головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2010   Число: #1(34)
пошук по сайту
Проблема етногенезу українців в українознавчих дослідженнях кінця ХІХ – початку ХХІ століть
Автор: Лєбєдєва Ольга
молодший науковий співробітник відділу української етнології НДІУ.

Проблема етногенезу українців в українознавчих дослідженнях кінця ХІХ – початку ХХІ століть

Потреба пізнати свою історію, з’ясувати своє прадавнє коріння завжди була притаманна людям незалежно від епохи та часу їх проживання. Ще у «Повісті минулих літ» Нестор Літописець ставить сакраментальні питання – «Звідки пішла Руська Земля, хто в ній першим почав княжити, як Руська Земля постала є?» – і намагається відповісти на них. Дослідження утворення й етапів розвитку українського етносу  завжди на часі, але після отримання Україною незалежності набуває особливої актуальності. Поява протягом останніх років великої кількості наукових та науково-популярних праць з проблеми українського етногенезу спричинила необхідність аналізу цих досліджень, а також розглянути під новим кутом зору й дослідження ХІХ та ХХ століть.
 Для вирішення складної наукової проблеми походження українського народу необхідно залучати результати досліджень різних наук: археології, етнології, лінгвістики, історії тощо. Тому дослідження саме в українознавчому ключі є доволі перспективними, бо українознавство як синтетична інтегративна наука, що розглядає українців та Україну як цілісність, дає можливість застосовувати та використовувати усі надбання гуманітарних наук і досліджувати проблему походження українського народу комплексно і всебічно.
Дослідженню походження українського народу багато уваги приділяв видатний діяч української гуманітарної науки кінця ХІХ – 1-ої половини ХХ ст. М. Грушевський. Найголовнішою його працею стала багатотомна «монументальна аналітично-синтетична» [6, 17] «Історія України-Руси». В основу «Історії України-Руси» він поклав самобутню схему українського історичного процесу, яка доводила цілісність та тяглість українського історичного процесу, безперервність і нерозривність української історії від її ранньої доби, через середньовіччя аж до нового періоду історії України, показувала, що «український історичний процес охоплював цілість діяння і життя українського народу на його території від найдавніших часів до доби Грушевського» [6, 19].
Основним завданням М.Грушевського стає довести окремішність української народності від інших східнослов’янських народів, індивідуальність і неповторність «української людності», яка, на  його думку, виявляється, не тільки в побуті, матеріальній і духовній культурі, у відносинах родинних і суспільних, а й у антропологічних (будова тіла) і психофізичних (склад індивідуальної вдачі) рисах. І саме ці «психофізичні й культурні прикмети, що мають за собою більше або менше поважну історичну давність – довгий процес розвою зовсім виразно «…зв’язують в національну цілість поодинокі ґрупи української людности супроти иньших таких цілостей і роблять з неї живу національну індивідуальність, нарід, з довгою історією його розвою» [7, 6].
Головними творчими силами у формуванні та розвитку українського народу М. Грушевський вважає територію і народність. Він зазначає, що саме «…під впливом території, її фізичних прикмет і культурних впливів в які вводила вона свою людність, довершується сформованнє з сих племен окремої етноґрафічнокультурної одиниці, яку мислимо собі як український нарід» [7, 8].
Правітчизною нашого народу М. Грушевський називає Середнє Подніпров’я, наголошуючи, що під час великого слов’янського розселення усі східнослов’янські племена, які входять до складу українського народу, опанували майже всю теперішню етнографічну територію України. Саме від цього часу науковець починає відлік історії українського народу. Отже, М. Грушевський надає особливого значення у формуванні українців як етносу саме великому слов’янському розселенню V–VII століть. А порогом історичних часів для українського народу вчений вважає ІV ст. нашої ери. До цього, на його думку, український народ варто розглядати як частину слов’янської групи. Він вважає, що племена південної групи східнослов’янських племен – поляни, сіверяни і дреговичі – стали основою для формування в подальшому українського народу. А перші початки українського народу ми бачимо, на думку М. Грушевського, ще в племені антів, яке займало питомо українські землі між Дністром і Доном.
Таким чином, саме М. Грушевського ми можемо вважати основоположником сучасної ранньосередньовічної теорії походження українського народу, яку в наш час успішно розвивають археолог...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet