головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2010   Число: #1(34)
пошук по сайту
Формування української мовної особистості
Автор: Єрмоленко Світлана
доктор філологічних наук, професор, провідний науковий співробітник відділу мови НДІУ

Формування української мовної особистості

Мова, як інструмент – що більше на ньому
граєш, то краще він звучить.
Олег Чорногуз

Наприкінці ХХ ст. в науковій, науково-методичній літературі набуло поширення словосполучення мовна особистість. Його термінологічний зміст дослідники пояснюють, по-перше, через синонімічні й дотичні поняття мовна компетенція, мовне чуття, по-друге, через проекцію на мовну систему – словник, граматику, стилістику, знання яких передбачено вивченням мови з різними рівнями володіння нею. Науковці-методисти послуговуються поняттям мовної компетенції, основи якої закладено в лінгвістичному змісті стандартних програм для загальноосвітньої школи.
Застосування набутих лінгвістичних знань у комунікативній практиці, в писемному й усному спілкуванні мовців спонукає до осмислення феномену  мовної особистості. Зауважимо, що цей феномен не може бути обмежений  рівнем мовної компетенції, тобто набутими лінгвістичними знаннями, оскільки, як наголошує П.Кононенко, «рівень знань – чи не найменш стабільний критерій, бо він залежить від умов його набуття, є постійно змінним, до того ж – зовнішнім щодо внутрішніх якостей людини. Він порівняно легко змінюється під впливом нових потоків інформації або ж способу життя, не сприяючого саморозвитку та зростанню. Є людина зовнішня (як полова в колоску жита), зазначав Григорій Сковорода, а є людина внутрішня (зерно колоска). Справжня людина – внутрішня, бо вона несе в собі найтривкіші внутрішньо-духовні, морально-етичні, гуманістично-естетичні, соціальні, національні і загальнолюдські цінності» [1, 37]. Саме про такі цінності як ознаки справжньої внутрішньої людини маємо говорити в контексті формування української мовної особистості, якій властивий найтривкіший українознавчий світогляд, національно-культурна самоідентифікація і мовна стійкість. 
Труднощі державотворення й пов’язані з ними потреби розширення функцій української мови як консолідуючого чинника нації зумовлюють посилення уваги до мовної освіти. В умовах сучасних глобалізаційних процесів, що відбуваються в світі, кожен народ у державній діяльності намагається зберегти свою самобутність, відстояти право своєї мови бути державотворчим чинником.
У постійних дискусіях про дві державні, чи державну(українську) і офіційну(російську), мови часто озвучують твердження про демократичні цінності, за якими перевага має надаватися праву людини, а не праву нації. Але поставмо риторичне питання: яке право на збереження своєї мови мали україномовні українці, частка яких за останні 30 років зменшилася на 30–40% в результаті економічної політики, «розселянювання» українського села і відповідно руйнування українського мовного середовища?
Коли говоримо сьогодні про мовні обов’язки громадян, маємо нагадувати декларацію французького Конвенту 1789 р.: «Моя свобода закінчується там, де починається свобода ближнього», іншими словами –«там, де починається інтерес нації», інтерес держави. Саме в інтересах кожного громадянина і в інтересах Української держави маємо цілеспрямовано формувати українське мовне середовище  в освіті, науці, культурі, на виробництві, виховувати в такому середовищі українську мовну особистість.
У зв’язку із завданнями сучасної української мовної освіти Л.Мацько визначає найважливіші складники мовної особистості:
«– мовнокомунікативні суспільні запити, мотиваційні потреби і досконалі компетенції;
– ґрунтовні мовні знання і мобільність їх використання;
– мовна свідомість і усвідомлення себе мовними українськими особистостями; мова є для кожної особистості справою національно-культурного самоозначення;
– національна культуровідповідність мовної особистості; знання концептів і мовних знаків національної культури;
– мовна здатність і мовна здібність; мовне чуття, мовний смак;
– усвідомлена естетична мовна поведінка; мовна стійкість.
Безсумнівно, що мовна особистість – це узагальнений образ носія мовної свідомості, національної мовної картини світу, мовних знань, умінь і навичок, мовних здатностей і здібностей, мовної культури і смаку, мовних традицій і мовної моди» [3, 27].
 Активно послуговується поняттям мовної особистості сучасна лінгвостилістика, яка вивчає мовотворчість письменників, оцінює їхній внесок у розвиток української літературної мови, досліджує, як в індиві...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet