головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2005   Число: #2(15)
пошук по сайту
Слухаймо Олеся Гончара!
Автор: Гоян Ярема
лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка, заслужений діяч мистецтв України

Слухаймо Олеся Гончара!

Прилітає на крилах теплих вітрів довгождана весна, ідуть перші благодатні дощі – і на блакитне небо золотим перевеслом являється веселка. Люди щиро чекають цього небесного дива, а ми, веселчани, зустрічаємо його з особливою любов’ю, бо веселка, небесна і земна, дорога нам усім, бо це осяйне слово – в імені видавництва, яке творить і несе дітям духовне світло – слово.
Весна в Україні – Шевченківська весна: у березні народився наш Тарас, у квітні його викуплено з кріпацької неволі, у травні український народ ішов за труною Поета, повитого козацькою китайкою, і в Україну з холодного Петербурга навіки вернувся Пророк, і спочив у вічному тихому домі на Чернечій горі над Дніпром, і живе під небом безсмертний дух.
Радіємо весні, бо в день народження Тараса Шевченка народилася і наша «Веселка», де вперше в історії українського книговидання здійснено мрію Поета – випущено «Поезії» в двох томах і «Буквар» – останню прижиттєву книжку Тараса, створену для освіти народу.
Радіємо і тим, що цілий ряд книжок Тараса Шевченка для дітей (зокрема «Буквар», «Мені тринадцятий минало») пішли в світ зі щирим словом нашого світоча Олеся Гончара, особливо «Кобзар», щедро ілюстрований видатним графіком, академіком Василем Касіяном.
І ось тепер, у годину передчуття весни, у «Веселці» – свято: завершено велику і славну роботу – випущено «Щоденники» Олеся Гончара в трьох томах, де чимало сторінок присвячено Тарасові Шевченку, а також вічній книзі нашої нації – «Кобзарю», названому письменником «національною святинею українського народу». Віримо в ці слова Олеся Гончара, як віримо в його щоденниковий запис за десять днів до відходу у вічність, 4 липня 1995 року:
«Дякую Богові, що дав мені народитися українцем».
Святі слова, ставимося до них, як батько до рідних дітей, і тому так бережливо готували до друку щоденникові записи Олеся Гончара, які вперше побачили світ у «Веселці».
Упорядкувала «Щоденники» і написала передмову до цього унікального видання дружина письменника Валентина Данилівна Гончар.
Вихід «Щоденників» – соборне свято в українській літературі, свято живого слова незабутнього Олеся Терентійовича Гончара, який і сьогодні, в час значних перетворень у державі на краще, разом з Українським народом, з його безсмертним революційним духом, що сонячно-оранжево засяяв на столичному Майдані – Серці України.

«Духовна енергетика слова»
Валентина Гончар, дружина письменника
–Я безмежно вдячна усім вам, шанувальникам творчості Олеся Гончара, за те, що ви прийшли відзначити цю важливу подію – вихід у світ тритомника «Щоденників» письменника. Вдячна видавництву «Веселка», яке разом зі мною здійснювало цю подвижницьку працю.
Історія видання «Щоденників» драматична, дуже складна і дуже непроста. Щиро дякую також Іванові Федоровичу Драчу, голові комісії по спадщині Олеся Гончара. Саме він зробив перший поштовх у цій справі, сподвигнув мене на цю велику роботу. Я запитувала: «А якщо про Вас там будуть критичні якісь зауваження?» «Нічого, видавайте, хай усе залишається так, як записав Олесь Гончар». Я так і зробила, з такою ж бережливістю до слова Олеся Терентійовича ми працювали з видавництвом «Веселка». І я, і видавництво мали обов’язок перед пам’яттю письменника, треба було все відтворити із записничків і зібрати докупи. Їх було багато, більше сотні, і все ж Олесь Терентійович потім шкодував, що не робив це щоденно, не систематично занотовував ті свої враження, ті свої почуття, ті свої зустрічі, ті події, які зустрічалися в його житті. І коли я стала ці записнички читати, то зрозуміла, що вони варті того, щоб їх видати. Хоча в останні роки свого життя, коли Олесь Терентійович уже тяжко хворів, він весь час мені казав: «Валя, давай вернемося до щоденників. Давай я буду їх не те, що переосмислювати, а готувати перекиданням в сучасність, додавати якісь коментарі до них». Ну, так склалося, що через його хворобу цього не вийшло. Звичайно, якби Олесь Терентійович повернувся до них, якби дозволило йому здоров’я, то, очевидно, він би щось скорочував, може, щось би додавав, може якісь би свої різкі судження про своїх колег, які часом записував під настрій, він би десь і згладжував, що, чесно кажучи, мене теж подеколи стримувало в підготовці спогадів до друку. Знаю, що Олесь Терентійович остерігався вішати ярлики, хоча сам багато на...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet