Діяльність шкіл естетичного виховання в селах Черкаської області як чинник творчої самореалізації сільських дітей (1991 – 2010 рр.)
Автор: Чмільова Світлана
аспірантка ННДІУВІ

Статтю присвячено діяльності шкіл естетичного виховання в сільській місцевості Черкаської області в період незалежності України. Проаналізовано розвиток мережі навчальних закладів, виявлено суперечності й недоліки у змісті їхньої роботи. Підкреслено, що, незважаючи на проблеми досліджуваного періоду, сфера позашкільної мистецької освіти поступово переходила на більш якісний рівень розвитку: розширювалося коло спеціальностей, предметів, особлива увага приділялася вивченню народної культури. Обґрунтовано необхідність збереження мережі шкіл естетичного виховання на селі як центрів виховної роботи з дітьми, засобу формування в них естетичного світогляду, високих моральних якостей через навчання мистецтва.

Ключові слова: школа естетичного виховання, початковий спеціалізований мистецький навчальний заклад, позашкільна мистецька освіта, творча особистість, народна культура, мистецтво, самореалізація, село.

Деятельность школ эстетического воспитания в селах Черкасской области как фактор творческой самореализации сельских детей (1991–2010 гг.)

Статья посвящена деятельности школ эстетического воспитания в сельской местности Черкасской области в период независимости Украины. Проанализировано развитие сети учебных заведений, выявлены противоречия и недостатки в содержании их работы. Подчеркнуто, что, несмотря на проблемы исследуемого периода, сфера внешкольного художественного образования постепенно переходила на более качественный уровень развития: расширялся круг специальностей, предметов, особое внимание уделялось изучению народной культуры. Обоснована необходимость сохранения сети школ эстетического воспитания в селе как центров воспитательной работы с детьми, средства формирования у них эстетического мировоззрения, высоких моральных качеств посредством обучения искусству.

Ключевые слова: школа эстетического воспитания, начальное специализированное художественное учебное заведение, внешкольное художественное образование, творческая личность, народная культура, искусство, самореализация, село.

Aesthetic education schools activity in villages of Cherkasskiy region as a factor of art self-realization of village children

The article is dedicated to the aesthetic education schools activity in villages of Cherkasskiy region during the period of Ukrainian independence. Development of education institution network is analyzed. Antagonisms and limitations in their work content are reviled. It is stressed that despite the problems of the period researched, sphere of out-of-school art education is slowly moved into more quality level of development: special subject circle was increased, special attention was given to the education of national culture. The necessity of network preservation of aesthetic education schools in villages as centers of educational work with children, means of aesthetic world view formation and high moral qualities through art education is proved.

Key words: aesthetic education school, special elementary art educational institution, out-of-school art education, creative personality, national culture, art, self-realization, village.

Діяльність шкіл естетичного виховання в селах Черкаської області як чинник творчої самореалізації сільських дітей (1991 – 2010 рр.)

Комерціалізація засобів масової інформації, неконтрольоване надходження в Україну видовищної продукції, що має агресивну спрямованість і низьку культуру, викликає необхідність створення умов для забезпечення змістовного дозвілля дітей [16]. Зазначене набуває особливої актуальності в сільському середовищі, де рівень життя дітей значно нижчий, ніж у місті. Наукові та соціологічні дослідження вказують на неякісне виховання сільських дітей, неправильну організацію вільного часу, низький культурний рівень та розмитість ціннісних орієнтирів. У них менше можливостей для самореалізації в інтелектуальній і творчій діяльності, вони гірше адаптуються до умов ринкової економіки через низький рівень знань [19, 4]. У зв’язку з цим важливим є звернення до мистецтва як реальної сили, що стимулює усвідомлення особистістю потреби творчої самореалізації, у процесі якої людина, спираючись на свій внутрішній потенціал, ефективно виявляє і реалізує закладені в неї природою здібності, таланти й обдарування, тим самим задовольняючи власні духовні та естетичні потреби і забезпечуючи собі повноцінний гармонійний розвиток. Особливе значення у цьому процесі належить мистецькій освіті. Функціонування системи мистецької освіти пов’язано, передовсім, із діяльністю мистецьких навчальних закладів [2, 1]. У сільській місцевості України єдиними навчальними закладами сфери культури є початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (ПСМНЗ).
У науковій літературі помітний інтерес до вивчення проблем мистецької освіти в країні, зокрема питань щодо її реформування, напрямів адаптації до нових ринкових умов, підготовки мистецьких кадрів, духовного виховання нового покоління тощо (С.Волков, Л.Горенко, С.Новосад, Г.Падалка, О.Тимошенко, В.Чернець та ін.). Попри значну увагу вчених до порушеної проблематики, варто зауважити, що діяльність початкових мистецьких закладів освіти в сільському середовищі не була об’єктом окремого наукового дослідження.
Деякі аспекти роботи шкіл естетичного виховання в селах Черкаської області містяться в статтях спеціалізованих регіональних видань [3, 5, 9 – 10].
Мета нашого дослідження полягає в тому, щоб простежити тенденції розвитку мережі початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів у сільській місцевості Черкащини в 1991 – 2010 рр., виявити нерозв’язані проблеми у їхній діяльності, визначити роль початкової мистецької освіти у творчій самореалізації сільських дітей.
До ПСМНЗ належать школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та ін. Наявність цих закладів у країні свідчить про винятковий потяг українського народу та його природне прагнення до освіти й культури [2, 11].
У селах Черкаської області функціонують дитячі музичні, художні та школи мистецтв (ДШМ) системи Міністерства культури і туризму України. Ці навчальні заклади здійснюють початкову академічну підготовку майбутнього митця; впливають на інтелектуальний, творчий, культурний потенціал особистості; виховують цінителів та любителів мистецтва, учасників художньої самодіяльності, лауреатів міжнародних та всеукраїнських конкурсів; готують абітурієнтів до вступу у вищі мистецькі навчальні заклади; є основою професійних творчих колективів. Вони дають ґрунтовні знання власної культурної спадщини, закладають основи розвитку світовідчуття дитини і формують її життєву позицію – позицію творчої особистості [2, 10]. Тільки творча особистість здатна забезпечити прогресивний розвиток суспільства, поступ української нації, держави в цілому.
Мережа початкових мистецьких закладів освіти за два останніх десятиліття не була стабільною (Табл. 1). Більшість шкіл розміщена в районних центрах області. На селі першими в 1970 р. були відкриті Ладижинська (Уманського району) та Ротмистрiвська (Смiлянського району) дитячі музичні школи, решту сільських закладів було відкрито в період з 1970 по 1980 р. Станом на 1 вересня 2010 р. у сільській місцевості працювало 8 музичних шкіл [5, 8]. Проте ця невелика кількість компенсувалася тим, що широко практикувалося відкриття філій початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів. У 2007 р. у сільській місцевості працювало 50 філій ПСМНЗ [16]. У 2010 р. їх було вже 76 [5, 8]. Варто зазначити, що мережа закладів, які можуть зацікавити сучасну дитину, неоднаково розвивалася в різних районах. Так, для сільських дітей Канівського району початкові мистецькі навчальні заклади взагалі були недоступними в окреслений період дослідження.

Таблиця 1
Динаміка мережі початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів у сільській місцевості Черкаської області (Складено за [12, 11; 7, 10]) (Див. PDF)

Протягом досліджуваного періоду відбулося значне скорочення чисельності учнів у ПСМНЗ Черкаської області, приміром, з 1996 по 2001 р. – на 34 % [20, 3]. Починаючи з 2006/07 н.р., намітилася тенденція до збільшення контингенту, незважаючи на те, що плата за навчання у школах естетичного виховання зросла на 22,2 % і в середньому становила 30–45 грн. на місяць. Серед районних мистецьких шкіл лідирувала Городищенська дитяча школа мистецтв та її філії, де навчалося майже 16% дітей шкільного віку з району. Водночас у Золотоніському районі в музичній школі навчалося тільки близько 4% дітей. Не набагато кращі показники спостерігалися в Кам’янському, Монастирищенському, Чорнобаївському, Уманському районах, де кількість учнів у початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладах ледве перевищувала 4% від кількості школярів ЗОШ [9, 11].
У цей час проблемою залишалося зростання розмірів батьківської платні за навчання дітей. У сільських музичних школах Черкащини у 2010 р. було звільнено від оплати за навчання пільгові категорії – 233 учні [15, 2]. Цей показник, на нашу думку, не є високим з огляду на тяжке матеріально-економічне становище сільських родин [18, 37–53]. Хоча Конституція України декларує рівний доступ до позашкільної освіти, проте він, найімовірніше, відсутній: для обдарованих дітей із незаможних сімей позашкільні навчальні заклади часто є недоступними.
Дитячі школи естетичного виховання підпорядковані органам місцевого самоврядування. До їхньої компетенції належать питання підбору і розстановки керівних кадрів, формування контингенту учнів, матеріально-технічного забезпечення, реєстрації і відкриття навчальних закладів, їх ліквідації тощо. Проте ці органи влади не завжди виявляють належну увагу щодо підтримки навчальних закладів. Недостатній обсяг видатків стає причиною погіршення матеріально-технічної бази шкіл, педагогічних ставок та зменшення планового контингенту учнів, що, у свою чергу, призводить до скорочення мережі ПСМНЗ. Так, у 2005 р. у зв’язку зі складністю фінансування Мліївська і Вільшанська музичні школи Городищенського району були реорганізовані у філії Городищенської дитячої школи мистецтв [14].
За словами методиста обласного методичного кабінету навчальних закладів культури і мистецтв М.Шевченка, школи естетичного виховання недоотримували фінансування на 30–40% [8]. У результаті станом на 10.09. 2010 р. із 8 сільських шкіл тільки дві (Драбiвська та Сигнаївська музичні школи) не потребували капітального ремонту [15, 2].
Скрутне матеріальне становище шкіл естетичного виховання було пов’язане не лише зі станом навчальних приміщень, але й з недостатньою кількістю коштів на придбання музичних інструментів, аудіотехніки, підручників та навчальних посібників, потрібних для здійснення навчально-виховного процесу.
На якість знань учнів насамперед впливає комплектація навчального закладу необхідними педагогічними кадрами з відповідною фаховою освітою. Натомість під час дослідження виявлено значні проблеми щодо кадрового забезпечення ПСМНЗ у селах Черкаської області. Зокрема, на дефіцит висококваліфікованих кадрів у сільських музичних школах вказує той факт, що в 2010 р. зі 115 викладачів, які працювали в цих закладах, вищу освіту мала тільки 51 особа [15, 2]. В аналітичній довідці про діяльність Мошнівської дитячої музичної школи за 2009 р. вказано на незадовільний рівень викладання музично-теоретичних дисциплін у закладі: «При наявності здібних обдарованих учнів викладачі-теоретики не спромоглися протягом тривалого часу підготувати учнів до обласної олімпіади з музично-теоретичних дисциплін» [13, 2].
У школах естетичного виховання в зазначений період не вистачало викладачів сольного співу, хореографів, художніх керівників, баяністів, акомпаніаторів. Основні причини неякісного кадрового забезпечення – низький соціальний захист викладачів, тяжкі умови праці і проживання на селі.
Сільські мистецькі навчальні заклади функціонують в особливих умовах: невелика кількість структурних складових; слабка матеріально-технічна база; відсутність методичних і психологічних служб; віддаленість від інформаційних, освітніх, культурно-розвивальних можливостей міста; певна замкненість сільського середовища; особливості життєдіяльності сім’ї; загостреність побутових умов; посилення процесу депопуляції сільського населення тощо. Ці особливості є визначальними чинниками в організації навчально-виховного процесу в сільських початкових мистецьких школах.
Нестандартні умови функціонування сільських музичних шкіл зумовили розширення переліку спеціальностей підготовки майбутніх митців. Так, у більшості закладів з’явилися відділи хореографії та образотворчого мистецтва, які користуються популярністю серед дітей.
У школах було взято напрям на створення творчих колективів. На думку педагогів Ладижинської музичної школи Уманського району, така форма роботи є доцільною в сільській місцевості, де неможливо утримати контингент учнів і розвинути в них зацікавленість до музики та інших форм мистецтва лише на академічному матеріалі. У цьому навчальному закладі в 2010 р. діяли два зразкових хореографічних колективи, вокальний ансамбль учнів старших класів та вокальний квартет «Усмішка» [21].
Разом з тим показник якісної наповнюваності сільських музичних закладів не був достатньо високим. Значна частина контингенту в них становили учні відділів хореографії, фортепіано, образотворчого мистецтва, а такі спеціальності, як струнні інструменти та духові ударні інструменти, або взагалі закривалися, або мали недостатній розвиток. На межі зникнення перебували деякі класи народних інструментів, зокрема баяна, бандури, домри. Директор Мошнівської дитячої музичної школи Г.Савицький, звітуючись про роботу закладу за 2009 р., зазначив, що «школою не виконано рішення серпневої наради директорів шкіл естетичного виховання про необхідність збільшення контингенту учнів, що навчаються на народних інструментах» [13, 2]. Проте школа працювала в цьому напрямі – придбала два баяни. Передусім скрутне фінансове становище, застарілість або відсутність музичних інструментів зводять нанівець усі намагання відродити народні інструменти.
Школа є дійсно гуманною і демократичною тоді, коли забезпечує оптимальні умови для реалізації природних задатків, освітніх потреб, нахилів, обдаровань якомога більшій кількості своїх вихованців. Ще в 1983 р. Маньківська дитяча музична школа була реорганізована в школу мистецтв. Нині тут працює три відділення: музичного мистецтва, образотворчого мистецтва та хореографії. Така реформація дала змогу в освітньому плані охопити всі основні види мистецтва, і учні отримали можливість навчатися комплексно [10, 37].
Видатний педагог, українознавець Г.Ващенко вважав, що музично-творчі здібності потрібно розвивати в усіх без винятку дітей, особливо в дітей зі слабкими задатками, бо «мистецька творчість навіть при відсутності великих природних здібностей відіграє певну роль у діяльності кожної людини і часто є джерелом моральної втіхи і чистих радостей» [1, 187]. Сповідуючи кращі культурно-мистецькі традиції з метою залучення більшої кількості дітей до творчості i занять мистецтвом, забезпечення сприятливих умов для розвитку їхніх інтересів і здібностей, Городищенська дитяча школа мистецтв ім. С.С. Гулака-Артемовського з 1993 р. розпочала експериментальну роботу з упровадження класів-комплексів на базі загальноосвітніх шкіл району. У 1998 р. програму класів-комплексів було введено в навчальні плани школи мистецтв та філіалів. До школи мистецтв зараховують усіх учнів загальноосвітньої школи. Заняття проводяться в позаурочний час. Їхньою метою є виховання в школярів естетичного ставлення до дійсності, розвиток художньої свідомості та компетентності, здатності до самореалізації, потреби в духовному самовдоволенні. Така робота сприяє загальному розвитку учнів, активізації рухової активності, розширенню світогляду, вихованню естетичних почуттів. Діти навчаються співати, малювати, танцювати, освоюють ази театрального мистецтва, вивчають мистецьку історичну спадщину та фольклорні надбання Городищини [3, 4–5].
Зі здобуттям Україною незалежності провідним принципом мистецької освіти визначено її інтеграцію, яка веде до перегляду традиційних форм і методів навчання. Нагальною стала проблема подолання пострадянських стереотипів у тлумаченні явищ як української культури, так і культур інших етносів, що проживають у країні. За цих умов вагомого значення набуває змістовне наповнення мистецької освіти українознавчим складником. Адже, як стверджують дослідники Л. Горенко і С. Новосад, українська мистецька культура та освіта мають достатньо ґрунтовне наповнення власне українським досвідом. Відповідно одне із завдань системи національної мистецької освіти XXI ст. вони визначають так: «виявлення та висвітлення місця і ролі культури в розвитку української нації, держави та суспільства, а тим самим – як культура відбиває і творить образ України та світового українства» [4, 64].
Особливого значення надає розбудові мистецького навчання на національній основі Г.Падалка. На думку вченого, національна культура – основне джерело становлення митця. Сила його таланту, глибина художнього пізнання світу прямо і безпосередньо залежать від національного коріння художнього дару й творчих здібностей [11, 31].
Сфера позашкільної мистецької освіти в досліджуваний період знаходилася на важливому етапі розвитку, переходу до більш якісного стану. У навчальний процес впроваджено ряд нових спеціальних курсів, спрямованих на поглиблене вивчення духовної скарбниці та матеріальної культури українського народу. У планах і програмах шкіл чільне місце посіли проблеми розбудови української держави, ролі національної ідеї в державотворчій діяльності [6, 26].
У зазначеному напрямі працювали також сільські мистецькі навчальні заклади Черкаської області. Була проведена значна робота з розвитку і відродження національної культури, привернення уваги до рідної мови, збереження та примноження національних звичаїв і традицій. Важливе значення надавалося вивченню мистецької спадщини рідного краю, її яскравим представникам. Так, у Городищенській школі мистецтв та її філіях вивчали і пропагували творчість лауреатів всеукраїнських конкурсів, заслужених працівників культури України, почесних жителів міста Городище Діани та Василя Матющенків. Ґрунтовно аналізували творчість народного аматорського фольклорно-етнографічного колективу с. Старосiлля. Учні ознайомилися з особливостями різних ремесел, зокрема вишивки, петриківського розпису, писанкарства, на основі вивчення обрядів i традицій народного мистецтва свого регіону. Навчальну програму з предмета «Декоративно-ужиткове мистецтво» викладали більш розгорнуто у Вiльшанському, Вербiвському та Мліївському філіалах. Проводилися майстер-класи за участю відомих педагогів-музикантів, як-от: «Історія прадавньої держави України в її піснях» – народного артиста України, лауреата Державної премії ім. Т. Шевченка, кобзаря, лірника В.Нечепи; «Дитяча творчість як чинник національної єдності і безпеки, фундамент усіх видів духовної і практичної діяльності людини» – заслуженого діяча мистецтв України, кандидата мистецтвознавства О.Роготченка; «Поєднання поезії та музики» – народного артиста України, поета, композитора-пісняра А.Матвійчука [3, 3–5].
З метою подальшого розвитку виконавської майстерності, зростання професійного рівня молодих музикантів, популяризації українських народних інструментів в Україні започатковано проведення різноманітних конкурсів і фестивалів обласного, всеукраїнського та міжнародного рівнів. Приміром, у 2010 р. на Черкащині проведено обласний огляд-конкурс творчих колективів учнів і викладачів мистецьких навчальних закладів, свято духової музики, районні свята музики «Грай, музико моя», обласний фестиваль «Гармоністе, дзвінко грай!» (м. Жашків), обласний конкурс з образотворчого мистецтва для талановитих дітей та молоді «Таланти твої, Черкащино». Традиційним для роботи Кам’янського державного історико-культурного заповідника став відкритий дитячий музичний конкурс пам’яті П.І. Чайковського. Одним із найбільших за кількістю учасників конкурсних заходів, який охоплює всі регіони України, є Всеукраїнський конкурс учнівської творчості, присвячений шевченківським дням, «Об’єднаймося ж, брати мої», започаткований у 2002 р. Не менш популярні і виставки робіт образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва учнів та викладачів художніх відділів, олімпіади з музично-теоретичних дисциплін тощо.
Школи естетичного виховання відіграють помітну роль в організації культурно-просвітньої роботи на селі, проведенні змістовного дозвілля його жителів. Учні – активні учасники концертів, свят, тематичних вечорів та інших культурних заходів, що проводяться як окремо школою, так і спільно з іншими місцевими закладами освіти та культури. Діяльність ПСМНЗ значною мірою спрямовується на вивчення місцевих фольклорних жанрів, звичаїв і традицій, народних ремесел, історії села.
Таким чином, незважаючи на велику кількість проблем у роботі шкіл, можна стверджувати, що вони виконують свої основні завдання: допомагають обдарованим сільським дітям виявити власні здібності, зорієнтуватися у виборі майбутньої професії, отримати фундаментальні знання та відповідну кваліфікацію; пробуджують бажання зайнятися саморозвитком, самовихованням, самореалізацією своїх можливостей. Збереження мережі початкових спеціалізованих мистецьких навчальних закладів у селі є одним із чинників його відродження.

