головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Тільки виховуючи, можна навчити любові до України
Автор: Дроздович Ніна
директор гімназії 191 ім. П.Тичини

Тільки виховуючи, можна навчити любові до України

У сьогоднішньому суспільстві розвиваються значні інтегративні процеси, які призводять до глобалізації багатьох напрямків людської діяльності. Тому саме зараз громадянська єдність, патріотичне виховання молоді не тільки не втрачають актуальності, а, навпаки, є завданням стратегічного напрямку. Патріотичне виховання не тільки важливе для формування почуття приналежності до нації, держави, а й має суто прикладний характер, бо веде до національного згуртування. Як ніколи, воно передбачає не тільки любов до свого народу, а й повагу до інших, пошанування кожної людини, незалежно від її національності та громадянства.
Виховання особистості, розвиток її духовної сфери, утвердження моральних цінностей, громадянської активності – пріоритетні завдання гімназії №191 ім. П.Г.Тичини. Це і є основа освітнього простору нашого закладу.
Історія середньої школи № 191 розпочалася ще до її відкриття. У 1968 р. Березняки, як новий житловий масив, тільки забудовувалися. Суцільний пісок, верболіз, берізки та будинки-новобудови – це все, що оточувало майбутню школу на Кухмістерській слобідці. 2 вересня 1968 р. заклад прийняв у свої стіни 450 учнів та 25 учителів-сподвижників на чолі з молодим, енергійним директором Галиною Василівною Арсенюк. З того часу в Храмі Науки завирувало життя: завжди створювалось щось нове, оригінальне, цікаве… Майже за 40 років існування закладу склалося багато прекрасних традицій, адже тут працювали і працюють донині завзяті творчі люди – вчителі, учні, батьки. Кожне покоління залишало по собі добру пам’ять – у вигляді літописів-альбомів, фотоматеріалів, цінних речей…
Вчителі-першопрохідці Гречківська Валентина Петрівна та Іваницька Стефанія Федотівна розпочали з 1975 р. діяльність студії «Сонячні кларнети», яка очолила плідну роботу з дослідження творчої спадщини П.Тичини. Постановою Ради Міністрів України від 15 грудня 1978 р. школі №191 було присвоєно ім’я видатного сина українського народу. Чимало цікавих документів зібралося від того часу: фотографії (переважна кількість з них – унікальні), автографи видатних людей. Відбувалися у нас зустрічі з родичами П.Тичини – його рідною сестрою, дружиною, племінником…
Окремо слід сказати про традиції гімназії. З перших років становлення й до сьогодні в ній панує атмосфера доброзичливості, поваги, взаємопідтримки. Мабуть, тому плинність кадрів педагогічного колективу відбувається тільки через зміну поколінь: колишні випускники, здобувши вищу освіту, повертаються у рідні стіни на посади вчителів. До того ж переважна кількість учнів може пишатися тим, що є «корінними» вихованцями закладу, адже тут навчалися або викладали їхні бабусі, батьки, тут вчаться і вони – третє покоління! Спілкуючись із учнями, можна почути: «Мої діти теж будуть вчитися у 191-ій!». А це означає, що традиції продовжуватимуться.
У 1968 р. перші мешканці школи вирішили звернутися до прийдешніх поколінь: вони написали лист-послання до нащадків 2068 р., замурували капсулу в нішу шкільної стіни. Випускники 2000 р. теж написали «Лист у майбутнє», який, за їх бажанням, має бути відкритий у день 50-річчя гімназії.
З 1994 р. наш заклад став гімназією імені П.Тичини. З того часу він схожий на державу: має свій гімн, прапор, емблему, періодичні видання – «Поклик», «Моя гімназія», «Батьківське слово», «Першокурсник», «Говорить учнівська рада», «Психологічна абетка», «Інформаційний калейдоскоп», «Бібліотечка МАН», «Альманах дитячої творчості», «Поради юному науковцю», «Вісник гімназії», журнали, а також створює підручники, посібники. А головне – має обдарованих дітей – потенційних науковців. Окрім того, гімназія вийшла не тільки на державний, а й на світовий рівень: з 1999 р. вона стала учасником Проекту Асоційованих Шкіл ЮНЕСКО.
Майже за 40 років існування закладу зібрано дуже багато літописних, фото-, відео-, аудіомате-ріалів, які зосереджені в музеї історії гімназії, відкритому 29 січня 2004 р.
У стінах гімназії розроблено методичні засади виховання людини-особистості, архітектора та будівничого майбутнього, яка б у повній мірі була свідома відповідальності за своє життя. Ми розпочали розробку ряду експериментальних програм зі створення освітнього середовища, яке сприяло б розвитку та вихованню всіх суб’єктів педагогічного процесу – і учнів, і вчителів. Учень – особистість...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet