Роки | Числа | |||
2013 | 1(46) | 2(47) | 4(48) | |
2012 | 1(42) | 2(43) | 3(44) | 4(45) |
2011 | 1(38) | 2(39) | 3(40) | 4(41) |
2010 | 1(34) | 2(35) | 3(36) | 4(37) |
2009 | 1(30) | 2(31) | 3(32) | 4(33) |
2008 | 1(26) | 2(27) | 3(28) | 4(29) |
2007 | 1(22) | 2(23) | 3(24) | 4(25) |
2006 | 1(18) | 2(19) | 3(20) | 4(21) |
2005 | 1(14) | 2(15) | 3(16) | 4(17) |
2004 | 2(11) | 4(13) | ||
2003 | 1(6) | 3(8) | 4(9) | |
2002 | 2(3) | 3(4) | 4(5) | |
2001 | 1(1) |
Автор: Петькун Світлана кандидат філософських наук, доцент кафедри філософії та соціально-гуманітарних наук ПВНЗ «Європейський університет» |
А.Ю.Кримський та орієнталізм
Зацікавлення Сходом в Україні сягає сивої давнини. Тоді наші пращури цікавилися Близьким і Середнім Сходом. Туди їздили допитливі мандрівники, дипломати, купці. Про це свідчать літописи, українська літературна пам'ятка "Слово о полку Ігоревім", а також східні джерела (сірійські, арабські) про участь русичів у візантійсько-арабських війнах тощо. Різноманітна інформація з життя сусідніх держав містилася й у списках "ходінь" прочан до Палестини й Ірану.
Східні слов'яни здавна підтримували тісні контакти із сусідами ірано- і тюркомовних племен, зокрема з Хазарським каганатом. Пізніше, починаючи з XIV ст., протягом тривалого часу постійним фактором історичного буття українського народу слугувало татарське і турецьке сусідство. Відомий період, коли невелика частина території України перебувала навіть під безпосереднім управлінням Османської імперії, наприклад, Північна Буковина.
Знайомство з народами Сходу відбувалося в різні часи по-різному, і це сприяло вивченню історії, географії, етнографії, релігії їхніх країн.
Ще на зорі становлення наукового сходознавства на Україні М. Костомаров у праці "Две руские народності" [1], відзначаючи результативність взаємодії між культурами різних народів, зауважував, що плоди духовної діяльності окремих націй у результаті їх міграції стають загальним надбанням.
Усвідомлювали цю істину і до М. Костомарова, бо маємо древні свідчення про наших мандрівників, яких вабила до себе східна цивілізація, особливо арабська. І якщо знайомство з Орієнтом у сиву давнину мало переважно епізодичний характер, то у пізніші часи ним, зокрема його естетичними надбаннями та документами з відомостями про русичів, цікавилися ґрунтовно.
До найвизначніших учених світу, які цікавилися Сходом, вивчали його, належить, передусім, А.Кримський. У статті "Выдающийся арабист", надрукованій 22 березня 1941 р. в газеті "Советская Украйна", Т.Кезма писав: "Арабістика справедливо вважається однією з найскладніших сфер філологічних наук. Тому й не дивно, що у всій Європі та Америці не знайдеться й десяти учених-арабістів зі світовим іменем. У Радянському Союзі є два таких учених. Один з них – учений світового рівня, академік А.К.Кримський, другий відомий далеко за межами Радянського Союзу – академік І.Ю.Крачковський. Серед плеяди учених-арабістів зі світовим іменем пальма першості цілком заслужено належить академіку А.Кримському, знання якого в цій галузі, як і в багатьох інших, є надзвичайно ґрунтовними."
Вже з XVI ст. Схід стає для України великою притягальною силою, помітним орієнтиром оновлення її літератури. Він цікавив своєю мудрістю, а його література – високими моральними ідеалами, намаганням зазирнути у майбутнє.
Думки щодо багатства його естетичних концепцій висловлювало багато вчених і поетів, які приймали Схід з його древньою цивілізацією цілком реально. "Якщо ми збираємось брати участь у витворах прекрасних умів, – писав Гете, – в такому разі нам потрібно уподібнюватися до всього східного, – сам же Схід не прийде до нас в гості" [2].
З початком XIX ст. інтерес до Сходу зростає у багатьох країнах Європи. Наукове ж вивчення Сходу на Україні розпочалося у XVIII ст. і тісно пов'язане з Харківським колегіумом, де було зібрано велику сходознавчу бібліотеку. Перші сходознавчі дослідження та спостереження пов'язані з відомими особистостями, зокрема з іменем Г. Сковороди (у своїх притчах він змальовував картини з життя Індії та Китаю, написав трактат "Розмова про премудрість. Мудрість та людина").
У Харківському університеті була зосереджена сходознавча робота, здійснювалося вивчення мов та історії східних народів.
Значний сліду наближенні Сходу до українського читача залишив дослідник кавказьких мов Л.Лопатинський (1842 – 1922). Розвиток української орієнталістики тісно пов'язаний із перекладацькою та дослідницькою роботою видатного вченого А.Ковалівського (1895 – 1969), який вивчав різнобічні культурно-історичні зв'язки України з народами Близького і Середнього Сходу.
У перші десятиріччя XX ст. значно змінився характер сходознавчої науки. Академік І.Крачковський у "Нарисах з історії російської арабістики" назвав 20-і роки періодом виникнення нових навчальних центрів з арабістики. Це повною мірою стосується й українського сходознавства. У 1918 р. у Києві було відкрито Інститут східних мов, який...
Звернутися до повного тексту статті | Звернутися до версії для друку
Скачати файл в форматі PDF