головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Національна ідея очима українознавця (до 70-річчя Леоніда Токаря)
Автор: Калакура Ярослав
доктор історичних наук, професор, провідний науковий співробітник відділу історичних та теоретико-методологічних проблем українознавства НДІУ.

Національна ідея очима українознавця (до 70-річчя Леоніда Токаря)

Наукове осмислення національної ідеї належить до кола зацікавлень різних галузей знань: філософії, політології, етнології, історії, соціальної психології та ін. Кожна з них сприймає й аналізує національну ідею через свій, галузевий предмет дослідження, акцентує увагу на її певних аспектах. Між тим, національна ідея – явище цілісне, яке потребує системного підходу до його вивчення. Ось чому видається актуальним українознавчий погляд на природу, сутність, функції та призначення української національної ідеї. Серед публікацій, присвячених цій проблемі, заслуговує уваги і ряд наукових розвідок Леоніда Кириловича Токаря, якому виповнюється сім десятиріч.
Пропонована стаття – не панегірик ювіляру, а спроба системного аналізу поглядів відомого українознавця на феномен української національної ідеї, на її сутність як способу самовираження нації, як уособлення її історичної місії. У національній ідеї зафіксований генетичний код народу, його історичне покликання. Тут доречно послатись і на думку Голови Верховної Ради України, академіка В. Литвина про те, що українці, як великий європейський народ, не можуть жити без національної ідеї, без національної мрії, що складає сенс їх буття.
У дослідженнях Л.Токаря національна ідея постає як визначальний чинник українознавчого пізнання, оскільки вона – продукт етногенезу і націєтворення українців, основа і водночас інструмент самопізнання та самоідентифікації нації, потужний двигун її життєдіяльності. Автор наголошує, що весь досвід соціально-економічного, політичного та культурного розвитку людства, вся писана його історія переконливо засвідчують, що в основі як планетарних, так і етнонаціональних процесів завжди лежить ідейне начало. Особливо велика роль ідей на крутих поворотах історії. Так було в епоху Відродження і Реформації, зміни цивілізацій, соціальних і науково-технічної революцій, національно-визвольних змагань. Напрями руху, його мета і засоби реалізації цілей – все це відбувалося і може відбуватися лише на основі відповідних ідей. “Ідеї, – вказує дослідник, – виступають головним рушієм розвитку в усіх сферах буття і галузях людської діяльності. Ідейний початок передував кожному явищу, кожній дії”. На цих методологічних підставах Л.Токар робить висновок, що ідея (думка) творить людське буття, визначає його характер, при цьому посилається на відомий афоризм: “ідеї правлять світом”.
Наголос автора на пріоритетній ролі ідейних чинників суспільного прогресу засвідчують про принципово відмінний його підхід від однобокого, суто матеріалістичного трактування історії. При цьому він апелює до слів П. Чаадаєва про те, що справжня історія народу починається тільки з того дня, коли він проникається ідеєю, що йому довірена, і яку він покликаний здійснити та, коли почне втілювати її з тим наполегливим, хоч і скритим інстинктом, який веде народи до їх призначення.
Розвиток кожної нації, у т.ч. й української, її самопізнання, самоідентифікація і самотворення проектується національним інтересом, уособленням і виразником якого виступає національна ідея. Її пізнання супроводжується зміцненням єдності нації, суспільного усвідомлення нею свого внутрішнього зв’язку, спільного історичного минулого, своїх традицій, своєї долі, призначення та дії. Проникнутися національною ідеєю означає пізнати й усвідомити природу своєї нації, її самобутність та окремішність, історичне покликання, долучитися до його реалізації.
Л.Токар підкреслює, що осмислення сутності національної ідеї, її долі набуває особливого значення в сучасних умовах утвердження української державності, вироблення нової ідеології і стратегії формування української політичної нації. Перейнятися національною ідеєю означає для кожного українця позбутися негативних стереотипів низькопоклонства, успадкованих як комплекс меншовартості з імперських часів і тоталітарної доби. Заодно автор застерігає і від гіпертрофованих самооцінок про давність і обраність української нації, від невизначеності перспектив та ідеалів майбутнього України. Аналізуючи причини труднощів етнополітичної консолідації українського суспільства, дослідник вказує, що протягом довгого часу викорчовувались духовні корені українського народу, стимулювалась деградація його свідомості, насаджувалось нігілістичне ставлення до національної...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet