головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2010   Число: #1(34)
пошук по сайту
Методи наукового відкриття в українознавстві
Автор: Нікітіна Зорина
лаборант відділу філософських та етнопсихологічних проблем українознавства ННДІУВІ

Методи наукового відкриття в українознавстві

Проблема методології в українознавстві нині є однією з найактуальніших та найпринциповіших, оскільки від чіткості, однозначності та обґрунтованості її формулювання залежать якість та результати українознавчих досліджень. Я. Калакура зазначає: «Актуальність розробки методологічних проблем українознавства зумовлюється … тим, що серед однієї частини дослідників побутує недооцінка значення методології в науковому пізнанні, ігнорування набутого досвіду, трафаретне трактування методологічних принципів, методів, прийомів і способів дослідження, а серед другої має місце ігнорування методології взагалі» [3].
Поставши цілісною системою «наукових інтегративних знань про Україну й світове українство як цілісність, як геополітичну реальність, що розвивається в цілісності простору й часу» [9], українознавство має опанувати аспект буття українців, який раніше постійно залишався поза увагою наукової спільноти. Йдеться про міждисциплінарність цієї науки, тобто про комплексність сприйняття образу України у всіх її проявах водночас, у повноті її самовияву. Я. Калакура наголошує: «Під новітнім українознавством розуміють не схематичну сукупність сучасних знань про Україну та українство, а їх філософську цілісність» [5, 52].
Відомий вчений-українознавець П. Кононенко зазначає: «Фундаментом українознавства є цілісна система знань археології та етнології, фольклористики і лінгвістики, антропології й демографії, людино-, суспільство- й природознавства, релігієзнавства, історії, філософії, культурології, правознавства та ін. наук» [9]. Саме на цих підвалинах українознавство постало наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. і стало основою науково-дослідної діяльності ННДІУ.
Серед застосовуваних працівниками Інституту українознавства методів наукового дослідження феномену українства, вивчення закономірностей, досвіду і уроків його етно-, націє-, державотворення, матеріального й духовного життя, формування та розвитку етнічної території (України) основними є «загальнонаукові методи аналізу і синтезу, системно-структурний та проблемно-функціональний підхід, логічний, історико-хронологічний, історико-ситуаційний, порівняльний, ретроспективний, біографічний, методи конкретно-соціологічних досліджень, типологізації, класифікації, наукометрії, контентаналізу та ін.» [4]. Вони дають змогу здійснювати дослідження різноманітних явищ, що перебувають на перетині кількох наук та виокремити специфічне поле українознавчих досліджень, яке є сферою міждисциплінарних взаємозв’язків та впливів і знаходить власне вираження в інтегративності та універсальності українознавства.
Методи аналізу та синтезу передбачають ретельне дослідження кожного окремого елемента певної системи і водночас простеження внутрішніх зв’язків цих компонентів та наслідків їхньої взаємодії. Не менш важливими є проблемний та функціональний методи, основне завдання яких – вирішення тих чи інших проблемних ситуацій у загальнонауковому контексті українознавства. Логічний метод забезпечує чіткість, структурованість та аргументованість висновків, що виникають на базі використання історичного (чи історіографічного) методу, який забезпечує їх достовірність та обґрунтованість. Доповненням до історичного є біографічний метод, який дає змогу вивчати постать конкретної особистості як носія характерних рис та особливостей певного покоління чи соціальної групи і робити висновки про загальні тенденції та ідейні орієнтири, що панували у певній спільноті в конкретний період.
Проте наявність такої кількості методологічних підходів ще не свідчить про їх самодостатність та вичерпність як підвалин повноцінного українознавчого пошуку. Лише комплексне використання усього методологічного арсеналу дослідження дає ґрунтовні відповіді на поставлені запитання та демонструє здобутки наукових шукань, які можуть лягти в основу теоретичної бази українознавства та практичного застосування результатів теоретизування. Саме тому комплексний підхід є основним принципом українознавчих досліджень.
Більшість методів, якими послуговуються вчені-українознавці, – загальнонаукові, через що постає проблема відсутності специфічного, суто українознавчого підходу. Це питання набуло особливої актуальності, коли перед українознавством постала загроза перетворення на прикладну наукову теорію, яка не має підстав для вио...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet