головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2005   Число: #2(15)
пошук по сайту
Українська мова у сфері медицини – сучасний стан і тенденції
Автор: Пиріг Любомир
академік АМН, член-кореспондент НАН України, президент Всеукраїнського лікарського товариства Світової федерації українських лікарських товариств

Українська мова у сфері медицини – сучасний стан і тенденції

Значення національної мови як державотворчого, культурологічного, морально-психологічного, патріотично-виховного чинника висвітлювалося і висвітлюється в працях численних вчених – філософів, лінгвістів, письменників, діячів культури, політиків. Останнім часом становище української мови в Українській державі як державної, рідної широко обговорюється засобами масової інформації. Причини відомі.
Актуальне це питання і у сфері медицини, яка є однією з наймасовіших професійних корпорацій.
Функціонування державної мови у цій галузі можна розглядати й оцінювати в аспектах професійно-клінічному, професійно-науковому, національно-культурному, морально-патріотичному. В комплексному підході до цієї проблеми можна брати до уваги побутово-приватний аспект, а також побутово-професійний (послуговування мовою в професійному колективі, в середовищі медичного персоналу). Останній має пряме відношення до професійно-клінічного та професійно-наукового аспекту, але він важче піддається вивченню та аналізу.
Професійно-клінічний аспект використання мови має пряме відношення до зав’язування контакту з пацієнтом, до входження лікаря в довіру з боку хворого, часто може відігравати роль психотерапевтичного чинника. Розгляд використання мови під цим кутом зору у разі авторитетності лікаря, медичного персоналу, довіри до них з боку пацієнта передбачає і пропаганду мови, якою користуються медики.
Професійно-науковий аспект користування мовою (наукова, навчальна література, наукові форуми) передбачає пропаганду її не тільки серед широких кіл медичної корпорації в державі, але й поза її межами. Цей аспект тісно пов’язаний і з удосконаленням, формуванням національної медичної термінології.
Медицина всіма її формами функціонування в суспільстві, незважаючи на її міжнародно-глобалістичну сутність, є невід’ємною частиною національної культури. Це – мова, традиції, в тому числі народної медицини, історія, інтеграція галузей медичної науки з іншими.
З усього вище зазначеного, а також включно з діяльністю громадських організацій медиків як однієї з наймасовіших професійних корпорацій, проглядає і морально-патріотичний аспект медицини в державі, одним з виразників якого є функціонування державної мови.
В Україні на державному (тоді – на республіканському) рівні питання про мову у сфері медицини постало після прийняття Закону “Про мови в Українській РСР“ (1989р.). Уже навесні (11.03) 1990р. був виданий наказ МОЗ УРСР “Про перехід роботи органів та установ МОЗ України на українську мову“. Наприкінці 1990 р. (26.12)було прийняте відповідне Рішення колегії Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти, на початку 1991 року (12.02.1991) затверджено Державну програму розвитку української мови та інших національних мов в Українській РСР до 2000 р. після чого 05.05.1991 р. була створена Галузева програма розвитку української мови та інших національних мов в установах та організаціях системи охорони здоров’я Української РСР на період до 2000 р.
Ми не впевнені, чи контролювався хід виконання вище згаданих Закону, Рішення, але щодо прийнятих документів МОЗ України, то вони далекі від реалізації не тільки до 2000-го, але й до 2005 року.
Зрозуміло, що гостріше до розв'язання цього питання підійшли після 1991 року. До чого призвела ця “гострота“ у всеукраїнсько-інформаційній, видавничій сферах за 13 років державності загально відомо.
З метою вивчення перспектив дерусифікації у сфері медицини силами Всеукраїнського лікарського товариства (ВУЛТ) у 1992 році проведено анкетне опитування лікарів України. Відповіді отримано від 1073 лікарів (із східних областей України – 230 практичних лікарів і 113 науково-педагогічних працівників, із західних відповідно – 582 і 149). Відзначимо тільки деякі показники анкетування.
Із східних областей України замислювалися над тим, якою мовою користуються в побутовому і професійному житті 53% респондентів, із західних – 93,3%. Із східних областей добре володіли українською мовою 51,3% практичних лікарів і 32,9% науковців, із західних відповідно – 95,9% та 85,9%. Дерусифікацію сфери медицини вважали безперспективною із Сходу України 37,4% лікарів-практиків і 36,3% науковців, із Заходу відповідно 0,2% і 4,7% (Чернівці – 8,7%). Головними причинами утруднення дерусифікації колеги-прак...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet