головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2010   Число: #1(34)
пошук по сайту
Листування Івана Каманіна з Іваном Білозерським у 1903–1909 роках як історичне джерело
Автор: Якобчук Надія
аспірантка Інституту української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України

Листування Івана Каманіна з Іваном Білозерським у 1903–1909 роках як історичне джерело

Епістолярна спадщина видатних вітчизняних науковців, письменників, громадських і політичних діячів є важливим джерелом дослідження не лише їх життєвого шляху та діяльності, але й особливостей розвитку народу протягом конкретного хронологічного періоду. Приватне листування містить цінні відомості, які доповнюють інформацію офіційних архівних документів і дають можливість ґрунтовніше дослідити громадське, політичне, економічне та культурне життя епохи, настрої та погляди суспільства.
На сучасному етапі розвитку історичної науки вчені активно досліджують і публікують епістолярні матеріали ХІХ – початку ХХ ст. На сторінках періодичних видань та окремими збірками опубліковано листи М. Драгоманова, М. Грушевського, О. Кониського, В. Антоновича, В. Винниченка, Є. Чикаленка та інших. Однак велика кількість кореспонденцій, авторами яких були відомі діячі науки, культури, політики згаданого періоду, залишається недостатньо дослідженою і лише починає повертатися до наукового обігу. До таких належить епістолярна спадщина Івана Михайловича Каманіна (1850–1920), видатного історика, архівіста, археографа та палеографа, активного учасника наукового і культурного життя української столиці.
Епістолярій діяча дуже об’ємний та тематично різноманітний. Він включає в себе власне та зворотне листування. Загальна кількість послань становить понад 700 одиниць. Адресатами дослідника були відомі вчені, письменники, громадські та культурні діячі: Ганна Барвінок, В. Іконніков, П. Стебницький, Б. Грінченко, М. Довнар-Запольський, М. Володимирський-Буданов та інші.
Листування І. Каманіна вперше потрапило в поле зору вітчизняних дослідників лише наприкінці 1990-х років. У 1994 р. Ю. Мицик надрукував статтю, у якій розглянув кореспонденції дослідника, адресовані М. Грушевському [20, 209–212]. У 2002 р. колектив Центрального державного історичного архіву України (м. Київ) видав двотомний збірник документів з історії архіву, куди було включено листи І. Каманіна до М. Володимирського-Буданова, А. Шелухіна та М. Довнар-Запольського [19, 271–274, 338–340, 236–237, 239–240]. Одну з наших статей ми присвятили джерелознавчому аналізу частини листів ученого до Ганни Барвінок [21, 302–316].
Важливе місце у комплексі кореспонденцій І. Каманіна займає переписка з І.  Білозерським. Прикметною особливістю листування є те, що воно репрезентоване дописами обох учасників епістолярного діалогу. Загальна кількість послань становить 17 одиниць.
Метою нашої статті є джерелознавчий аналіз листування І. Каманіна з І. Білозерським, визначення основних сюжетів та інформаційного потенціалу кореспонденцій. Ці листи ще не досліджувалися окремо як історичне джерело і не були залучені до наукового обігу, що надає публікації актуальності та новизни.
І. Каманіна та І. Білозерського пов’язували виключно ділові стосунки. Активне спілкування почалося у 1903 р., коли І.Каманін  працював над упорядкуванням зібрання творів та листів П. Куліша. Найвірогідніше, дослідник звернувся до І. Білозерського за порадою дружини письменника.
Іван Іванович Білозерський (1841–1921) – двоюрідний племінник Ганни Барвінок, особисто знав П. Куліша. В 1863 р. він закінчив юридичний факультет Київського університету, а невдовзі виїхав на постійне місце проживання до Італії, хоча зв’язків з Україною ніколи не поривав. Від 1890-х років діяч часто і подовгу жив у власному будинку в Борзні. У 1900-х роках він був головою Борзненського літературно-артистичного товариства. Однак чи не найбільше І. Білозерського знають як колекціонера. Крім того, він займався упорядкуванням рукописної спадщини М. Білозерського, а після смерті Ганни Барвінок опікувався подальшою долею створеного нею музею П. Куліша [1, 54–55].
Найімовірніше, близькість І. Білозерського до родини Кулішів та його цінна колекція матеріалів письменника і спричинили його кількарічну співпрацю та спілкування з І. Каманіним. Виконуючи бажання О. Куліш, І. Білозерський надіслав ученому рукописи її чоловіка зі свого архіву [4, 1].
Листування діячів зберігається в особовому фонді І. Каманіна у відділі рукописних фондів та текстології Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. Це великі листи (2–4 арк.), написані чорним або світло-коричневим чорнилом на аркушах...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet