Роки | Числа | |||
2013 | 1(46) | 2(47) | 4(48) | |
2012 | 1(42) | 2(43) | 3(44) | 4(45) |
2011 | 1(38) | 2(39) | 3(40) | 4(41) |
2010 | 1(34) | 2(35) | 3(36) | 4(37) |
2009 | 1(30) | 2(31) | 3(32) | 4(33) |
2008 | 1(26) | 2(27) | 3(28) | 4(29) |
2007 | 1(22) | 2(23) | 3(24) | 4(25) |
2006 | 1(18) | 2(19) | 3(20) | 4(21) |
2005 | 1(14) | 2(15) | 3(16) | 4(17) |
2004 | 2(11) | 4(13) | ||
2003 | 1(6) | 3(8) | 4(9) | |
2002 | 2(3) | 3(4) | 4(5) | |
2001 | 1(1) |
Автор: Обушний Микола доктор політичних наук, професор, директор центру українознавства філософського факультету КНУ імені Тараса Шевченка, |
Теоретико-методологічні засади сучасного українознавства
Характерною рисою сучасного наукового пізнання є розвиток інтегративних і комплексних досліджень. Утвердження сучасного українознавства як інтегративної системи знань про Україну і українство відбувається в епоху становлення постнекласичної науки, якій властиві тенденції поступового переходу від дисциплінарної диференціації до міждисциплінарної інтеграції. Вивчення будь-якої науки розпочинається з визначення об’єкта дослідження, тобто з того, до якої сфери природи чи суспільного життя належить те, що ми хочемо з’ясувати. Отже, об’єктом будь-якої науки є те загальне, на що спрямовано процес дослідження.
Об’єктом українознавства є реальний український світ, який творився і трансформувався упродовж тисячоліть і сьогодні репрезентує суть буття і свідомості українців як нації. Саме український світ як об’єкт українознавства надає визначеності і окресленості сукупності українознавчих знань, інтегруючи їх у гносеологічну цілісність. Нині українознавство перебуває на шляху від об’єктно орієнтованої сукупності міждисциплінарних досліджень до окремої науки, яка має свій предмет дослідження і систему теоретико-методологічного інструментарію.
Предметом українознавства є українство як загальноцивілізаційний феномен, закономірності та особливості його формування і розвитку в часо-просторовому вимірі як на теренах України, так і поза ними. Саме українознавство як інтегративна система знань покликана дати відповідь на сукупність питань, пов’язаних з виникненням, розвитком та формами буття українства, розкрити його внутрішню єдність, зокрема, чинники його формування, цілісності, безперервності у часі, підстави та способи трансформації національної свідомості, культури, державності, способи ширення та перспективи розвитку українства у світі тощо (див. Рис. № 1).
Рис. № 1. Структура предметного поля українознавства (Див. PDF)
Основні поняття, які входять в структуру предметного поля українознавства: українці, українськість, українство, українська людина, Україна, український соціум, природа України, українська культура, український світ, загальнолюдська цивілізація та ін.
Українськість (як системоутворюючий чинник і етнічного, і національного буття українців) – це історично сформована адаптивно-еволюційна система ознак і властивостей, які вирізняють українську людину, українську спільноту і українську культуру з-поміж інших аналогічних об’єктів (феноменів).
Українська людина (як антропо-психо-соціальна реальність і соціокультурний тип) – це типовий представник українського народу, особа, що є носієм української етнічності (етнічний українець) або українського громадянства (політичний українець).
Українці (як етносоціальна реальність) – це модерна східноєвропейська нація (яка є одначасно і етнічною, і політичною), основне населення України.
Україна – це територія, країна (як єдність народу, природи і культури), а також суверенна, незалежна держава у Східній Європі, титульним народом і основним населенням якої є українці. Україну потрібно розглядати як етнонаціональну, соціокультурну, геоекономічну та геополітичну реальність, основними складовими якої є українська природа, українська культура і український соціум (у нерозривній єдності “спільнотного” і “суспільного”).
Український соціум (як єдність “спільнотного” і “суспільного”) – це історично утворена сукупність людей, які об’єднані спільним проживанням на теренах України, подібністю загальних умов життя, поділом праці, нормами поведінки, а також реальними взаємовідносинами в процесі спільної практичної та духовної діяльності.
Природа України (як екогеографічна реальність) – це сукупність особливостей органічного й неорганічного світу з усіма взаємодіями і зв’язками, а також рослинного і тваринного світу, кліматичних умов і рельєфу України, які є об’єктом діяльності й пізнання української людини і української спільноти.
Українська культура (як етноісторична реальність) – це система базових цінностей і самобутніх надбань, створених українським народом протягом його історії, а також способів і засобів їх творення, в яких закріплюються і передаються від покоління до покоління досягнуті результати культуротворчої діяльності українців. Це збірне поняття, що відображає надбіологічні аспекти життєдіяльності українського народу....
Звернутися до повного тексту статті | Звернутися до версії для друку
Скачати файл в форматі PDF