Роки | Числа | |||
2013 | 1(46) | 2(47) | 4(48) | |
2012 | 1(42) | 2(43) | 3(44) | 4(45) |
2011 | 1(38) | 2(39) | 3(40) | 4(41) |
2010 | 1(34) | 2(35) | 3(36) | 4(37) |
2009 | 1(30) | 2(31) | 3(32) | 4(33) |
2008 | 1(26) | 2(27) | 3(28) | 4(29) |
2007 | 1(22) | 2(23) | 3(24) | 4(25) |
2006 | 1(18) | 2(19) | 3(20) | 4(21) |
2005 | 1(14) | 2(15) | 3(16) | 4(17) |
2004 | 2(11) | 4(13) | ||
2003 | 1(6) | 3(8) | 4(9) | |
2002 | 2(3) | 3(4) | 4(5) | |
2001 | 1(1) |
Автор: Ворончук Ірина кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу порівняльних досліджень НДІУ. |
Історична демографія України ХVI – ХVII ст.: стан та проблеми
У вітчизняній історії малодослідженими залишаються питання історичної демографії, особливо так званої достатистичної доби, тобто до XVIII ст. Такий стан демографічної проблематики пояснюється як суб'єктивними, так і об'єктивними причинами. Помилкові уявлення про роль і місце народонаселення у суспільному розвитку призвели до того, що демографія зійшла до рівня реєстратора статистичних матеріалів і перетворилася на одну із забутих галузей наукового знання [7]. Незважаючи на те, що окремі вчені, як, наприклад, один з найвидатніших українських демографів і статистиків М.В.Птаха [2], звертали увагу на важливість розробки демографічної проблематики, історична демографія залишилася поза увагою українських вчених. М.Ю.Брайчевський характеризував стан історичної демографії в Україні як катастрофічний [3].
У той же час будь-яке системне вивчення того чи іншого суспільства не може обійтися без аналізу демографічних явищ. Автор теорії демотичного чинника в історичному процесі М.М.Ковалевський уважав, що "главным фактором всех изменений экономического строя является не что иное как рост населення" [4]. При цьому він зауважував, що на історичний процес рівною мірою впливає як зростання, так і зменшення населення. Аналогічної думки дотримувався і один з найвідоміших представників французької школи "Анналів" Фернан Бродель, який уважав чисельність населення "чудовим індикатором", що підсумовує успіхи й невдачі. "Якщо людей стає більше, відбувається і піднесення виробництва та обміну; розширюється хліборобство на перелогових, лісистих, болотянистих, гористих землях. Спостерігається зростання мануфактур, збільшення розмірів сіл і ще частіше – міст; зростають масштаби пересування людей [5]".
Відставання вітчизняної історичної демографії особливо гостро відчувається на тлі досягнень західноєвропейської демографічної науки. Визнання актуальності й важливості демографічної проблематики викликало на Заході інтенсивну розробку історико-демографічних досліджень. Якщо в 50-х роках у центрі уваги західноєвропейських істориків і соціологів були проблеми, пов'язані з економічними передумовами зростання і спадів населення, вивчення демографічної динаміки, густоти залюдненості різних регіонів, чисельності різних соціальних груп, то в наступні роки вони перейшли до вивчення таких феноменів, як модель шлюбу, сімейні взаємовідносини, становище жінки в родині й суспільстві, її права та обов'язки, виховання і соціалізація дітей тощо. Крім того, вони розробили цілий ряд методик для дослідження таких складних питань, як структура сім'ї, домогосподарства, участь у ньому рідних і близьких тощо. Внаслідок цього історична демографія перетворилася з описової історії народонаселення на аналітичну історію багатоаспектних за своєю сутністю демографічних процесів.
В українській історіографії широка демографічна проблематика, як-от: характер родини, її тип і структура, масова демографічна поведінка, народження і смертність, взаємовідносини братів і сестер, батьків і дітей, уявлення про сім'ю, шлюб, любов, включаючи вплив цих уявлень на різні сторони життя суспільства, особливо в ранні історичні періоди, майже не зачіпалися.
Необхідність зведення історії з п'єдесталу науки про суспільство до рангу науки про людину в суспільстві ставить на порядок денний вивчення проблем історичної демографії. Адже саме в демографічних процесах і явищах утілюється найважливіший в історії "людський фактор", найбільше виявляється той чи інший елемент історії з людським обличчям. Людина як конкретний носій національних і культур них традицій, релігійних та моральних настанов, ментальних стереотипів, усвідомлених і неусвідомлених психологічних мотивацій має стати об'єктом серйозного вивчення з точки зору історичної демографії.
Проте, в українській демографії залишаються недослідженими не тільки широка демографічна проблематика, але навіть і питання кількісної характеристики населення України ХVI – ХVIІ ст. У різний час цими питаннями займалися такі дослідники, як А.Павіньський, О.Яблоновський, М.Ф.Владимирський-Буданов, В.О.Романовський, О.І.Баранович, О.С.Компан, І.П.Крип'якевич, М.Г.Крикун, С.І.Копчак та ін. Однак, учені виходили з різних, іноді протилежних, методологічних концепцій щодо характеру залюднення України та користувалися різними дж...
Звернутися до повного тексту статті | Звернутися до версії для друку
Скачати файл в форматі PDF