головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2010   Число: #1(34)
пошук по сайту
Наукові шукання молодих: українознавча харизматичність та високошкільна методологія
Автор: Хоменко Олександр
старший науковий співробітник відділу літератури НДІУ.

Наукові шукання молодих: українознавча харизматичність та високошкільна методологія

Вдивляючись хоча б і з невеликої, та все ж посутньо відчутної історичної перспективи у минулий рік, а особливо – проектуючи його явні й приховані подієві та інтелектуальні сюжети на обрій настільки інтенсивних, одначе, на превеликий жаль, наскільки незначною мірою справджених сподівань української громади, можливо, навіть і з певним подивом з’ясовуємо, якою мірою об’ємним і поліфонічним постає він у своїй достоту історіософській цілісності, якою багатою проявляється палітра контекстів його чину й розмислу. Далеко не кожен з цих контекстів сучасники поціновували належно: багато чого не змогли розгледіти вони за хмарами ядучої куряви, яку здійняли на передвиборчих шляхах меткі претенденти на «булаву», забули давню козацьку мудрість: «до булави треба ще й голови», а також серця і любові, і великої відповідальності перед «мертвими і живими, і ненарожденними». Але, перефразовуючи М. Коцюбинського, у «книгу життя» українства як феномену планетарно-світоісторичного й універсального нові сторінки того року – що самою тільки хронологією він не обмежується, бо протуберанці його спонук і сподівань ще довго насвітлюватимуть шлях спраглим іти, не маючи «зерна неправди за собою» – були записані, і силоміць видерти їх звідси нікому вже не буде під силу. Принаймні про три події, що сталися у 2009 р., українознавцеві просто не вільно не згадати.
 Президент України В. Ющенко 22 серпня 2009 р. урочисто відкрив відреставрований палац останнього гетьмана К. Розумовського в Батурині. Подія ця була достатньо «голосною» й медіалізованою, здобувши у вітчизняних ЗМІ достатнього розголосу, головно з огляду на довгий шерег удостоєних того дня Указами Президента високих державних нагород. Проте про глибший її сенс якщо й було говорено, то надто лаконічно, аби не сказати – похапцем: йдеться ж не про те, кому яку відзнаку вручили – то, зрештою, річ тлінна і суєтна, а про те, що, уреальнивши в такий спосіб неперервну тяглість державотворчої традиції від сьогодення до епохи Гетьманщини (саме завдячуючи її політичній культурі, Європа отримала першу демократичну Конституцію П. Орлика, яка постала на вісім десятиліть раніше славнозвісної французької: вочевидь, про «Liberte, Egalite, Fraternite» ми багато чого цікавого можемо розповісти старому континентові), Президент фактично поставив останню крапку в письменах тієї трагічної хартії, перші рядки якої написані кров’ю ще триста років тому (в Шевченковому «Великому льосі» непроминальним спогадом і незагоєним болем відлунює, як «Батурин славний // Москва вночі запалила, // Чечеля убила, // І малого, і старого // В Сейму потопила»).
Бо й направду: скільки не нищив сановитий царський блазень О. Меншиков місто над Сеймом, катуючи батуринців, руйнуючи церкви й палячи гетьманські архіви (за жвавою поміччю всілякого кшталту іванів носів, цих, за Т. Кононенком, який у понижчій філософській метафорі алюзує на М. Гоголя й Г. Сковороду, «мертвих душ» нашого народу), як не забороняла Катерина ІІ відкривати в Батурині університет, незважаючи на постійні клопотання старшини й козаків (або таки надто зважаючи, бо народ з власним університетом швидко перестане бути колоніальним), як не «вичищали» сталіністи з підручників української історії, та навіть і з самого «Кобзаря», найменшу згадку про батуринську різанину, – а місто воскресло. Воскресло саме як український Батурин, а не як «населенный пункт Бахмачского р-на Черниговской области в УССР». І нехай далі змінюються персоналії на владному Олімпі, нехай поборюють одна одну партії і парламентські фракції, Батурин стоятиме. І гетьманський палац стоятиме разом із ним.
Під Шаповалівкою, що на Сумщині, 11 липня 2009 р. активісти патріотичних організацій разом з В. Ющенком відзначали 350-ту річницю перемоги козацької зброї у битві під Конотопом. Мас-медіа на цю подію, скажемо відверто, великої уваги не звернули, хоча відзначенню річниці Конотопської битви передували поважні наукові конференції, виданий був і відповідний президентський Указ. Проте здатність вперто «не помічати» важливі речі вже стала невід’ємною складовою вітчизняного мас-медійного «простору». Вистачить порівняти кількість телекамер на зорганізованих ННДІУ міжнародних конгресах, де з доповідями виступають учені та громадські діячі, які репрезенту...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet