґрунтя цьому? Як проявляються в такому вчинку великої княгині державницькі інтереси?
• Князь Святослав – у чому ми бачимо державницьку спрямованість його войовничих походів?
• Володимир Великий – яка державницька суть його хрещень “вогнем і мечем”?
• Ярослав Мудрий – підняття національної освіти до вищого рівня. Яке значення це мало для держави Київська Русь?
• Володимир Мономах – правові реформи, педагогіка. Що це дало для правового престижу нашої пра-України?
• Данило Галицький – яку кінцеву мету мала його діяльність в оточенні ворожо настроєної більшості серед його сучасників? Що давало йому наснаги і рішучості в його державницькій політиці?
• Козацька доба – за що боролися козаки в першу чергу? ( За суверенну Україну!)
• Період національного підйому в Україні на межі ХІХ – ХХ століть – який зміст мала боротьба за національні інтереси українців?
• Сьогодні ми маємо незалежну, суверенну державу Україна. Чи потрібна нам тепер національна ідея? Якщо так, в чому мусить полягати її сьогоднішня суть?
Читання тексту:
Щоб вважати себе членом певної нації, мало любити свій народ. Тільки тоді станеш активним громадянином, коли взнаєш і зрозумієш історичну долю народу, його вроджену національну вдачу, здібності, хист. Відчути себе членом певної нації має спромогу той, хто змалку з нацією зрісся і не тільки безпосередньо відчуває, а й щохвилини розуміє свою до неї приналежність. Для такої людини нація – не тільки святощі, не просто сім’я, це обруч з найміцнішого заліза. А вона сама – нерозривна його частка. Для такої людини нація – непорушна крем’яна скеля, а вона лише її зернятко.
А та людина, яка не відчуває й недобачає, що її прив’язує до нації, помалу відривається від національного ґрунту. Величаючи себе патріотом нації, вона не відчуває зв’язку з нею, не помічає пекучих її проблем. Вона вагається: душа її прагне до рідного, а розум, не маючи знання про те рідне, шукає іншої стежки до задоволення душевних потреб.
Така людина двоїться у ставленні до рідного. Душа її почуває, що вона не в рідній хаті, їй хочеться повернутися до рідного... А щоб не було таких національних калік, треба плекати, розвивати в дітях свідомість вартості своєї нації. (За Н.Григор’євим-Нашим)
Довідка: Григор?єв-Наш – активний громадський і політичний діяч, член Центральної Ради, міністр освіти в уряді УНР, пізніше – керівник українського відділення радіостанції “Голос Америки”; справжнє ім’я – Нікіфор Григоріїв.
1. Діалог ”учитель – учні”: А тепер спробуємо дослідити, в чому полягає боротьба за національні ідеали. Взагалі, що таке ідеал? Так, це найкраще. А що найкраще – рабство чи свобода? Колоніальна залежність чи незалежна держава? Таким чином, можна зробити висновок, що національний ідеал лежить в основі національної ідеї, чи не так? А тоді, чи варто боротися за національний ідеал? І якою може бути така боротьба? ( збройна, дипломатична, економічна, духовна тощо).
Ну і, нарешті, усвідомлення своєї історичної місії. Що означає слово “місія”? Кожен народ, нація мають свою місію, визначену їм Творцем. Християнські народи мали стати місіонерами щодо впровадження Слова Божого серед народів язичників. А український народ, яка його місія? Відгадайте загадку.
Колись на землі був рай. Через гріх першої людини Бог позбавив її права перебувати в раю і заховав рай. Де Він його заховав?
Учитель вивішує плакат, на якому записано у транскрипції слово
У, К, Р, А, Й, І, Н, А
• А хіба не так? Хіба не може Україна стати раєм для свого народу? Хіба не має вона можливостей забезпечити своїх дітей усім необхідним для безжурного життя: згадайте її територію, її надра, її простори, талановиту унікальність характеру українця?!
А звідси виходить і місія українського народу – утвердити себе рівним серед рівних держав світу, завоювавши політичний, економічний, духовний авторитет і шанобливе визнання українців як нації суверенної незалежної держави.
2. Заключне слово вчителя: Сутність нації вчені визначають її здатністю до самовідтворення етносу, до збереження соціально-культурної спадщини. Тому становлення нації в історії людства пов’язують з інтенсивним державотворенням. І хоча нація є “одержавленим народом”, проте держава – це не нація. Держава – це дім, а нація – його мешканці. Народ організовується в державу, щоб вільно творити цінності, міцніти як нація.
3. Домашнє завдання: 1) знайти цікаві доповнення до теми уроку з історії українського націєтворення; 2) написати реферат до цієї теми.
На таких уроках відбувається глибинне осмислення понять, зародження почуттів, формування свідомості і національної гідності.
„За всі роки навчання українознавству я зробив для себе висновок: українознавство потрібне школі, щоб виховувати патріотично налаштовану молодь, щоб вона знала, що живе вона в державі Україна, що рідна мова – українська, що Мазепа, Петлюра, Бандера не є зрадниками, що Росія не є нашим старшим братом, що Росія не є матір’ю руських і слов’янських народів, що російська мова не є „общепонятною”, і що о.Тузла і півострів Крим належать Україні!” Так говорить випускник 2003 – 2004 н.р. Біличенко Павло, учасник Помаранчевої революції.
А Онищенко Віта стверджує: „Особисто мені українознавство допомогло зрозуміти, хто я є... А я є українка, держава моя Україна, я розмовляю українською мовою. І я цим пишаюсь”.
Олена Митник поклик своєї душі викладає у таких словах:

Де ще сонце золотисте так лагідно сяє?
Де ще небо таке чисте, блакитне, безкрає?
Де ще є така земля всещедра, багата,
Життєдайна та свята, як Божая Мати?

Де ще зорі променисті такі ясні та яскраві?
Можу щиро відповісти: тільки в ріднім краї!
Де ще є така трава м’яка, шовковиста?
Де ще є така вода джерельная, чиста?

Де ще є краса така, як у ріднім краї?
Знаю добре, що нема, більш ніде немає!

І вже переконливо говорить учениця 9-го класу Валентина Черкас про своє розуміння України, народу і мови:

Українська мова – це моя країна,
Це матусі голос, золотиста нива,
Соловейко в гаю, сонечко яскраве,
Колискова мами – кращої не знаю.

Це козацька пісня, це глибокі річки,
Це коса дівчини і яскраві стрічки,
Роботящі люди, шахти і заводи –
Все це мова рідна – це душа народу.

Мова українська – це скарбів криниця.
Гостра і дотепна, і тверда, мов криця.
Не дамо зганьбити українське слово!
Тож лунай повсюди, українська мово!

Формування національної свідомості, громадянської зрілості для українців залишається актуальним і життєво необхідним питанням перед загрозою глобалізації. Звичайно, в тих державах, де міцні національні традиції, де міцний національний капітал, де влада національно зорієнтована і вищим пріоритетом для неї є відданість своєму народу, там глобалізація не є таким ворогом і руйнівником як для нашої молодої держави. Заперечити глобалізацію неможливо, але злочинно не утверджувати національну ідею українців.
І сьогодні українознавство виступає технологією реалізації національної ідеї, засобом формування громадянської свідомості, займає особливе місце у змісті навчальних предметів і, не має значення, суспільно-гуманітарного, чи природничого, чи математичного спрямування.
Вчитель історії Радько З.С. вбачає, що основними елементами змісту гуманітарної освіти є українознавча основа вивчення історії розвитку української нації, її культури, ментальних характеристик, синтезу звичаїв, вірувань, світорозуміння моральних, правових, етичних та естетичних норм, національних базових цінностей, процесу самоусвідомлення й утвердження як політичної нації і держави, усвідомлення місця українців серед народів і культур світу. Українознавство відіграє роль поєднання надбань минулих поколінь із сьогоденням. Переглядаючи набутий віками досвід, кожен народ рано чи пізно приходить до усвідомлення своєї неповторності, виробляючи свою систему поглядів на світ і на себе. І ця філософська система допомагає кожній людині розкрити себе серед людських індивідуумів, не загубити своє призначення на землі.
Ось чому при вивченні історії України вчителька звертається до репресованої української історії. Однією з таких сторінок історії є Холодноярська республіка. Урок історії в 10 класі за темою: “Холодний Яр – символ нездоланності і незнищенності духу українського народу” постає для учнів прикладом боротьби тисяч простих українців, селян за власну державу, за честь і гідність, за волю. На конкретних прикладах діти переконуються в тому, що кожен клаптик Холодноярської землі, густо зрошений кров’ю і политий потом, стає форпостом українців у боротьбі за своє соціальне і національне визволення, за створення власної соборної держави.
Героїчні постаті братів Чучупаків, Кості Степового-Блакитного, отамана Хмари, щедро обдарованих природою фізично і духовно, що до останнього подиху залишались відданими своїй землі, мають служити українським ідеалом для сучасної молоді. Бо всіх українців має об’єднувати кров і земля, всеохоплююче, інтегруюче і дієве почуття Етнічного Господаря України.
І знову, і знову історія ставить перед нами питання: „Ми – нація чи населення України, натовп? Ми можемо виконати свою історичну місію бути господарем в своєму домі, господарем своєї долі, чи маємо слухати свого північного сусіда?” Як прикро, що ті, хто мали бути духовними лідерами української нації, стали зрадниками свого народу, міняючи душу на „хатинки”.
Проте, не буде їм прощення ні від людей, ні від Бога!
І на думку приходять слова Ліни Костенко:

...А хто від правди ступить на півметра, –
Душа у нього сіра й напівмертва.
Не буде в ній ні сили ні мети,
Лиш без’язикі корчі німоти.
І хто всіляким ідолам і владам
Ладен кадити херувимський ладан,
Той, хоч умре з набитим гаманцем, –
Душа у нього буде горобцем.
Куди б не йшов він, на землі і далі,
Дощі розмиють слід його сандалій.
Бо так воно у Господа ведеться –
Дорога ницих в землю западеться!

Визначний філософ Гердер стверджує, що в поняття національна освіта вкладається якісна освіта, яка б давала можливість отримувати нації належне місце у світовій цивілізації. Освіту очолюють люди: як вчителі, так і посадовці, які визначають магістральні напрямки розвитку цієї стратегічної галузі. А чи завжди люди, в чиїх руках майбутнє держави, поєднували і „поєднують професіоналізм і патріотизм”? (П.Кононенко)
Відповідь може бути лише одна. Не завжди. Тому й українознавства як навчального предмета до цього часу ми не бачимо в навчальних планах шкіл.
Працюючи у просторі українознавства, ми, вчителі відчуваємо свою відповідальність перед дітьми, батьками, державою, тому намагаємося створити необхідні умови для реалізації здібностей дітей, прагнемо підвищення рівня педагогічної майстерності.
Педагогічний колектив школи має досить добрий якісний склад та рівень педагогічної майстерності, що дає змогу забезпечити стійкий, якісний навчально-виховний процес. Достатньо високий рівень педагогічної майстерності досягається шляхом добре налагодженої науково-методичної роботи, самоосвіти, участі у різноманітних проектах та конкурсах. Рівень педагогічної кваліфікації вчителя за 2003 – 2004 н.р. можна порівняти на діаграмі:
 

Програма „Обдаровані діти” передбачає створення умов для самореалізації дитини, розкриття її здібностей, таланту, професійної спрямованості. „В красі і творчості вчимося, живемо, зростаємо” – цей принцип є основою, на якій будується робота з дітьми в школі. Спецкурси, факультативні заняття, довузівська підготовка, індивідуальна робота створюють для дітей сприятливі умови росту і розвитку розумових здібностей. Про це яскраво свідчить порівняльна діаграма кількості призових місць у районній олімпіаді учнів нашої школи:
 
перемоги у конкурсах з української мови ім. П.Яцика „Вірю в майбутнє твоє, Україно!”, „Таланти твої, Україно”, тісна співпраця з Національним політехнічним університетом (КПІ), Київським економічним інститутом менеджменту (ЕКОМЕН), Міжнародною академією управління персоналом (МАУП), Інститутом українознавства МОН України, Педагогічним коледжем Головного управління освіти і науки КМДА при Київському національному університеті ім. Т.Шевченка, Київським міжнародним університетом дає можливість створювати профільні класи (економічний, фізико-математичний, педагогічний) та отримувати випускниками вищу освіту в цих вузах.
Розвивати свій талант діти мають можливість при хореографічній студії „Оріяна”, яка є неодноразовим призером районної олімпіади з художньої самодіяльності. До неї входять діти трьох вікових категорій. Пишаємося ми і своїм ансамблем бандуристів „Мальва”, який складається з молодшої і старшої групи. Чули голоси нашого ансамблю і у французькому місті Ретель, і на просторах нашої країни. Дзвінко й радісно лунають голоси в дитячому хорі „Лілея”, вдосконалюють свою майстерність діти у вокально-інструментальному ансамблі „Водограй”. Прилучаються до світу прекрасного у гуртку художнього ліплення „Умілі руки”, “Писанкарочка”, “Вишиванка”, загартовують свою волю і здоров’я діти в ансамблі спортивного танцю та спортивних секціях.
Рада старшокласників “Сузір’я” та дитячого об’єднання “Райдуга” разом із педагогічним колективом проводять змістовну позакласну роботу: зустрічі з видатними людьми, поїздки по історичних місцях нашої держави, вивчення традицій українського народу, спілкування з французькими однолітками, обмін делегаціями з ліцеєм м. Ретель (Франція) та школою № 66 м. Мінська.
Особливе місце у діяльності школи займають партнерські зв’язки зі школою І – ІІ ступенів с. Кобижча Чернігівської області та відділом освіти Бобровицького району Чернігівської області. Спільні педагогічні та методичні наради, семінари, експедиції „Джерела української духовності”, дають наснагу до співпраці, до подолання труднощів, до розбудови держави, наповнюють серце радістю і теплотою побратимства.
Добрі справи завжди породжують добрі почуття. І ми вдячні нашим випускникам за теплі слова про нашу школу:

Пишаюся тобою і люблю.
Та й як же тебе можна не любити?
Ту школу, про яку завжди кажу,
Що це найкраща школа в цілім світі.
Що б доля в подарунок не дала,
Ти промінь сонця серед хуртовини,
Ти крапля щастя, часточка тепла, –
Школа моя, школа – зоря,
Школа-родина.
(Казаріна Оленка, випускниця2000 р.)