головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2010   Число: #1(34)
пошук по сайту
Культурні та природоохоронні традиції Глухівщини
Автор: Шевель Анжеліка
асистент кафедри медико-біологічних дисциплін, фізичного виховання та туризму Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка

Культурні та природоохоронні традиції Глухівщини

Кожне місто на Землі має свою чарівність і привабливість. У кожного – своя доля і традиції. Глухів – старовинне прекрасне місто – нікого не залишить байдужим. Де ще можна побачити такі витончено прикрашені фасади і куполи, милуватися безцінним живописом, фресками, мозаїкою на стінах будівель?..
Сьогодні дедалі більша увага приділяється охороні пам’яток історії та культури, творів мистецтва, рукописів. Надбання  народної поетичної творчості, яка використовується у різних галузях культури, пропагуються зі сцени, по радіо і телебаченню. З’являються нові періодичні видання з питань культури. Професійні митці широко використовують сюжети, мотиви, образи народного мистецтва.
Народне мистецтво Глухівщини, як і інші явища традиційної побутової культури, оформлювалось протягом століть. Інформація, зосереджена у його хронологічних нашаруваннях, є цінним джерелом пізнання етнічної історії. Дослідження технологій різьбярства, ткацтва, гончарства, винарництва, інших художніх промислів і ремесел, художнього оформлення народного житла, орнаментальних сюжетів свідчать про культурно-історичну єдність східнослов’янських народів – росіян,  українців, білорусів, розкривають численні паралелі щодо вживаних знарядь праці, принципів декорування, семантики сюжетів. Водночас у народному мистецтві Глухівщини є чимало своєрідних рис, що свідчать про взаємозв’язок з різними історико-етнографічними районами України [3, 64].
Так, у 70-х роках ХVІІ ст. в Лівобережній Гетьманщині настало відносне замирення, що дуже сприяло економічному розвитку. Глухів швидко став значним торговельним і ремісничим центром, найбагатшим сотенним містом Ніжинського полку. Він був найбільшим лівобережним центром людвисарства: тут відливали гармати для війська, дзвони, виробляли казани, литаври, мідний посуд, було розвинене інше ливарне виробництво. Донині збереглися гармати, відлиті глухівськими майстрами Йосипом і Карпом Балашевичами. Одна з них експонується в Російському військово-морському музеї, а інша – в Ермітажі (обидві – у Санкт-Петербурзі). Там же, в Петербурзі, в Артилерійському музеї зберігається пищаль Карпа Балашевича 1697 р., а в Московському Кремлі є його гармата. Три гармати з Глухова є в Чернігові, а одна з глухівських гармат потрапила навіть до Варшави. Глухів разом із Ромнами, Коропом і Кролевцем був місцем постійної дислокації «військової армати» – козацької артилерії. Тут також розвивалося виробництво селітри і пороху [1, 46].
Найбільшої естетичної цінності народна творчість Глухівщини набула в орнаментальних формах – різьбленні по дереву та інших матеріалах. Різьблення по дереву, відоме східнослов’янським народам з давніх часів, було поширене в усіх районах України, особливо у лісовій смузі. У стильових різновидах, іконографічних мотивах, архітектурному різьбленні і декорі побутових предметів, їх розписі, знаряддях праці поєднувалися висока майстерність і духовна традиція. У народному житті різьблення прикрашали найважливіші архітектурно-конструктивні деталі: фронтони, обрамлення вікон, дверей, сволоки. Різьблення по дереву в різних історико-етнографічних районах України мало свої стилістичні і технологічні особливості.
Згідно з підсумками проведення всеукраїнського конкурсу населених пунктів України за найкращий благоустрій і підтримку громадського порядку у 2005 р. місто Глухів було удостоєне вищої нагороди «Золотий Фенікс».
Глухів має давні традиції, які збереглися донині. Так, у місті відбувається хресний хід із Глинської пустині в місто Глухів: братія і парафіяни монастиря на чолі з намісником єпископом Васильківським Лукою несуть чудотворну Пустинно-Глинську ікону Пресвятої Богородиці. Значною подією, що прославила в XIX ст. цю чудотворну ікону, а разом з нею і Глинську пустинь, стало диво – Глухів минула страшна епідемія холери1846 р. Жителі міста просили ченців, щоб ті прийшли до них з образом Богородиці. Після того, як, з благословення настоятеля, братія взяла ікону й обійшла з нею весь Глухів – і сталося чудо: по молитвах Божої Матері епідемія відразу ж припинилася.
Іншого разу Матір Божа явила Свою милість, позбавивши Глухів від великої пожежі. Коли поширення вогню містом вже не можна було зупинити, городяни знову звернулися до братії Глинської пустині, аби вони поспішили з чудотворним обр...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet