головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2010   Число: #1(34)
пошук по сайту
Українознавчий вимір історичних, джерелознавчих та археографічних студій Володимира Сергійчука
Автор: Калакура Ярослав
доктор історичних наук, професор, провідний науковий співробітник відділу історичних та теоретико-методологічних проблем українознавства НДІУ.

Українознавчий вимір історичних, джерелознавчих та археографічних студій Володимира Сергійчука

         У сузір’ї  яскравих представників сучасного українознавства помітне місце посідає постать Володимира Івановича Сергійчука – визначного українського історика, археографа, публіциста, педагога, журналіста, видавця, академіка Академії наук вищої школи України, професора Київського національного університету імені Тараса Шевченка, громадського діяча, лауреата премії Фонду імені І. Мазепи. Його життєвий і творчий  шлях уже знайшов часткове відображення у низці публікацій [1], однак їх автори недостатньо висвітили внесок науковця і педагога в українознавство. Цю прогалину заповнює пропонована стаття, присвячена 60-річчю від дня народження ученого.
           В. Сергійчук  народився 13 березня 1950 р. в селі  Пустоха  (нині – Прибережне) Ружинського району на Житомирщині. Стара  назва села пов’язувалася, очевидно, із заселенням пустого місця на березі річки Роставиці, неподалік містечка Ружин. У минулому воно належало до Сквирського повіту Київської губернії. Вихідцями з села Пустохи є письменник М. Ярмолюк, перший командуючий хімічними військами МО України генерал-лейтенант В. Литвак та інші відомі люди. Звідти родом і мама історика Явдоха Федорівна Федун. А його тато – Іван Мусійович – уродженець сусіднього села Кривошиїнці. Бабуся по материнській лінії разом з двома дітьми стали жертвами голодомору 1932–1933 років. Троє Сергійчуків загинули у цей період і в Кривошиїнцях.
Загалом родина Сергійчуків має давнє землеробське коріння, хоча діти обрали дещо інший шлях. Старший брат В. Сергійчука – Віктор – був машиністом електровоза в депо «Київ-Пасажирський», молодший – Микола – редактор газети «Слово» у Вишгородському районі Київської області. Усі вони успадкували любов до рідної землі, виняткову працелюбність,  людську гідність та порядність.
       На формування зацікавлення у В. Сергійчука  історією та журналістикою вплинули як родина, старожили села, так і  школа, зокрема вчителька історії Людмила Антонівна Бабицька в Пустоській восьмирічній школі, а згодом директор Ружинської середньої школи, викладач історії Василь Лукич Заморський, до речі, однокурсник колишнього професора Київського університету, видатного історика Петра Михайловича Шморгуна. Як пригадав ювіляр, десь на початку 1990-х років він зустрівся з В. Заморським на автостанції в Ружині і почув від нього: «Я з інтересом читаю твої публікації,  слухаю твої передачі на радіо й гадаю: можливо,  я  вчив вас чогось іншого, але дуже хотів, щоб ви навчилися думати... Радий за тебе». Середня школа в Ружині мала давні освітянські традиції. Для майбутнього українознавця вона була не тільки потужним джерелом знань, а й періодом громадянського становлення та мужніння. За ініціативою завуча школи Миколи Максимовича Власенка В. Сергійчук два роки був бригадиром учнівської виробничої бригади, що давало можливість набути належні  організаторські навики і самостійність.
         Інтерес підлітка до історії поглиблювався на тлі захоплень журналістикою. Його нахил до літературної творчості однією з перших помітила й всіляко заохочувала вчителька української літератури Тетяна Петрівна Дзявулько, яка й  порадила надсилати матеріали до газет. З шостого класу В. Сергійчук почав друкуватися в республіканській періодиці: «Зірці», пізніше – у «Сільських вістях» та в районній  газеті. У 1967 р. після закінчення школи він без вагань подав документи на факультет журналістики Київського державного університету ім. Т.Г. Шевченка, де слухав лекції  відомих майстрів пера: Д. Прилюка, О. Бабишкіна, П. Федченка, В. Лісового та ін. Навчаючись в університеті, В. Сергійчук активно співробітничав з пресою та радіо, спілкувався з творчою інтелігенцією, відшліфовував свою журналістську майстерність. На здібного студента як творчу особистість звернув увагу тодішній редактор «Сільських вістей» М. Іщенко, який  ще під час практики восени 1970 р. зарахував В. Сергійчука на штатну посаду молодшого літературного працівника.  На ній він і продовжував  працювати,  паралельно...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet