головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2010   Число: #1(34)
пошук по сайту
Опішня: гончарна столиця України на індоарійському тлі
Автор: Наливайко Степан
сходознавець-індолог, заввідділом порівняльних досліджень НДІУ.

Опішня: гончарна столиця України на індоарійському тлі

Час заснування знаменитого нині селища Опішня в Зіньківському районі Полтавщини на правому березі Ворскли достеменно не відомий. Вважають, що воно виникло в ХІІ ст., хоча перша писемна згадка про нього датована XVII ст. Назва теж остаточно не пояснена, її здебільшого зводять до опока – терміна, що означує осадочну світло-сіру породу з аморфного й дрібнозернистого кремнезему. Тому назву Опішня тлумачать як «поселення на опокових урвищах» [12, 260]. Але «родичі» Опішні, переважно гідроніми, розташовані по всій Україні та за її межами [11, 399]. Це, зокрема:
Опака (варіанти: Опока, у верхів’ях – Опачка) – річка на Львівщині, права притока Бистриці-Тисменицької (бас. Дністра). Має витік у лісі Опачка, де розташоване і село Опака. Назву виводять з індоєвроп. ap «вода, річка» або від того ж опока – м’якої, в’язкої глини, що утворює відклади на дні річки. Річка Апака є в басейні Сейму, Апажа – Десни;
Опачичі – село на Київщині, де виявлено поселення і могильник доби бронзи. Назву вочевидь утворено від первісного Опака, що передбачає існування річки Опака або прізвища Опачич;
Опаківський (Апоков колодязь, XVII ст.) – яр біля лівої притоки річки Бабки (бас. Сіверського Дінця), що передбачає назву Опака неподалік;
Опічна – річка на Кіровоградщині, притока Синюхи (бас. Південного Бугу). Назва сходить до Опока, що підтверджує і варіант назви – Опочна;
Опішлянка – курган V cт. до н.е. на лівому березі Ворскли біля села Лихачівка на Полтавщині, одна з найбагатших поховальних пам’яток ворсклинського лісостепового населення скіфської доби. Має поховання у прямокутній гробниці із залишками сагайдака з чотирнадцятьма золотими бляшками у вигляді пантер і бронзовою хрестоподібною бляхою ольвійської роботи, вістря списа, 10 залізних вудил-псалій – всі вони нині зберігаються в Харківському й Московському історичних музеях;
Опук – гора біля села Тарасівка у Криму (Нижньогірський район). Тут збереглися руїни давнього міста Кімерік, що засвідчує: назва Опук може сходити до кімерійських часів. У Криму засвідчені річка Апока й село Аппак (у колишньому Феодосійському повіті).
Подібні гідроніми й топоніми є також у Польщі, Чехії, Словаччині, Словенії, Росії (Новгородщина, Псковщина, Курщина). М. Карамзін в «Истории государства российского» згадує міста Опаков (тут і городище Опаково), Опока, Опоки, Опочка, урочище Опока, Опоцький (Опочеський) кінець у Пскові [1, 371]. Тож нинішнє тлумачення назви Опішня від опока вочевидь незадовільне, адже «родички» Опішні є в Україні й поза нею, і не всі вони підпадають під характеристики, що давали для Опішні.
Більшість цих назв мають річки, тому для всіх них доцільніше шукати насамперед «водне» пояснення. Необхідно шукати додаткові факти й джерела, які б пояснили ці загадкові назви, отже, й на назву Опішня. Такі факти дає індійський матеріал, на який багата Полтавщина. Тут є індоарійські релікти – антропонімні, гідронімні й топонімні [6, 77–94]. Нині не зовсім зрозумілі для слов’ян назви Артополот, Бакай, Ворскла, Лохвиця, Манжалія, Полтава, Псьол, Сасинівка, Сахнівщина, Хорол мають індоіранське походження. Так само, як і прізвища козаків Полтавського полку в «Реєстрі» 1649 р.: Баглай, Балвір, Гупаленко, Мазепа, Мандзуленко, Паникар, Рой, Рудрименко, Чамаренко, Шендеровченко, Шудренко, Шудриченко. Тому саме індійські факти мають пояснити назву Опішня та назви її численних «родичів».
На допомогу приходить санскрит
Основою для творення українських назв кола Опішні є Апака-Апока, з українським оканням – Опака-Опока чи Апага-Опага. У басейні Десни є річка Апажа, у назві якої ж передбачає первісний г. В Індії назву Апаґа має спрадавна обоготворена й овіяна ореолом святості знаменита річка Ґанґа. Назву Апаґа складають санскр. apa+ga, де apa – «вода, ріка» (іран. ab, балт. upe), а   ga – «текти, бігти, плинути». Тож Апаґа дослівно означає «Біжуча-Плинуча вода», тобто «Ріка, Потік». Назвою Сварґапаґа – «Небесна Апаґа» – означується Молочний Шлях. За міфами, Ґанґа спершу текла на небесах і уособлювала Молочний Шлях. Потім боги спустили її на землю, аби вона своїми цілющими водами повернула на небо вісьмох напівбогів, які через прокльон мусили жити на землі. Щоб її могутні води не зашкодили землі, їх прийняв на себе бог Шіва, й вони по пасмах його волосся ...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet