головнановинипошукредакціяконтакти
пошук по сайту
Мовно-культурний конфлікт України: регіональний аспект
Автор: Курінний Олексій
студент V курсу Києво-Могилянської академії, переможець спецпрограми фонду Віктора Пінчука «Завтра.ua»

Мовно-культурний конфлікт України:  регіональний аспект

Найперше мовне структурування України вдало подав Р. Шпорлюк ще в кінці 80-х років у контексті двох Україн: інтенсивно російської і переважно української. Тоді ж відносно точно русифіковані території було окреслено О. Субтельним: Донецький промисловий пояс, Харківська область, Причорноморське узбережжя й міста півдня України [1]. Створена обома авторами біполярна схематична структура є унікальною з огляду на те, що, розроблена виключно на основі емпіричних даних щодо рідної мови та мови повсякденного спілкування, вона набула актуальності лише з 2002–2004 років. Однак наведена концепція визначала межі виключно мовних преференцій населення та виявилася малопридатною для розуміння меж і характеру конфлікту мовно-культурного, що не збігається з мовним.
У незалежній Україні активні дослідження регіональної структури держави (у тому числі й за критерієм мови спілкування) відновилися вже напередодні виборчого процесу 1998–1999 років. У цей період найбільш цікавими та вдалими виявилися розробки, що їх здійснили М.Білецький, А.Толпиго з Київського центру політичних досліджень і конфліктології та доктор історичних наук В.Городяненко [2]. Однак, пов’язані з виборчими процесами, зазначені дослідження так і не досягли рівня системотворчої праці. Надалі ж взагалі відбулося штучне спрощення проблематики регіональної структури України через її постійне і часто невдале обговорення у ЗМІ некомпетентними особами. Зокрема, журналісти й політологи повсякчас і нині припускаються грубих помилок щодо регіонального поділу України за мовною ознакою, зазначаючи, що «в більшості досліджень при вивченні відмінностей у соціокультурних орієнтаціях населення України його поділяють або за мовною ознакою, або за ознакою «Лівобережжя-Правобережжя» [3], адже, як буде зрозуміло надалі, зазначена біполярна регіональна структура абсолютно не відповідає мовно-культурному протистоянню її населення. Сумнівним видається і правомірність використання для зображення мовного протистояння українців структури розподілу регіонів, що створені з урахуванням суто етнокультурних та ідеологічних особливостей. Наведені російськими публіцистами класифікації є схематичними і спрощеними, такими, що за науковими критеріями не витримують жодної критики. Саме необхідністю створити нову багаторівневу структуру регіонів України, що враховувала б як мовні, так і специфічні мовно-культурні критерії, поряд із чітким їх окресленням та розмежуванням, зумовлене написання даної статті.
У процесі роботи було використано логічні методи індукції, синтезу (на основі розгляду конкретних теоретичних положень та емпіричних даних відбулося узагальнення уявлень щодо мовно-культурного протистояння спільнот України, створено універсальну регіональну структуру українського суспільства за мовно-культурною та іншими ознаками) та аналізу (докладне опрацювання конкретних наукових та публіцистичних концепцій, статистичної інформації). При створенні систематизації регіонів було застосовано спеціально історичні методи класифікації (розподіл адміністративних одиниць України та окремих їхніх частин згідно з даними, пов’язаними з протистоянням) та історично-системний (виявлення на основі емпіричних даних закономірностей та з’ясування взаємозв’язків між ними).
Першочерговою видається потреба розмежувати «суто мовний» та мовно-культурний (більшою мірою світоглядний) «розколи» України, відмінні за своєю суттю, інтенсивністю протистояння, ареалами поширення, чисельністю ворогуючих груп, причинами їх виникнення. Сучасний поділ населення на російськомовних та україномовних не є розколом у повному розумінні цього слова. Він був спричинений, головним чином, асиміляцією українців. Межі цих спільнот не є компактними. За період незалежності України вони не змінилися і відносно чітко простежуються (за браком детальних мовних карт, лише на рівні порайонної статистики, включаючи анклави в давній українській етнічній території – міста Центральної та Північно-Східної України). Твердження, що межа домінування російської мови проходить по Дніпру [4], лише засвідчує невігластво тих, хто це висловлює, і цілковито не відповідає статистичним даним перепису населення. В той же час ідеологічний поділ населення України на прихильників проросійського і суто українського шляхів її розвитку (у тому чис...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet