У світі довкола конгресу
Автор: Кононенко Петро
доктор філологічних наук, професор, академік Української академії наук, Академії наук Вищої школи України, Української Вільної Академії наук у США, Міжнародної Слов`янської академії, Української академії політичних наук, Президент Міжнародної асоціації "Україна і світове українство", директор ННДІУВІ.

У статті подані звернення керівників та представників міжнародних українознавчих центрів до Голови організаційного комітету Міжнародного конгресу «Українська мова вчора, сьогодні, завтра в Україні і світі» проф. Кононенка П.П. Представлені листи з Аргентини, Великобританії, Канади, Австралії, Росії (Татарстану, Єкатеринбургу), Естонії, Казахстану, Польщі, Литви. Окрім схвального ставлення до проведення конгресу, дописувачі висловлюють слушні зауваження методологічного характеру, які стосуються корекції формування соціологічних досліджень з питань функціонування української мови у відмінних діаспорних середовищах, зосереджують увагу на вагомості впровадження українознавства в систему неперервної освіти (зокрема щодо дорослих) для представників діаспори.

Ключові слова: Міжнародний конгрес, всесвітній резонанс, актуальність проблеми, українознавча освіта, функціонування української мови.

В статье приводятся обращения руководителей и представителей международных украиноведческих центров к Председателю организационного комитета Международного конгресса «Украинский язык вчера, сегодня, завтра в Украине и в мире» проф. Кононенко П.П. Представлены письма из Аргентины, Великобритании, Канады, Австралии, России (Татарстана, Екатеринбурга), Эстонии, Казахстана, Польши, Литвы. Кроме одобрительного отношения к проведению конгресса, респонденты высказывают существенные замечания методологического характера, которые касаются корректировки формирования социологических исследований по вопросам функционирования украинского языка в условиях диаспоры, сосредотачивают внимание на важности включения украиноведения в систему непрерывного образования (в частности и взрослых) для представителей диаспоры.

Ключевые слова: Международный конгресс, всемирный резонанс, актуальность проблемы, украиноведческое образование, функционирование украинского языка.

The leaders’ and international ukriniavedcheskie centers representatives’ appeals to the Head of International Congress “Ukrainian Language Yesterday, Today, Tomorrow in Ukraine and in the World” Organizing Committee, Professor P.P. Kononenko are introduced. The letters from Argentina, Great Britain, Canada, Australia, Russia (Tatar Stan, Ekaterinburg), Estonia, Kazakhstan, Poland and Lithuania are represented there. Besides approving of congress conducting respondents state essential observations about the methodology, concerning about correction of organizing of sociological researches in Ukrainian language functioning in conditions of Diaspora and emphasize the importance of Ukrainian science to be included into the continuous education system (adults in particular) for Diaspora representaties.

Key words: International congress, universal resonance, urgency of problem, Ukrainian science education, functioning of Ukrainian language.

У світі довколо конгресу

У першому номері журналу "Українознавство" за 2003 р. було відкрито рубрику "Мова і майбутнє України". Враховуючи роль будь-якої народної мови загалом та стан, проблеми, перспективи розвитку української мови і як національної, і як державної, тоді було наголошено: "1. Мова – це душа, універсальна форма вираження буття і свідомості кожного народу. 2. Доля кожної мови – це доля кожної нації. 3. Надання українській мові статусу державної стало фактом історичної ваги. 4. Але Конституційна норма щодо української мови в Україні належним чином не реалізується. 5. Причина незадовільного стану і в тому, що проблему мови нерідко розглядають у вузькофункціональному руслі, – а історично проблема завжди була гранню цілісної системи буття і розвитку народу. 6. У цьому зв'язку щодо української мови існує аспект: українська мова у світі (оскільки український етнос є реальністю всепланетарною)".
Актуалізація питання викликала найширший, воістину всесвітній резонанс, виявивши при тому очевидну істину: українська мова є проблемою і внутрінародною, і міжнародною, бо ж, як зазначають зарубіжні політики, активізація України як суб'єкта історії внесла суттєві корективи до геополітичної перспективи вселюдства.
З огляду на це, НДІ українознавства МОН України було заплановано Міжнародний конгрес "Українська мова вчора, сьогодні, завтра в Україні і світі". Було розіслано анкети, на які вже надійшло понад 15 тисяч відповідей майже з 25 країн світу. На підтвердження актуальності й важливості проблеми і вміщуємо деякі матеріали, які свідчать: як в Україні, так і поза її межами проблема української мови є проблемою кожної української сім'ї (батьків і дітей), кожної соціальної верстви, системи освіти й науки (навчальних програм, посібників, підручників, підготовки кадрів), опанування української мови в єдності з українознавством є проблемою формування еліти, міжнародних контактів (особливо гостро питання українознавчої освіти на ґрунті української мови порушують представники діаспори – східної і західної), цілісної системи державотворення та зв'язків з освітньо-науковими, культурологічними, релігієзнавчими, політичними центрами інших народів.

Аргентина

Шановні Панове!
Подаю до Вашого відома, що я дозволила собі зробити переклад цієї анкети на еспанську мову, переробивши її на двомовну. Такою розіслала по наших провінціях (так для них вона стане доступнішою). Це зробила тому, що займаюся викладанням інтенсивних українознавчих курсів по різних провінціях нашої Аргентини, де молодь 3–4 покоління ще зацікавлена мовою та культурною спадщиною своїх предків. Чомусь трудніше нам зацікавити ними молодь міста Буенос-Айрес, як і з його великого і розсіяного передмістя. З великим зацікавленням чекаю на висліди цього запитника.
З пошаною, бажаю успіхів у наміченому Конгресі!

Марія Литвин

Високоповажні панове!
Надсилаю відповіді на анкету про мову від д-ра Михайла Василика та ліц. Андрія Василика, які вели та ведуть навчання української мови та українознавства в Аргентині у Філії Українського католицького університету папи святого Клементія в Римі.
Сподіваюсь на корисні акції та політику, щоб наша рідна мова не зникла ні в Україні, ні в діаспорі.
З повагою,         

Андрій Василик

Високоповажані панове!
В залученні пересилаю Вам виповнену анкету про мову. Ми старалися тут поширити її між нашими поселенцями і заохотити їх відповісти на неї. Побачимо, який буде відгук.
Радію, що урядові кола почали в тій справі конкретні заходи. Бажаю щиро успіхів
З правдивою до Вас пошаною          

Михайло Василик

Великобританія


Шановний професоре Петре!
Я думаю, що Ви зрозумієте, що ми тут в Англії маємо проблеми з українською мовою. Я зараз взявся до тих проблем, але я сам, і незалежно стаю, бо наша стара Українська шкільна система майже нічого не хоче допомогти.
Я з другої генерації... Я сам скінчив Лондонський університет у 1984 р. Вчився психології, і чи Я люблю це, чи не люблю, ця наука завжди через життя зі мною продовжується, та деякі конкретні правди "випливають".
Після 2-ої Світової війни система в нас була така: діти вчилися в Українській "рідній" школі в суботу, на 3 години щотижня. Всі лекції (мови, географії, історії, та деякі інші предмети) завжди були українською мовою. Діти вчилися до 16 років – тобто до 10-ого класу...
...Діти завжди теж мали другі двері до Української мови: в 3-тижневих таборах або в "ПЛАСТ" або в "СУМ". Я до ПЛАСТу належав і знаю, що були приклади аж до 80-х років, коли організація дітей до себе не прийняла тому, що вони не вміли по-українськи говорити. "Неофіційно"
Пластуни винуватили батьків, "що дітей до Української школи не висилали", та їх вчити потім на таборі було б надто обтяжливе... Підкреслюю:
1. Наша Рідна школа кінчається тоді, коли дитина має 16 років. (Дорослі туди не йдуть).
2. Так, як у школі, так на таборі. Якщо маєш (в Пласті) 17 або 18 років, мусиш або дітей вчи ти, або відпадати. ВИШКОЛУ для старших май же НЕ ІСНУВАЛО, і далі НЕ ІСНУЄ... (ПЛАСТ, до речі, тепер відроджується, бо "імпортує" вихованців з України до табору та теж бере дітей з українсько-англійської еміграції 90-х років).
3. Тепер куди я маю звертатися? Те, що ми тут називаємо "Адулт Едюкейшен" (навчання дорослих людей), не існує. Нема того вишколу: нема тих "вечірніх" класів. Існують лекції всюди в кожному предметі.... але вони не існують для української мови.
Я шукав... і отри мав одиноку відповідь із Лондона: "Якщо ти такого хочеш, то сам зорганізуй собі лекції в своєму місті". (Я зрозумів: "Ми це не будемо фундувати – бо вчителів самі не хочуть ганяти по школах більше ніж треба"). Я певний, що мої питання далі нікуди не пішли.
Я тепер змушений шукати "приватну" науку, приватні лекції (але, на жаль, нам залегко попасти на "уроки суржику").
Я ПРОТИ
того старого (правобережного) укр. думання, що каже, що коли проминули першу нагоду вчитися, то "вибачте, ми Вам тепер не допоможемо!"
Я ЗА
науку на ціле життя (щоби кожна людина могла вчитися тоді, коли вона готова вчитися)...
З повагою до Вас


Роман Ревкнів,
головний редактор
журналу "Образ"

Канада

Шановний пане Петре!
Дякую за інформацію про конгрес. Не знаю, чи зможу приїхати, але зможу прислати свій найновіший "демографічний" огляд української канадської діаспори – якщо Ви згідні. Там також покрито мовний аспект.
Постараюся виповнити Ваш опитник. Добре, що Ваш інститут узявся за організування такого конгресу.

Ярослав Розумний, академік УВАН, професор

Шановний професоре Кононенко!
Для Вас, можливо, виявиться цікавим організаційний досвід американського Гарвардського університету в справі проведення українознавчих симпозіумів, а тому я взяв на себе добровільне завдання перекласти витяги з протоколу одного з таких наукових форумів.
Я особисто знайомий з більшістю учасників цього симпозіуму, теми якого залишаються актуальними і будуть висвітлені також, я гадаю, під час конгресу, що організовується вашим Інститутом. Як перекладач, дозволю собі кілька зауваг: найвизначнішою постаттю з числа учасників цього гарвардського симпозіуму є Всеволод Ісаїв (Wsevolod Isajiw), неперевершений знавець і дослідник структурного розшарування української діаспори в Північній Америці (він вже на пенсії після багатьох років праці в канадському Торонтському університеті, але продовжує викладати в Українському Вільному університеті в Мюнхені). Роман Шпорлюк (Roman Szporluk), директор Українського наукового інституту Гарвардського університету, історик за фахом, але зацікавлення його різно-галузеві. Олег Воловина (Оlеg Wolowyna) прибув у Північну Америку з Аргентини ще в студентські роки і ґрунтовно ознайомлений з усіма аспектами життя діаспори, бездоганно оперує достовірними статистичними даними. Віктор Сацевич (Victor Satzewich) із МекМастерського університету, що знаходиться в канадському місті Гамільтоні, – порівняно молодий фахівець-соціолог, але з великим майбутнім. Він колись створить гідну конкуренцію Всеволоду Ісаєву. Майкл Флаєр (Michael Flier) з Гарвардського університету – добрий лінгвіст, але література, а тим більше соціологія, не його виграшна карта. З тексту протоколу Ви зрозумієте, що він не знає про те, що українською мовою вже давно перекладено величезну кількість творів зарубіжної класики. Він тут же повторює, не знаючи про це, Максима Рильського, який переклав майже всього Пушкіна тільки для того, щоб продемонструвати полівалентність і безмежні можливості функціонування української мови. Григорій Грабович (за текстом – Джордж Грабович,George Grabowicz) захистив свого часу докторську (кандидатську за українськими стандартами) дисертацію з питань порівняльного літературознавства, українську літературу вивчав на тлі інших світових літератур; відзначається великими, часто нереалістичними амбіціями, береться за все, висловлюється різко, нерідко зухвало і викличне. Закоханий в польську культуру (там народився і довго жив), називає себе "gens rytena, nation polona" ("плем'я руське, національність польська" – лат.). Добрий промовець, вміло послуговується фаховою термінологією, автор кількох монографій, які свого часу викликали резонанс у літературознавчому світі.
Інші учасники симпозіуму мені особисто невідомі. Англійську транслітерацію імен і прізвищ подаю в дужках для того, щоб їх легко було знайти в комп'ютерних пошукових мережах, наприклад, Google. Вони, можливо, будуть зацікавлені взяти участь у жовтневому конгресі в Інституті українознавства.
Що стосується мене, то я теж не соціолог. Захистив докторську (кандидатську) дисертацію за спеціалізацією "Слов'янські дослідження" з вужчим, лінгвістичним профілем. Сфера моїх професійних зацікавлень – це порівняльне і теоретичне мовознавство, структуральна лінгвістика, семантика, запозичена лексика в слов'янських і романських мовах (із яких добре володію, крім української, польською і російською, а також іспанською і французькою). У жовтні гостюватиму в Києві в брата і сестри. Якщо це співпаде з часом проведення конгресу, то скористуюсь Вашим запрошенням.
З повагою і найкращими
побажаннями         

Ярослав Харчун


Австралія

Дорогий пане Кононенко!
Мене дуже тішить, що наші погляди на справу підтримки і розвитку української мови у світі збігаються. Я був би радий помогти, скільки можу, у Вашій цінній праці.
Молодь потребує подорожей в Україну – треба їм пізнавати живу Україну, аби виявити в них охоту додержувати на діаспорі її культури.
...Треба також піддержувати українознавчі студії (не тільки українську мову) і до користування ними переконати і батьків та дітей, до чого найважливіше є, аби Україна сама виявилась більш актуальною в контексті тутешньої австралійської культури, в якій вона існує лише завдяки Чорнобилю і тепер Помаранчевій Революції.
Щодо вашого запрошення мене на конгрес у жовтні: на превеликий жаль, робочі обов'язки та фінанси не дозволяють мені в той час поїхати в Україну (дуже б хотів). Прошу повідомте мене, якими іншими конкретними способами я б міг вам допомогти, коли буде потреба. Бажаю вам великих успіхів.


Симон Когут

Росія (Татарстан)

Шановний Петре Петровичу!
Щиро дякуємо за уважне ставлення до проблем української мови у світі і зокрема питань існування діаспори. Мушу зізнатися, що для нас, українців діаспори, питання рідної мови не менш важливі й болючі, ніж для українців материкових. Ми теж докладаємо немало зусиль, щоб українська мова існувала, жила й процвітала, адже мова – це душа нашої нації, нашого народу.
Тішить душу, що мовним питанням приділяється все більше уваги на державному рівні, що в Україні Влада повертається обличчям до нагальних проблем і заходів, які потрібно терміново вжити задля розвитку і функціонування української мови.
На жаль, із запізненням надсилаємо кілька примірників анкети. Сподіваємося, вони допоможуть краще уявляти стан речей у регіоні центральної Росії і зокрема Татарстану. Внесли лише декілька коректив, бо вважали, що існування української діаспори в Татарстані дещо відрізняється від Канади.
На все добре.

З повагою                    Людмила Найденко
17.06.2005 року.         м. Нижнєкамськ
Міська національно-культурна автономія  Українське товариство "Вербиченька"

Росія (Єкатеринбург)

Здравствуйте, уважаемые коллеги!
Письмо о проведении международного Конгресса "Українська мова вчора, сьогодні, завтра в Україні і в світі" и о проведении анкетирования я получила 26 мая 2005 года. Поэтому число опрошенных пока небольшое.
Для сокращения объема пересылаемой информации сообщаю номера вопросов и ответы на них (без текста вопросов). Те фразы, которые я или отвечающий не можем написать по-украински, даны по-русски. Прошу прощения за ошибки. Анкетирование продолжаю.
Очень хотела бы принять участие в Конгрессе. Родилась и всю жизнь прожила в России, украинский язык систематически не изучала, поэтому пока пишу вам по-русски. Надеюсь, к Конгрессу это изменится.

С уважением Елена Ивановна Букей,
член совета общественной
организации Общество украинской
культуры "Промінь" города Екатеринбурга


Естонія

Шановний проф. П. Кононенко!
Насамперед дякуємо за запрошення взяти участь у дослідній роботі з питання функціонування української мови. Ми раді, що така робота ведеться, і українська діаспора задіяна в цьому. Сподіваємось, що результати роботи будуть сприяти поширенню української мови на всіх теренах, де живуть українці, а особливо, як це не парадоксально говорити, в самій Україні.
Конгрес українців Естонії радо прийняв Ваше запрошення взяти участь у Міжнародному конгресі з питання української мови, і плануємо відрядити на нього нашого представника.
Бажаємо успіхів у Вашій роботі.

З пошаною та сподіванням на подальшу співпрацю голова Конгресу українців Естонії
Віра Коник

Шановний пане директоре!
Українське земляцтво м. Сілламяе "Водограй" з Естонії дякує за пропозиції до участі в анкетуванні та співпраці. Необхідна інформація про діяльність земляцтва та недільної школи є на сайті www.hot.ee/vodograi.
Інформація: земляцтво "Водограй" і недільна школа існують з 1999 року, у 2004 році за постановою Естонського уряду почав працювати факультативний український клас в загальноосвітній школі міста Сілламяе...
Проведено три міжнародні семінари з питань освіти українців в Естонії, відправляємо Вам пропозиції останнього семінару, проведеного 25–26.03.2005, які відправлені також до Міністерства освіти і науки України по сприянню Посольства України в Естонії.
Маємо надію, що пропозиції будуть використанні у Державній програмі.

З повагою      голова земляцтва " Водограй"     Л.В. Житник

Казахстан

Шановний Петре Петровичу!
Прийміть щиросердні вітання з далекого казахстанського краю! Надзвичайно цікавим та необхідним для України та українців у світі може стати запланований на жовтень поточного року Міжнародний Конгрес "Українська мова вчора, сьогодні, завтра в Україні і світі". Але запропонована Вами анкета, головним чином, розрахована для респондентів в Україні. Заповнення ж анкети українцями зарубіжжя не дасть тих необхідних відповідей, які потрібні науці та державним чинникам в Україні та діаспорі.
Наважусь зазначити, що для зарубіжжя цю анкету необхідно дещо пристосувати.
З повагою

Голова Асоціації Михайло Парипса

Польща

Шановні організатори!
Звертаюся до вас з проханням включити мою доповідь до програми Конгресу про українську мову, що відбудеться в Києві 20–21 жовтня 2005 року. Тема моєї доповіді: "У боротьбі за мову навчання. Депутатська діяльність Юліана Романчука в Галицькому сеймі у 80-ті роки XIX ст.". Якщо стилістично потрібно цей заголовок виправити, прошу це зробити.

З повагою до Вас  д-р Ярослав Мокляк,   Ягеллонський університет, Інститут історії.

Литва

Доброго дня, шановний пане Кононенко!
Інформацію про Конгрес я одержала в МЗС України 17 червня...
...У Литві мешкаю 21 рік. 15 років тому заснувала українську недільну школу. Щорічно її відвідує 20–35 дітей віком від 10 до 19 років. Упродовж шести останніх років випускники нашої школи мають щасливу можливість продовжувати навчання в університетах України. Зараз 19 випускників студіюють в Україні. Одна з випускниць свідомо обрала факультет української мови та літератури і цього року закінчує четвертий курс. Вона готується повернутися в Литву і використати свої знання на користь розвою українсько-литовських відносин.

З глибокою повагою         Ірина Кузнєцова