Роки | Числа | |||
2013 | 1(46) | 2(47) | 4(48) | |
2012 | 1(42) | 2(43) | 3(44) | 4(45) |
2011 | 1(38) | 2(39) | 3(40) | 4(41) |
2010 | 1(34) | 2(35) | 3(36) | 4(37) |
2009 | 1(30) | 2(31) | 3(32) | 4(33) |
2008 | 1(26) | 2(27) | 3(28) | 4(29) |
2007 | 1(22) | 2(23) | 3(24) | 4(25) |
2006 | 1(18) | 2(19) | 3(20) | 4(21) |
2005 | 1(14) | 2(15) | 3(16) | 4(17) |
2004 | 2(11) | 4(13) | ||
2003 | 1(6) | 3(8) | 4(9) | |
2002 | 2(3) | 3(4) | 4(5) | |
2001 | 1(1) |
Автор: Волошина Ганна аспірантка НДІУ |
Культура мови: філософські параметри поняття
Багатоаспектність дослідження мови зумовлена складністю цього явища. Своє ставлення до світу, до інших людей кожен не лише здійснює практично, а й висловлює, тобто виражає мовними засобами. Мова сама постає перед нами як справжній і дуже значущий світ, вона безпосередньо пов’язана з повсякденним життям, вживається у буденному і діловому спілкуванні, «звучить» у нашій свідомості під час мовчазного міркування. Для людей мова є ще й дійсність, до якої слід ставитися з повагою, враховувати її правила, вимоги. Мова сприяє узагальненню й передачі досвіду. Завдяки мові ми долучаємось до соціально-історичного досвіду людства, засвоюємо засоби упорядкування знань.
Найбільш широкі відомості про мову можна отримати з курсів мовознавства (лінгвістики), і тут філософія, як і в інших випадках, не претендує на підміну собою спеціальних наук. Однак мовна тематика здавна входила в коло філософських інтересів. Дослідження проблематики філософського виміру мови активізувалось у наш час, зокрема до вивчення питання у просторі українознавства звертаються П.Кононенко, Т.Кононенко, С.Єрмоленко, А.Пономаренко, В.Загороднюк. Українська мова як об’єкт пізнання вийшла за межі власне лінгвістичної наукової парадигми. У вивченні мови постали проблеми світоглядного характеру. Тому філософський підхід у дослідженні мови є актуальним.
Багато філософів доклали значних зусиль до розвитку мовознавства, починаючи, наприклад, з давньогрецького софіста Протагора (490–420 р. до н.е.), який першим почав звертати увагу на час дії у висловлюваннях і відкрив дієслово. Платона вважають одним із найяскравіших представників античної філософії мови. У діалозі «Кратіл» він розмірковував про мову, її виникнення, розвиток і значення, порушував питання про форму та зміст мовних одиниць, зібрав усі відомі на той час гіпотези про природу мови і спробував їх впорядкувати. Платон прагнув ретельно проаналізувати мову та проблеми, які виникають при зверненні до неї як до предмета дослідження. Отже, філософське осмислення ролі мови в людській культурі було започатковане ще філософами Давньої Греції, зокрема Платоном і Арістотелем.
Мова органічно ввійшла у сферу досліджень новоєвропейських філософів разом із переміщенням їх інтересів у бік гносеології (так званий «епістемологічний поворот»). Визначаючи велику роль мови у пізнанні, філософи ще з XVII ст. звернули увагу на труднощі, пов’язані з неправильним застосуванням слів («ідоли площі» у Ф.Бекона), на характеристику слова як знака (Т.Гоббс), на утворення понять (Д.Локк), на роль слова в теорії абстракцій (Д.Юм). Та справжній «лінгвістичний поворот» відбувся у філософії в XX ст. Оцінюючи його значення, американський філософ Р. Рорті вказує: «Картина античної й середньовічної філософії, що займалась речами, картина філософії з XVII по XIX ст., що займалась ідеями, і картина сучасної філософії, що займається словами, цілком правдоподібна» [12, 194].
Орієнтація на дослідження гуманітарного знання є однією з прикметних особливостей постмодернової філософії на противагу наголосові на аналіз природознавства у філософії доби модерну. Осереддям постмодернової філософії виступає мова. Автором терміна лінгвістичний поворот у філософії є Г. Бергманн. Традиційно вважають, що всі філософи-постмодерністи здійснили такий «поворот». Мова стала новою площиною філософських змагань між модерновою та постмодерновою традиціями. За допомогою «лінгвістичного повороту» можна продемонструвати певну наступність, спадковість у розвитку філософії від модерну до постмодерну [6, 14].
Лінгвістичний поворот у філософії базується на певних трансформаціях філософських уявлень про природу свідомості, про співвідношення свідомості і мови, про сутність мовних утворень. Ці трансформації є результатом діяльності представників аналітичної філософії, філософів герменевтичного напрямку, феноменологів, філософів мови та ін. Так, надзвичайно важливу роль в ініціалізації лінгвістичного повороту відіграла трансформація філософських поглядів на природу свідомості, започаткована А. Бергсоном, Е. Гусерлем, М. Мерло-Понті. Виключно важливим у процесі становлення лінгвістичного повороту було нове формулювання співвідношення мови та свідомості, згідно з яким мова не є лише нейтральним засобом об’єктивації думок, а обумовлює саму форму когнітивних пр...
Звернутися до повного тексту статті | Звернутися до версії для друку
Скачати файл в форматі PDF