Українознавчі виміри важливих культурних, мовних, історичних, етнонацієдержавотворчих проблем життєдіяльності українського народу в цивілізаційному часопросторі
Автор: Фігурний Юрій
кандидат історичних наук, завідуючий відділом української етнології НДІУ МОН України. Автор близько тридцяти публікацій, присвячених козацькій культурі та етнонаціональним державотворчим проблемам, зокрема двох монографій: «Історичні витоки військової культури українського козацтва», Київ, 1997 та «Історичні витоки українського лицарства», Київ, 2004.

Рецензія на книгу Івана Пасемка «Українство: світові обшири. есеї, статті, розвідки». – Тернопіль: Джура, 2010. – 440 с.

Українознавчі виміри важливих культурних, мовних, історичних, етнонацієдержавотворчих проблем життєдіяльності українського народу в цивілізаційному часопросторі

Юність пишається силою і красою, зрілість – знаннями й досвідом, старість – мудрістю і затятістю! Велика честь рецензувати вже третю книгу вельмишановного колеги («Моя Франкіана» – 2007; «Українство: світові обшири: Статті, есеї, розвідки» – 2006), і ми щиро вражені його наполегливістю, працездатністю і талановитістю. А враховуючи те, що Івану Петровичу Пасемку виповнилося 75 років, ми не тільки сердечно вітаємо його, а й бажаємо мудрому українознавцю наступних книг. Кожна нова праця І. Пасемка – немовби спалах наднової зірки, сяйво якої рельєфно висвітлює наше минуле, сприяє осягненню сьогодення й допомагає зазирнути в майбуття!
Недаремно в передмові до рецензованої нами книги – «Масштаби мислення – масштаби Слова» – фундатор сучасного українознавства, доктор філологічних наук, професор, академік, директор ННДІУ П. Кононенко наголошує: «Ім’я Івана Пасемка давно відоме і в Україні, і в Європі, і в Америці: знаний публіцист, громадський діяч і науковець завжди був серед тих перших, хто висловлював свою думку про найзлободенніші події й проблеми життя. І справа не лише в животрепетності його реакції на болючі чи радісні явища стрімко змінюваного повсякдення. Головне в широті й глибині, професіоналізмі і патріотизмі поглядів та оцінок Івана Петровича» (с. 3).
Розпочинаючи фаховий аналіз книги І. Пасемка «Українство: світові обшири», ми акцентуємо увагу на професіоналізмі автора. Знову надамо слово П. Кононенку: «Найперше, дорогі читачі, вас вразить широта тем, а тим самим – широта інтересів, спостережень та суджень автора книги. А разом з тим – глибина критеріальності у відборі та оцінці об’єктів зображення… Іван Пасемко – не безсторонній спостерігач складних процесів сучасності. І не фіксатор часом «смажених» фактів ради них самих та викликаних ними банальних, а то й вульгарних пересудів. Його метод – метод пильного науковця, помножений на вільний політ думки відповідального публіциста. Його критерії – любов до рідної Землі, до свого історичного минулого, сучасного і майбутнього, бо для нього усе те – його Терен: як його власна історія, доля і будучина» (с. 5).
Загалом рецензована нами книга, що налічує 440 сторінок (25,58 умовних друкарських аркушів), складається з п’яти частин, які містять у собі 45 матеріалів (рецензій, презентацій, досліджень, розвідок тощо). На жаль, обмежений формат рецензії не дає нам можливості прискіпливо проаналізувати кожен розділ та його змістове наповнення. Тому ми лише ознайомимо читачів із переліком матеріалів. Перша частина – «Світовий часопростір української освіти та науки» – складається з 7 авторських напрацювань. Зокрема, І. Пасемко аналізує монографію П. Кононенка і Т. Кононенка «Українська освіта у світовому часопросторі» (К., 2007); характеризує роботу ІІ Міжнародного конгресу «Українська освіта у світовому часопросторі (25–27 жовтня 2007 р., м. Київ); розповідає про присудження П. Кононенку Міжнародної премії імені Й.Г. Гердера (1993); оцінює перебіг науково-практичної конференції «Українознавство в системі освіти і науки» (23 квітня 2009 р., м. Київ); знайомить із діяльністю Міжнародної школи україністики в 2007 р.; висвітлює Всеукраїнські наукові читання, присвячені пам’яті професора А. Погрібного (15 лютого 2008 р., м. Київ), та досліджує стан, реформи й перспективи сучасного українського правопису.
У другій частині «Історичні ракурси» (6 матеріалів) автор фахово оповідає про Юрія Кульчицького, знаного героя оборони Відня (1683 р.); досліджує питання українознавства на сторінках «Itinerarium» (1708–1709) словацького євангеліста Даніела Крмана; описує героїчні пориви закарпатських українців і галичан у 1938–1939 роках у період створення Карпатської України під керівництвом президента о. А. Волошина; аналізує скарбницю україніки на Європейському континенті – Слов’янську бібліотеку в Празі; розповідає про Музей визвольної боротьби України в Празі та рецензує перевидання роману В. Барки «Жовтий Князь» (Нью-Йорк–Харків, 2008).
Третя частина – «Іван Франко – всеукраїнський бард» – уміщує 4 праці, присвячені Великому Каменяру: «Іван Франко і російський «централістський панславізм»; «Франкові Нагуєвичі гаряче приймають учасників Всеукраїнського літературно-мистецького свята «Я син народа, що вгору йде»; «Словацька монографія про Івана Франка» і «Презентація українознавчих праць академіка М. Неврлого та доцента М. Даніша».
У четвертій частині «Політичні аспекти» (9 матеріалів) І. Пасемко оприлюднює свої спогади 40-х років ХХ ст.; характеризує роботу Четвертого форуму Світового конгресу українців (Київ, 2006 р.); аналізує книжку Є. Стахова «Останній молодогвардієць»; критикує російське видання «Все страны мира» (М., 2005) і рецензує книгу Р. Смаль-Стоцького «Українська мова в Совєтській Україні» (Нью-Йорк–Торонто…, 1969).
В останній частині «Різне» (19 напрацювань) автор аналізує життєвий шлях і творчий доробок М. Мушинки, М. Зимомрі, Г. Кочура, М. Мольнара, О. Пахльовської, Є. Дударя, Є. Федоренка, О. Гончара, С. Козака та плеяди польських поетів-романтиків, рецензує працю Б. Гука, М. Козака, М. Новосада, А. Яремка «Чужинче, іди скажи Україні», книгу В. Іванишина «Нація. Державність. Націоналізм» (Дрогобич, 1992); довідкове видання «Академія наук (1918–1993). Персональний склад» (К., 1993); вивчає мовну політику Російської імперії щодо Царства Польського; досліджує проблему «Україна в міжнародних відносинах»; характеризує роботу VIII Міжнародного наукового семінару «Україна в світовому культурному просторі» (12–16 травня 2008 р., м. Санкт-Петербург) тощо.
Треба відзначити, що книжка І. Пасемка побачила світ восени 2010 р. у тернопільському видавництві «Джура» (директор Василь Ванчура), з яким ННДІУ плідно контактує (ним також надруковані праці О. Семенової та Т. Кононенка). Ми сподіваємося, що й надалі ця корисна співпраця буде продовжуватися і розвиватися.
Щодо зауважень до книги І. Пасемка, то вони такі: 1) назва рецензованої нами праці «Українство: світові обшири. Есеї, статті, розвідки» (Тернопіль, 2010) майже ідентична з попередньою книгою колеги «Українство: світові обшири: Статті, есеї, розвідки» (Харків, 2006), хоча змістове наповнення в них зовсім різне. Невже не можна було придумати нову оригінальну назву?; 2) у книзі вміщено дві однакові розвідки, тільки назви в них різні – «Україністи Європи удосконалюють знання української» (с. 37–41) і «Шляхами української старовини» (с. 385–389); 3) бажано було б об’єднати п’ять есеїв-спогадів про дитинство (с. 170–183) в один, тоді вони набувають довершеності й читаються на одному диханні (В. Баран, прочитавши їх, був у захваті – згадалося своє, рідне…); 4) для автора терміни «українознавство» і «україністика» є тотожними, і він їх використовує в книзі як ідентичні, хоча, на думку рецензента, перший є більш загальний і комплексний, а другий – вузькоспецифічний, філологічний (мовно-літературні аспекти); 5) технічні помилки – назва першої статті перемістилася до назви І розділу (с. 7–8, 438) та ін.
Але, незважаючи на деякі зауваження, книга І. Пасемка, без сумніву, стала помітним явищем в українському соціокультурному просторі. До речі, хочемо відзначити помітну зацікавленість відвідувачів веб-сайту електронного наукового фахового журналу «Українознавство» (www.ualogos.kiev.ua) в мережі Інтернет творчим доробком І. Пасемка. Так, у рейтингу найбільш популярних авторів за жовтень 2010 р. він посів одинадцяте місце, набравши 822 голоси, а в загальному рейтингу «За весь час» з 25 102 голосами входить до першої десятки.
Таким чином, книга І. Пасемка не тільки допомагає осягнути нагальні українознавчі виміри важливих культурних, мовних, історичних проблем України, українського етносу і світового українства в цивілізаційному часопросторі, а й сприяє вітчизняному етнонацієдержавотворенню та розбудові високоосвіченої, правової, демократичної, розвиненої й заможної Української Самостійної Соборної Держави!