головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2009   Число: #4(33)
пошук по сайту
Українознавство як засіб формування історичної свідомості молоді
Автор: Калакура Ярослав
доктор історичних наук, професор, провідний науковий співробітник відділу історичних та теоретико-методологічних проблем українознавства НДІУ.

Українознавство як засіб формування історичної свідомості молоді

Однією з пріоритетних функцій українознавства є формування всебічно розвиненої особистості, вироблення у молоді наукового, національно-державницького світогляду, почуття українського патріотизму, прищеплення любові до України, утвердження етнічної і громадянської ідентичності українців. Важливе місце у цьому складному і багатогранному процесі займає історична пам’ять, на якій ґрунтується більш-менш однакове суспільне розуміння не тільки своєї минувшини, але й спільність поглядів на майбутнє та усвідомлення історичної місії сучасного українства як продовжувача традицій попередніх поколінь. Як зазначав Іван Павло ІІ, «нації, як і окремі індивіди, обдаровані історичною пам’яттю історії націй, об’єктивовані й зафіксовані письмово, є одним із найважливіших елементів культури – елементом, який є вирішальним для ідентичності нації у вимірах часу» [1, 83].
 Ключова роль у закладанні та утвердженні підвалин ідентичності відводиться історичній свідомості як «цементному розчину», здатному об’єднати, сконсолідувати суспільство. Формування історичної свідомості – складний і багатоплановий процес, який починається від народження людини і триває впродовж усього її життя, а в умовах глобалізації та інформаційного суспільства набуває особливої актуальності, гостроти та специфіки.
 Основу історичної свідомості складають система знань з історії, які передаються від покоління до покоління, сукупність наукових поглядів на історичний процес, події і явища минулого та сучасності. Розвиваючи думку «батька історії» Геродота про історію як учительку життя (magіstra vitae) i засіб свого самопізнання, найвидатніший український історик і глава Української Народної Республіки М.Грушевський ще в 1917 р. у статті «Історія і її соціяльно-виховуюче значення», опублікованій у газеті «Нова Рада», зазначав, що в епіцентрі історичного виховання має бути «культ рідної традиції, рідної сторони, культ моральних вартостей, культ предків» [2, 123–124] .
Актуальність формування історичної свідомості української молоді, а відтак і наукового осмислення шляхів його досягнення не підлягає сумніву, вона зумовлюється низкою чинників. Сьогодні проблеми історичної свідомості, як ніколи раніше, постали надзвичайно рельєфно, оскільки українське суспільство перебуває на етапі масштабної трансформації, а маніпуляції навколо історії та історичної пам’яті активно використовуються в арсеналі зовнішніх і внутрішніх сил для створення реальних загроз збереженню державної незалежності України, її соборності, неподільності і цілісності. Це потребує ясного усвідомлення кожним українцем, яким тернистим був шлях до національного визволення, незалежності України, якою дорогою ціною далося відновлення самостійності держави. Відсіч будь-яким спекуляціям щодо легітимності нашої державності, її території, окремішності українського етносу неможливо дати без опори на глибокі знання правдивої історії, без врахування її повчальних уроків. Як підкреслив Президент України В.Ющенко у виступі на відкритті історико-архітектурного заповідника «Чигирин», з історичної пам’яті, з власної історії починається національна ідея, яка спроможна об’єднати і сконсолідувати націю, а безпам’ятство веде до розмивання нації, до перетворення її у звичайне населення [3]. Проте нині мало не кожна політична партія, виборчий блок, претендент на пост президента намагаються нав’язати своє, часто далеке від істини, бачення історії, використовують її як об’єкт політичних спекуляцій, передвиборних маніпуляцій, що й підштовхує до розколу і протистояння суспільства. Ось чому методологічне, теоретичне і науково-дидактичне осмислення сутності історичної свідомості, удосконалення шляхів, форм, методів та засобів її формування належать до винятково актуальних проблем теорії і практики українознавства як науки і навчальної дисципліни.
 Мета пропонованої статті полягає в тому, щоб з урахуванням праць попередників [4] і нагромадженого науково-педагогічного досвіду чіткіше з’ясувати сутність поняття «історична свідомість», розкрити місце і роль українознавства в системному підході до її формування в умовах активізації антиукраїнських акцій, спрямованих на руйнацію державності України та нівелювання духовних цінностей українського народу.
Як професійний історик, учитель і...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet