Роки | Числа | |||
2013 | 1(46) | 2(47) | 4(48) | |
2012 | 1(42) | 2(43) | 3(44) | 4(45) |
2011 | 1(38) | 2(39) | 3(40) | 4(41) |
2010 | 1(34) | 2(35) | 3(36) | 4(37) |
2009 | 1(30) | 2(31) | 3(32) | 4(33) |
2008 | 1(26) | 2(27) | 3(28) | 4(29) |
2007 | 1(22) | 2(23) | 3(24) | 4(25) |
2006 | 1(18) | 2(19) | 3(20) | 4(21) |
2005 | 1(14) | 2(15) | 3(16) | 4(17) |
2004 | 2(11) | 4(13) | ||
2003 | 1(6) | 3(8) | 4(9) | |
2002 | 2(3) | 3(4) | 4(5) | |
2001 | 1(1) |
Автор: Дроздович Ніна директор гімназії 191 ім. П.Тичини |
Тільки виховуючи, можна навчити любові до України
У сьогоднішньому суспільстві розвиваються значні інтегративні процеси, які призводять до глобалізації багатьох напрямків людської діяльності. Тому саме зараз громадянська єдність, патріотичне виховання молоді не тільки не втрачають актуальності, а, навпаки, є завданням стратегічного напрямку. Патріотичне виховання не тільки важливе для формування почуття приналежності до нації, держави, а й має суто прикладний характер, бо веде до національного згуртування. Як ніколи, воно передбачає не тільки любов до свого народу, а й повагу до інших, пошанування кожної людини, незалежно від її національності та громадянства.
Виховання особистості, розвиток її духовної сфери, утвердження моральних цінностей, громадянської активності – пріоритетні завдання гімназії №191 ім. П.Г.Тичини. Це і є основа освітнього простору нашого закладу.
Історія середньої школи № 191 розпочалася ще до її відкриття. У 1968 р. Березняки, як новий житловий масив, тільки забудовувалися. Суцільний пісок, верболіз, берізки та будинки-новобудови – це все, що оточувало майбутню школу на Кухмістерській слобідці. 2 вересня 1968 р. заклад прийняв у свої стіни 450 учнів та 25 учителів-сподвижників на чолі з молодим, енергійним директором Галиною Василівною Арсенюк. З того часу в Храмі Науки завирувало життя: завжди створювалось щось нове, оригінальне, цікаве… Майже за 40 років існування закладу склалося багато прекрасних традицій, адже тут працювали і працюють донині завзяті творчі люди – вчителі, учні, батьки. Кожне покоління залишало по собі добру пам’ять – у вигляді літописів-альбомів, фотоматеріалів, цінних речей…
Вчителі-першопрохідці Гречківська Валентина Петрівна та Іваницька Стефанія Федотівна розпочали з 1975 р. діяльність студії «Сонячні кларнети», яка очолила плідну роботу з дослідження творчої спадщини П.Тичини. Постановою Ради Міністрів України від 15 грудня 1978 р. школі №191 було присвоєно ім’я видатного сина українського народу. Чимало цікавих документів зібралося від того часу: фотографії (переважна кількість з них – унікальні), автографи видатних людей. Відбувалися у нас зустрічі з родичами П.Тичини – його рідною сестрою, дружиною, племінником…
Окремо слід сказати про традиції гімназії. З перших років становлення й до сьогодні в ній панує атмосфера доброзичливості, поваги, взаємопідтримки. Мабуть, тому плинність кадрів педагогічного колективу відбувається тільки через зміну поколінь: колишні випускники, здобувши вищу освіту, повертаються у рідні стіни на посади вчителів. До того ж переважна кількість учнів може пишатися тим, що є «корінними» вихованцями закладу, адже тут навчалися або викладали їхні бабусі, батьки, тут вчаться і вони – третє покоління! Спілкуючись із учнями, можна почути: «Мої діти теж будуть вчитися у 191-ій!». А це означає, що традиції продовжуватимуться.
У 1968 р. перші мешканці школи вирішили звернутися до прийдешніх поколінь: вони написали лист-послання до нащадків 2068 р., замурували капсулу в нішу шкільної стіни. Випускники 2000 р. теж написали «Лист у майбутнє», який, за їх бажанням, має бути відкритий у день 50-річчя гімназії.
З 1994 р. наш заклад став гімназією імені П.Тичини. З того часу він схожий на державу: має свій гімн, прапор, емблему, періодичні видання – «Поклик», «Моя гімназія», «Батьківське слово», «Першокурсник», «Говорить учнівська рада», «Психологічна абетка», «Інформаційний калейдоскоп», «Бібліотечка МАН», «Альманах дитячої творчості», «Поради юному науковцю», «Вісник гімназії», журнали, а також створює підручники, посібники. А головне – має обдарованих дітей – потенційних науковців. Окрім того, гімназія вийшла не тільки на державний, а й на світовий рівень: з 1999 р. вона стала учасником Проекту Асоційованих Шкіл ЮНЕСКО.
Майже за 40 років існування закладу зібрано дуже багато літописних, фото-, відео-, аудіомате-ріалів, які зосереджені в музеї історії гімназії, відкритому 29 січня 2004 р.
У стінах гімназії розроблено методичні засади виховання людини-особистості, архітектора та будівничого майбутнього, яка б у повній мірі була свідома відповідальності за своє життя. Ми розпочали розробку ряду експериментальних програм зі створення освітнього середовища, яке сприяло б розвитку та вихованню всіх суб’єктів педагогічного процесу – і учнів, і вчителів. Учень – особистість...
Звернутися до повного тексту статті | Звернутися до версії для друку
Скачати файл в форматі PDF