Література

1. Ващенко Г. Вибрані педагогічні твори [передмова О. Вишневського]. – Дрогобич: Вид. фірма «Відродження», 1997. – 214 с.
2. Волков С.М. Система мистецької освіти в культурі України 90-х років: традиції, проблеми, перспективи: Автореф. дис. …канд. мистецтвознавства: спец. 17.00.01 «Теорія і історія культури». – К., 2003. – 20 с.
3. Голосій В. Досвід роботи Городищенської дитячої школи мистецтв ім. С.С. Гулака-Артемовського // Культура, мистецтво, туризм Черкащини. – 2010. – № 4. – С. 2–7.
4. Горенко Л., Новосад С. Українознавство в системі вищої мистецької освіти XXI століття: історичні та методологічні імперативи // Українознавство. – 2010. – № 1. – С. 61–66.
5. Доброштан Н. Про стан початкової мистецької освіти в області та у сільській місцевості зокрема // Культура, мистецтво, туризм Черкащини. – 2010. – № 4. – С. 8–9.
6. Довідка про підсумки роботи структурних підрозділів Міністерства культури України за 1994 рік / Колегія Міністерства культури України. – К., 1994. – 32 с.
7. Заклади культури і мистецтва Черкаської області у 2008 р.: Статистичний бюлетень. – Черкаси: Головне управління статистики у Черкаській області, 2009. – 26 с.
8. Записано автором від М.П. Шевченка, методиста обласного методичного кабінету навчальних закладів культури і мистецтв Управління культури і туризму Черкаської ОДА, у вересні 2011 р.
9. Культура Черкащини в цифрах і фактах // Ритм України. – 2009. – № 1. – С. 10–11.
10. Лелечий край – Маньківщина // Ритм України. – 2009. – № 3. – С. 32–41.
11. Падалка Г.М. Концептуальні засади мистецької педагогіки // Художньо-освітній простір України в контексті новітньої історії: Зб. матеріалів Всеукр. наук.-практ. конф. (22 – 23 листопада 2007 р.). – К.: Вид. дім Дмитра Бураго, 2007. – С. 30–36.
12. Поточний архів Управління культури і туризму Черкаської ОДА. Основні показники діяльності культурно-просвітніх установ області за 2001 р. – 14 с.
13. Поточний архів Управління культури і туризму Черкаської ОДА. Про діяльність Мошнівської дитячої музичної школи за 2009 р.: аналіт. довідка / Підгот. Г.З. Савицький. – Черкаси: Відділ культури і туризму Черк. район. держ. адм., 2009. – 3 с.
14. Поточний архів Управління культури і туризму Черкаської ОДА. Рішення Городищенської райдержадміністрації від 12.01. 2005 р., № 17–19.
15. Поточний архів Управління культури і туризму Черкаської ОДА. Статистичний звіт мистецьких навчальних закладів станом на 10.09. 2010 р. – 2 с.
16. Програма розвитку позашкільних навчальних закладів на 2002 – 2008 роки: затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2002 р., № 378. –  http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/378-2002-п.
17. Про реалізацію державної політики у галузі культури в сільській місцевості / [аналітичні матеріали до Всеукраїнської наради з питань розвитку культури в Міністерстві культури і туризму України від 21 червня 2007 р.] / О.А. Гриценко, В.В. Солодовник, О.О. Різник та ін. –http://www.culturalstudies.in.ua/2008_zv15_menu.php.
18. Соціальні проблеми становища сільської родини в умовах розбудови незалежної України / Н.М. Комарова, І.В. Калачова, О.М. Кропивко та ін. – К.: Академпрес, 1998. – 152 с.
19. Соціально-економічні проблеми дитинства в сучасному українському селі / Авт. кол.: Л.С. Волинець, А.Г. Зінченко, І.Б. Іванова та ін. – К.: Академпрес, 1998. – 136 с.
20. Стасюк В. Пріоритет культурної політики держави // Українська культура. – 2002. – № 1. – С. 2–3.
21. Уманська районна державна адміністрація. – http://umanrda.gov.ua/info.php?id=23.