головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2005   Число: #4(17)
пошук по сайту
Діяльність Драматичного театру Західного оперативного командування (1990 – 2005 рр.)
Автор: Романовський Ярослав
підполковник, ад'юнкт науково-організаційного управління Національної академії оборони України (Київ).

Діяльність Драматичного театру Західного оперативного командування (1990 – 2005 рр.)

Питання світобачення, ідеології, патріотизму в процесі виховання військовослужбовців сьогодні набули великого значення. Важливим соціальне значущим засобом, що має великий культурологічний потенціал, є культурно-виховна і просвітницька робота (КВПР) як одна з основних складових виховної роботи в Збройних Силах України. Неабияка роль в ній належить Драматичному театру Західного оперативного командування. Історію його діяльності (1990 – 2005 рр.) практично ніхто не досліджував. Творчий шлях театру в радянські часи вивчали І.Давидова та Н.Захаров.
Драматичний театр Західного оперативного командування був заснований 1931 р. в Києві як Всеукраїнський театр Червоної Армії. Завданням колективу було сприяти своєю творчою роботою всебічному культурному та політичному розвитку командирів, політпрацівників та солдат, привертати увагу цивільного глядача до важливих проблем оборони, сприяти розвитку художньої самодіяльності у військових частинах [1]. З перших днів колектив артистів пов'язав творчу роботу з драматургією військової тематики. В роки Великої Вітчизняної війни театр у повному складі став фронтовим. Яскраві вистави пропагандистського призначення закликали до перемоги над ворогом: "Фронт" О.Корнійчука, "Навала" Л.Леонова, "Жди меня" К.Симонова, "Сталін град ці" Ю.Чепуріна. У жовтні 1944 р. театр був направлений в Одесу. За дев'ять років були створені високохудожні вистави, що здобули загальне визнання: "Порт-Артур " А.Степанова, "Пісня про чорноморців" Б.Лавреньова та інші. В січні 1954 р. армійський колектив уперше виступив у Львові як драматичний театр Прикарпатського військового округу і став першим стаціонарним військовим театром на західноукраїнських землях. Більше 50-ти років він несе свою почесну творчу місію в цьому стародавньому, але вічно молодому місті. Тут у 1981р. він зустрів свій золотий ювілей, відмічений бойовою нагородою – орденом Червоної Зірки. Це було визнання заслуг театру у втіленні на сцені героїко-патріотичної теми, над якою колектив армійських артистів успішно працював протягом всього свого творчого шляху.
На події міжнародного життя театр відгукнувся постановою п'єс про події в Афганістані. Тричі творчий колектив виступав перед військовослужбовцями, які виконували інтернаціональний обов'язок у цій країні. В 1990 р. поряд з виставами героїко-патріотичного плану ставилися п'єси іронічного чи комедійного плану, а іноді й сумні. Це "Старі будинки", "Стихійне лихо", "Приємна жінка з квіткою та вікнами на північ" та інші. Гідне місце в репертуарі театру займали твори російської класики: "Три сестри" А.П.Чехова, "Ліс" А.Н.Островського. Зарубіжна драматургія була представлена п'єсами: "Дорога Памела" Дж.Патріка, "Останній палко закоханий" Н.Саймона та іншими. Доброю традицією стали вистави для дітей. "Кіт у чоботях" С.Прокоф'євої та Г.Сапгир, "Сказка о коварной волшебнице Абракадабре й друзъях-смельчаках" Ю.Пропанова та Б.Бреєва і ін. Жанрова і тематична різноманітність вистав свідчила про те, що в колективі працювали талановиті та закохані у свою справу люди. Серед корифеїв театру – народний артист СРСР, лауреат Державної премії А.І.Аркадьєв, народні артисти УРСР В.Г.Щербаков, З.Н.Діхтярьова, заслужені артисти К.Байбакова, Ж.Тугай, Ю.Сатаров, Г.Кирик, І.Макогон. Радували глядачів творчі досягнення артистичної молоді – Т.Аркушенко, Л.Малишевої, Г.Яськової, Н.Кравченка та інших.
Велику роль у житті колективу відігравали гастрольні поїздки, які приносили творче та моральне задоволення. Армійський театр був повний сил і невгасимого бажання досягти нових творчих успіхів. Він проводив велику агітаційно-масову та консультаційну роботу в частинах Прикарпатського ВО, був організуючим центром художньої самодіяльності у військових частинах. У складі театру працювало п'ять народних артистів СРСР, двадцять шість заслужених артистів УРСР та один заслужений артист РФСР, три заслужених діяча мистецтв УРСР, десять артистів оркестру та інші допоміжні фахівці – всього 76 чоловік [2, 60]. Вихованню акторів і згуртованості всього сценічного ансамблю приділялося багато уваги. Від актора вимагалося вміння проникнути в сутність п'єси, виявити свою творчу індивідуальність. Колектив театру тяжів до високохудожньої драматургії.
Здобуття Україною незалежності в 1991 р....


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet