головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2005   Число: #4(17)
пошук по сайту
Життя і творчість Михайла Брайчевського - духовне джерело сучасної української культури
Автор: Балагура Олена
кандидат філософських наук, доцент кафедри гуманітарної освіти та соціології Київського економічного інституту менеджменту

Життя і творчість Михайла Брайчевського - духовне джерело сучасної української культури

Такою все життя тебе жадав зустріть я,
Надія вищих мрій – історія моя.
Неначе мить одна пройшли тисячоліття,
Відколи в перший раз тебе побачив я...

Та з тисяч домовин живою ти вставала,
Твій попіл оживав, неначе віщий птах,
І очі мовчазні ще ширше відкривала,
І знову йшла вперед із свічкою в руках.
М.Ю.Брайчевський

Упродовж століть український народ невтомною працею, розумом і талантом творив свою самобутню культуру. Всю велич душі і майстерність наших предків віддзеркалюють численні архітектурно-мистецькі пам'ятки, звичайні охайні будівлі, знаряддя праці і національний одяг, усна народна творчість, звичаї, традиції – все те, що боронило нашу рідну землю віками, що захищало націю від знеособлення й зникнення з мапи планети, що збагачувало вселюдську цивілізацію і культуру.
Протягом багатовікової історії український народ сягнув значних вершин на терені культурного розвитку, створивши багато неповторних духовних цінностей, але в сучасному суспільстві залишається актуальною проблема національно-культурного відродження, вирішити яку не можна без урахування досвіду минулих поколінь, історичної пам'яті українського народу, формування й розвитку його національної свідомості.
Знання свого родоводу, історичних культурних надбань предків необхідні не лише для піднесення національної гідності, а й для використання кращих традицій у практиці сьогодення.
Отже, національна культура покликана відродити державницькі духовно-моральні принципи, а українська держава активізувати процес духовно-культурного розвитку.
Одним із представників духовного відродження XXI ст. можна сміливо назвати вченого-універсала, всебічно обдаровану людину високої мужності М.Ю.Брайчевського, наукова спадщина якого може допомогти розв'язати сьогоднішні проблеми вітчизняної культури. Спробуємо об'єктивно визначити місце цього видатного науковця в інтелектуальному і духовному житті України. До останнього подиху він був на вістрі суспільно-політичних подій – і в період так званої перебудови, і в перші роки становлення незалежної України. Окрім того, що вчений займався питаннями збереження й реконструкції історичних та культурних пам'яток, він постійно виступав із численними публіцистичними статтями щодо проблем сьогодення.
"Він не боявся, – говорив у прощальному слові на похороні великого патріота Євген Сверстюк. – Тому й не змогли його перемогти, не змогли викреслити з науки, навіть заборонивши на десятиріччя друкуватися й працювати за фахом, як колись, згадайте, це трапилося з Шевченком Т. Г."[ 7, 105 ].
Михайло Юліанович Брайчевський народився 6 вересня 1924 р. в Києві. Юліан Карлович, батько майбутнього історика, філософа, культуролога, археолога, разом із своєю шляхетною сім'єю був змушений виселитися з Польщі після придушення російськими військами повстання 1863 – 1864 рр. Не збереглися, на жаль, документи, що могли б засвідчувати родовід Брайчевських, оскільки під час масових репресій 30-х років мати Михайла знищила їх. Родина за радянських часів не мала матеріальних статків, хоча була високоосвіченою, музикальною. Мати виховувала дітей (у сім'ї була ще сестра Михайла Олена, старша за нього на 14 років ), а батько працював бухгалтером. Сестра, як і її брат, добре малювала, згодом працювала графологом-криміналістом, отримала ступінь кандидата юридичних наук.
Михайло вчився у середній школі №83, яка була розташована на вулиці Круглоуніверситетській. Після закінчення 9-го класу, коли почалася Велика Вітчизняна війна, Михайлові довелося підробляти у приватного фотографа. Пізніше – креслярем та ін. Після війни Брайчевський навчався на філософському та історичному факультетах Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка одночасно. Саме у студентські роки він захопився вивченням стародавньої історії та археології, навчаючись на стаціонарі й працюючи одночасно в Інституті археології Академії наук України. По закінченні університету працює молодшим науковим співробітником цього ж закладу, а в 1955 р. захищає кандидатську дисертацію і стає старшим науковим співробітником. Через п'ять років його було переведено до Інституту історії ( 1960 – 1968 рр.) з метою підняти рейтинг цієї установи. Творчий та науковий доробок митця у період 50 – 60-х років ...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet