головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2010   Число: #1(34)
пошук по сайту
Традиційна календарна обрядовість гуцулів сьогодні
Автор: Гавадзин Володимир
аспірант кафедри етнології і археології Прикарпатського національного університету ім. В. Стефаника

Традиційна календарна обрядовість гуцулів сьогодні

Кожний народ загалом та окрема етнографічна група зокрема мають свої звичаї, вироблені протягом багатьох століть і освячені віками. Звичаї та обряди – це ті чинники, що охоплюють усі ділянки громадського, родинного і суспільного життя. Загалом український народ характеризується багатою звичаєво-обрядовою спадщиною, яка виражається протягом календарного року і є сукупністю різноманітних нашарувань. Коли ж говорити про гуцулів, то слід ще додати, що ця етнографічна група виробила особливий колорит звичаєвої практики, яка відзначається притаманними тільки їй рисами, великою різноманітністю та змістово-образною наповненістю. Календарні свята на Гуцульщині втілюють гармонійний зв’язок людини і природи. Тому виникає проблема осмислення особливостей гуцульської календарної обрядовості в умовах сучасності.
Окремі аспекти гуцульських звичаїв та обрядів в умовах сьогодення розглянуті у ряді досліджень та публікацій. Так, російський дослідник А. Антонов, подорожуючи останнім часом Українськими Карпатами, написав статтю у журналі «Вокруг света», в якій подав інформацію про особливості функціонування народної гуцульської культури в сучасних умовах, зробивши акцент і на календарну обрядовість [1]. Крім того, на початку ХХІ ст. з’явилось декілька видань, що відображають  регіональні дослідження в межах Гуцульщини, зокрема нариси історії та культурного життя славного гуцульського села Ільці, колективна праця про Верховинщину [2, 5]. Багато цікавих статей та повідомлень про сучасне побутування гуцульської духовної культури розміщено на сторінках таких періодичних видань, як «Гуцульський калєндар», «Верховинські вісті», «Гражда» [4, 10, 11]. Серед сучасних дослідників календарної обрядовості гуцулів потрібно відзначити Г. Бердник, М. Влад, А. Гоцалюк, М. Лаврук, Г. Плугатор та ін. Так, А. Гоцалюк вивчає зимову обрядовість гуцулів [8], Г. Плугатор – архаїчні елементи гуцульських календарних обрядів [14, 15]. Загальні аспекти народної обрядовості в сучасній Україні досліджують Т. Гаєвська та О. Ліманська [7, 12].
Отож, виходячи із попередніх напрацювань та недосліджених аспектів даної проблематики, завданням статті є: по-перше, охарактеризувати загальні тенденції, що спостерігаються сьогодні в календарній обрядовості Гуцульщини; по-друге, визначити рівень збереження давніх архаїчних елементів у народній обрядовості гуцулів в сучасних умовах; по-третє, відзначити вже призабуті і трансформовані звичаї та обряди.
Насамперед слід сказати, що справжня сутність обрядів, повнота їх соціокультурних функцій викривлювалися як християнською, так і комуністичною (атеїстичною) ідеологіями. З іншого боку, і церква, й ідеологічні інституції радянської держави усвідомлювали величезну культурну потенцію народної обрядовості і вдавалися до різних заходів з метою інтегрувати її енергетику у власні доктрини та структури [7, 3]. Протягом віків відбувалось зіткнення та відповідно взаємопроникнення календарно-обрядової культури з глобалізаційними суспільно-політичними процесами та різними політичними системами, які панували у гуцульському краї. В сучасних умовах, коли Україна виходить із тривалого періоду бездержавності, нищення національної культури, дослідження стану традиційної календарної обрядовості на Гуцульщині як основи гуцульської самобутньої культурної спадщини стає особливо актуальним.
Слід наголосити, що на Гуцульщині, де, з одного боку, перехрещувались шляхи Сходу та Заходу, різних культур та світоглядних систем, а з іншого – довгий час зберігалась своєрідна ізольованість, чимало елементів календарної обрядовості призабуто. Так, М. Цвілинюк відзначає, що тільки «…збереглись у пам’яті старожилів оповідки про зустріч березневого нового року, коли праматір земля переходить у весняне рівнодення та теплом сонця наповнюється Гуцульщина. Люди збирались у гурти і ходили від хати до хати віншувати, а закінчувалось все це віншувальним плєсом – побажанням гараздів і приплоду живності…» [16, 64]. Сьогодні такий звичай на Гуцульщині вже не зустрічається, як і втратив свою колишню роль великодній обряд «Грійте діда»[9], з 1947 р. заборонений радянською владою. «Дід», що в дохристиянські часи правив родом, не сподобався новій владі, можливо, тому, що стверджував давні патріархальні відносини, що впливало на подальшу самостійніс...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet