головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2010   Число: #1(34)
пошук по сайту
Науково-технічний рівень часів Київської Русі та українського козацтва. Постаті (Початок у №№ 1, 4 – 2008, №№ 2, 3 – 2009.)
Автор: Кононенко Михайло
ст. науковий співробітник відділу природи та екології етносу НДІУ

Науково-технічний рівень часів Київської Русі та українського козацтва. Постаті (Початок у №№ 1, 4 – 2008, №№ 2, 3 – 2009.)

«...подводные набеги славян на турецкие берега»
Запорожцям у морських війнах з турками необхідно було швидко маневрувати, залишатись непомітними в морі, ховатись в прибережних очеретах, перетягати судна волоком, а в разі потреби і притоплювати на деякий час цілі флотилії. Кмітливі мореплавці-запорожці могли довго знаходитися під водою, дихаючи через очеретину, вони впритул підходили до ідеї створення підводного корабля. Єзуїт Фурньє в кінці ХVІ ст., перебуваючи у Константинополі, описав із слів турків саме про наявність цілого підводного флоту в козаків. Читаємо в російському виданні за 1827 р.: «Здесь мне рассказывали совершенно необыкновенные истории о нападении северных славян (запорожцев) на турецкие города и крепости. Они являлись неожиданно, они поднимались прямо со дна моря и повергали в ужас всех береговых жителей и воинов. Мне и раньше рассказывали, будто славянские воины переплывают море под водой, но я почитал рассказы выдумкой. А теперь я лично говорил с теми людьми, которые были свидетелями подводных набегов славян на турецкие берега» [33, 426].
Маємо й незаперечний приклад: «Відносно ж того, що запорожці 1643 р. на Чорному морі в кількості 40 чоловік в підводних човнах із шкури вола напали на турецькі кораблі, – це вже реальний факт» [19, 23].
Запорозьке козацтво допомагало виживати народам Європи: сербам, грузинам, румунам, хорватам, болгарам, молдаванам, росіянам. Це було особливо помітним, коли козаки утримували ініціативу на Чорному морі. Козаки-мореплавці систематично руйнували турецькі фортеці у завойованих причорноморських форпостах, але утримувати їх не могли через далеку відірваність від своєї Січі, свого Дому. «Визвольна функція морських походів козаків була однією з конструктивних орієнтацій боротьби козацького флоту. Саме моральна місія надавала їм підтримку у багатьох слов’янських регіонах. Про це розповідають «летючі листки» і брошури, які поширювались в європейських країнах. Такі своєрідні «агітки» документально засвідчували різні епізоди козацьких воєн з турками, повідомлення про сухопутні баталії і важкі морські битви, про захоплення кораблів і звільнення невільників» [19, 76].
Дипломатія Запорозької Січі. У 1-ій половині ХVІІ ст. Австрія, Італія, Персія, Франція, Швеція, Польща, Молдавія намагалися залучити козацький флот для спільних дій на Чорному морі: «Козак Степан, – пише італійський дипломат П’єро делла Валле («Подорожі»), – був у складі численної делегації запорожців, яка намагалася встановити дипломатичні контакти з Грузинським князівством й Персією з метою укласти союз для спільної боротьби з Туреччиною». Історик Д. Наливайко визнає, що листування італійського дипломата з Варшавою велось за участю козацького полковника з оточення гетьмана П.Сагайдачного Оліфера Голуба [20, 124].  Ці та багато інших проявів козацької дипломатії свідчать, що вона була досить розвинена, а наявність дипломатії є однією з ознак державності.
Розвиток флоту Запорозької Січі припадає на кінець ХV – першу половину ХVІ ст. Вже тоді козацький флот був і великим, і, що головне, маневреним та організованим. На початку ХVІІ ст. флотоводці-козаки громили могутній турецький флот вздовж усього турецького узбережжя.
Козацький флот витримав увесь тягар двох тяжких російсько-турецьких воєн 1736–1739 та 1769–1774 років. У першій війні він протистояв турецькому на Чорному морі, бо російських кораблів там фактично не було. Битви під Очаковом і Кінбурном доводять, що саме від ролі козацького флоту залежав пристойний вихід Росії з бездарно підготовленої війни. Регулярну російську армію необхідно було рятувати від повного розгрому. Вперше з’явились на Чорному морі кораблі російського військового флоту тільки у 1772 р. «Російські генерали не могли не визнати заслуг козацького флоту. За їхнім поданням (востаннє!) було нагороджено групу козацької старшини. 20 з них отримали урядові державні нагороди, а Петро Калнишевський, якого згодом вишлють на Соловки, де він проведе довгі роки в неволі і помре там, був удостоєний золотої медалі із зображенням цариці у оздобленні діамантів» [19, 91].
Але Січ стояла на перешкоді Московії в поневоленні України. 5 червня 1775 р. за наказом цариці Катерини російські регулярні ...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet