головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2005   Число: #2(15)
пошук по сайту
Україна – держава оперна, але...(про колишнє, сучасне, майбутнє)
Автор: Мокренко А.Ю.
народний артист України, професор, лауреат Національної премії ім. Т.Г.Шевченка

Україна – держава оперна, але...(про колишнє, сучасне, майбутнє)

Приводом до цієї інформації стало переконання в тому, що навіть самі творці оперної справи часто недостатньо про неї поінформовані, як правило, не лише у світовому обсязі, а й у національному вимірі. На запитання, скільки у світі створено опер до наших днів, один з наших відомих українських оперних композиторів невпевнено відповів, що, на його думку, «до тисячі», помилившись більше ніж у двадцять разів. Справа, звичайно не в арифметиці, а в уявленнях про масштаби такого культурного явища як оперне мистецтво, його питому вагу у світовій культурі останніх чотирьох століть. Хіба не варто задуматися хоча б над висловом одного з європейських мислителів XX ст. Ромена Ролана: «Опера – можливо, найоригінальніше творіння сучасної цивілізації»?
Опера як жанр народилася в Італії розкішним синтезом музичного, вокального, художнього, акторського й літературного мистецтв наприкінці XVI ст., коли Україна знемагала під польським гнітом і вибухнула першими козацькими війнами під проводом Кшиштофа Косинського, Федора Лободи, Северина Наливайка.
Опера проникала в Україну, розірвану двома імперіями – Російською та Австро-Угорською, як духовний продукт європейської цивілізації. І якщо Західна Україна, зокрема оперний Львів, відчувала системний вплив європейської культури, то Малоросія, що входила до складу Росії, знала лише епізодичні виступи приїжджих труп з іноземним репертуаром з 50-х років XVIII ст.. Відомий музичний критик Володимир Стасов так писав про цей період оперної експансії: «Приїжджали до Росії протягом XVIII ст. нескінченні юрби іноземних музикантів: італійців, німців, поляків, чехів та інших. Вони ставили на сцені нікуди негідні опери... Нечасті спроби дилетантів часів Катерини, Павлів, Олександрів та Микол (Фоміна, Ніколаєва, Верстовського та інших) були зовсім мізерні, слабкі, безбарвні та бездарні. Ці люди лише прагнули наслідувати іноземців і тому ніколи нічого не досягали самі. Російська опера була бліда, бідна та бездарна» (В.Стасов «Избранные сочинения», т.3, изд. «Искусство», 1952). Лише під кінець VIII ст. почала формуватися російська композиторська школа.
Як би там не було, а вже протягом 80-х років цього ж століття у Києві відбулися прем'єри опер італійського композитора Дженнаро Астарітті «Збитенник», «Миловзор і Прелеста», а також українського композитора Богдановича «Слов'яни». В цей самий час у Харкові ставилися опери М.Соколовського, В.Пашкевича, А.Буландта, А.Гретрі, І.Керцела. У 1794 році в Чернігові поставлена опера «Переможене невігластво» Дж. Астарітті, а в 1796 році у Львові дві опери – «Розсудливі піддані» та «Зачароване дерево» поляка Яна Стефані (до речі, за кількістю оперних прем'єр за всю історію України Львів (160) обійшов не тільки Одесу (80), а й Харків (130)).
Однак варто зазначити, що композиторське оперне начало прогресувало в тодішній Україні активніше, ніж режисерське, про що свідчить постановка на початку 70-х років XVIII ст в Ліворно (Італія) опери українського композитора Максима Березовського (лібрето П. Метастазіо) «Демофонт».
Інший українець – Дмитро Бортнянський за десятиліття свого перебування в Італії написав та поставив у Венеції та Модені чотири опери на італійські лібрето.
Такими були наші українські оперні починання у сприйнятті європейської оперної цивілізації, яка у більшості країн світу нині є візитною карткою самобутнього професіонального мистецтва вершиною художньої культури нації, свідченням її духовної зрілості.
Нині Україна є розвиненою оперною країною і займає гідне місце серед європейських держав.
Співочий потенціал нашого народу у світі відомий здавна, і здавна, зокрема в «оперну еру», через свою бездержавність, Україна була вокальним донором Російської і Австро-Угорської імперії. Всім відома практика рекрутування обдарованих дітей та юнаків з України до придворної співочої капели в Петербурзі ще за козацьких часів, де змінювали навіть їхні прізвища. Вокально обдарованих кріпаків вельможі використовували у своїх приватних театрах. Можна навести безліч прізвищ українців хоча б із колективу «Славних співаків України» І.Лисенка, який обидві імперії використали для власної слави, а особливо – Російська, яка «доїла» Україну аж до Рубікону нашої незалежності. Скільки їх, відомих та невідомих співаків, композиторів, м...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet