головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2009   Число: #3(32)
пошук по сайту
Місіонерська діяльність київського митрополита Платона Городецького щодо послідовників старообрядництва
Автор: Баранова Наталя
аспірантка кафедри історії України Луганського національного університету імені Тараса Шевченка

Місіонерська діяльність київського митрополита Платона Городецького щодо послідовників старообрядництва

Звернення до питань, пов’язаних з історією Української православної церкви, особливо тих, що стосуються дослідження місіонерської діяльності її ієрархів щодо представників інших віросповідань, є на сьогодні дуже актуальним. Із здобуттям Україною незалежності розпочався складний процес відродження авторитету церкви, в результаті чого з’явилася ціла низка як офіційно зареєстрованих, так і невизнаних церков, які належали до різних обрядів сповідання, що, у свою чергу, спричинило складні міжконфесійні відносини і викликало певну напруженість в українському суспільстві. Тому правдиве висвітлення історії церкви в Україні допоможе виявити причини нинішнього розколу, а звернення до місіонерського досвіду визначних ієрархів православної церкви минулого, безперечно, сприятиме досягненню міжконфесійної злагоди та співробітництва.
Одним з найяскравіших представників православної церкви в Україні кінця ХІХ ст., чия поміркована місіонерська діяльність щодо представників інших віросповідань сприяла уникненню релігійного конфлікту й стала прикладом для духовних лідерів сьогодення, був Київський митрополит Платон Городецький. Однак, слід зазначити, що на відміну від періодів урядування митрополита Платона на попередніх кафедрах у раніше підпорядкованих йому єпархіях, які були представлені працями таких дослідників, як М.Снесарьов  [18], А.Князев  [14], А.Муригін  [15], київський період життя та діяльності Високопреосвященного Платона (Городецького), вагоме місце у якій займало місіонерство, не знайшов гідного відображення як у працях дослідників того часу, так і у доробках сучасних авторів. Єдиними дослідженнями у цьому напрямку можна вважати праці М.Флоринського [19], М.Карасьова [13], А.Рожинцева [17], у яких знайшли фрагментарне відбиття лише деякі незначні аспекти місіонерської діяльності митрополита на Київській кафедрі і його відносини з представниками старообрядницького віросповідання, що доводить актуальність даної проблеми та доцільність її подальшої розробки.
 Борючись за об’єднання церков у єдине православне сповідання і вважаючи підтримання мирних відносин з представниками різних конфесій найефективнішим засобом такої боротьби, митрополит Платон намагався привернути до возз’єднання з православною церквою не тільки прихильників офіційно визнаних церков, але і представників старообрядницького сповідання. Про це свідчить його знамените пастирське послання «Глаголевим старообрядцям», складене до дня святкування у Києві 900-річного ювілею хрещення Русі, яке містило заклик як до рядових старообрядців, так і до їх духовних лідерів. Піклуючись про розповсюдження цього послання у межах єпархії, митрополит Платон доручив Київській Духовній Консисторії надрукувати його у «Київських єпархіальних відомостях» [10, 2]. А пізніше, коли воно почало користуватися величезним успіхом, за дорученням митрополита Платона його було надруковано у друкарні Києво-Печерської лаври окремою збіркою і надіслано у ті єпархії Росії, де проживали старообрядці.
Відзначимо, що митрополит Платон усіляко заохочував появу нових праць з історії старообрядництва і часто виказував особисту подяку їх авторам. Так, наприклад, професор Казанської духовної академії Микола Івановський отримав благословення митрополита за надіслання йому своїх книг: «Історія розколу» [7, 1] і «Керівництво з історії та викриття розколу» (2-а і 3-я частини) [8, 1].
Митрополит Платон особисто сприяв постачанню корисної, на його думку, літератури послідовникам старообрядницького віросповідання. Так, у відповідь на прохання жителя міста Луганська Евстратія Вдовенка про надання його дружині, що «належить до числа старообрядців і закоренілих, але яка починає звертати увагу на православ’я, книг такого змісту, які б відкривали непорозуміння і помилки старообрядців у їх віруванні своїм переконанням», митрополит Платон надіслав останньому «Оповідь про мандри і подорож по Росії, Молдавії, Туреччині і Святій землі ченця Парфенія» у 4-х частинах, каталоги книг, надрукованих у друкарнях Синодальної та Києво-Печерської лаври, і «Покажчик книг, корисних для народу» з побажанням, щоб «читання першої книги принесло душевну користь дружині Вашій і навернуло на шлях істинний» [9, 1].
Будучи митрополитом ...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet