Роки | Числа | |||
2013 | 1(46) | 2(47) | 4(48) | |
2012 | 1(42) | 2(43) | 3(44) | 4(45) |
2011 | 1(38) | 2(39) | 3(40) | 4(41) |
2010 | 1(34) | 2(35) | 3(36) | 4(37) |
2009 | 1(30) | 2(31) | 3(32) | 4(33) |
2008 | 1(26) | 2(27) | 3(28) | 4(29) |
2007 | 1(22) | 2(23) | 3(24) | 4(25) |
2006 | 1(18) | 2(19) | 3(20) | 4(21) |
2005 | 1(14) | 2(15) | 3(16) | 4(17) |
2004 | 2(11) | 4(13) | ||
2003 | 1(6) | 3(8) | 4(9) | |
2002 | 2(3) | 3(4) | 4(5) | |
2001 | 1(1) |
Автор: Зайченко Іван доктор педагогічних наук, професор, завідувач кафедри дошкільної освіти Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка |
Вивчення педагогічної спадщини Софії Русової в період розбудови нової системи освіти
Полум’яна патріотка України, педагог, письменниця, журналістка, всесвітньо відома громадська діячка, доктор соціології Українського соціологічного інституту та професор педагогіки Українського високого педагогічного інституту імені М. Драгоманова в Празі, керівник дошкільної й позашкільної освіти в уряді Української Народної Республіки, голова Центрального бюро Всеукраїнської учительської спілки, голова української філії Міжнародної жіночої організації, організатор першого в Україні дитячого садка, самовіддана трудівниця на ниві народної просвіти і українського відродження Софія Федорівна Русова залишила педагогічну спадщину, наповнену великою кількістю цікавих самобутніх думок, ідей, положень і висновків з актуальних проблем розвитку освіти, педагогіки, національної школи, що набувають особливої гостроти звучання в період розбудови нової системи освіти.
Народившись і зрісши серед українського народу, вона, не українка за походженням, усе своє свідоме життя присвятила служінню йому, досконало вивчила українські мову, побут, звичаї, культуру, до глибини душі пройнялась його болями і стражданнями, сповна розділила недолю, стала талановитим виразником думок і прагнень пригнічених та знедолених до волі, свободи, щастя й братерства.
С. Русова народилася 18 лютого 1856 р. в с. Олешня колишнього Городнянського повіту (нині – Ріпкинський район) Чернігівської губернії. Початкову освіту здобула вдома. У 1871 р. із золотою медаллю закінчила Фундуклеївську гімназію і в тому ж році разом з сестрою організувала один з перших в Україні дитячий садок. Брала активну участь у Київській громаді, згодом – в українському земляцтві у Петербурзі, допомагала своєму чоловікові, відомому етнографу і статисту О. Русову, в підготовці нового празького видання «Кобзаря» Т. Шевченка, вчителювала. За свою просвітницьку діяльність і українські погляди неодноразово була ув’язнена, перебувала під постійним наглядом поліції.
С. Русова працювала в Харківському товаристві грамотності, Чернігівській, Полтавській, Одеській громадах. З 1909 р. викладає у Комерційному інституті та на вищих жіночих курсах Фребелівського інституту в Києві. З 1910 по 1914 роки – співредактор першого україномовного педагогічного журналу «Світло», який відіграв важливу роль у розвитку передової педагогічної думки і журналістики, розробці теоретичних основ української національної школи.
Із захопленням зустріла С. Русова Лютневу революцію 1917 р. в Петербурзі, сподіваючись, що й Україні вона принесе волю й національне визволення. На запрошення І. Стешенка громадська діячка очолила департамент дошкільної та позашкільної освіти Генерального секретаріату освіти, утвореного Центральною Радою УНР; керувала Центральним бюро Всеукраїнської учительської спілки, ініціатором створення якої вона була ще з 1906 р.; брала участь в організації і проведенні двох всеукраїнських учительських з’їздів, а також першого Всеукраїнського професійного учительського з’їзду і Наради у справах народної освіти. Просвітителька була активною у дерусифікації і влаштуванні курсів українознавства, підготовці українських шкільних підручників, організаційно-методичної діяльності, роботі «Просвіт» та ін. З 1920 р. С. Русова – професор Кам’янець-Подільського українського університету. З 1921 р. перебувала в еміграції: спочатку у Львові (1921), потім в Тарнові (Польща, 1922), Відні (1922) і, нарешті, в Чехо-Словаччині – Подебрадах (1922–1923) та Празі (1923–1940).
За кордоном С. Русова працювала в Українській господарчій академії (Подебради), Українському високому педагогічному інституті імені М. Драгоманова та його дочірній установі – Українській реальній гімназії, а також в Українському інституті громадянства (з 1929 р. – Український соціологічний інститут), Українському робітничому університеті (всі у Празі). Брала активну участь у діяльності Товариства імені Г. Сковороди, Науково-педагогічного товариства, «Союзу українських установ і організацій в ЧСР», Українського національного музею-архіву, а також у міжнародних (Рим, 1923; Прага, 1923 і 1927; Женева, 1929) та українських наукових і педагогічно-освітніх конгресах і з’їздах (Прага, 1926; Львів, 1929; Ужгород, 1935). З 1937 р. С. Русова – почесний голова Всесвітньої спілки України.
П...
Звернутися до повного тексту статті | Звернутися до версії для друку
Скачати файл в форматі PDF