головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2010   Число: #1(34)
пошук по сайту
Екзистенціальні виміри прадавнього українського світогляду
Автор: Фігурний Юрій
кандидат історичних наук, завідуючий відділом української етнології НДІУ МОН України. Автор близько тридцяти публікацій, присвячених козацькій культурі та етнонаціональним державотворчим проблемам, зокрема двох монографій: «Історичні витоки військової культури українського козацтва», Київ, 1997 та «Історичні витоки українського лицарства», Київ, 2004.

Екзистенціальні виміри прадавнього українського світогляду

6 травня 2009 р. була підписана до друку, а через деякий час оперативно розтиражована цінна українознавча монографія «Боги і люди в українській казці» доктора філософських наук, професора кафедри політології та соціології Національного університету біоресурсів і природокористування України, провідного наукового співробітника відділу української етнології ННДІУ Володимира Феодосійовича Ятченка. Це вже друге, доповнене і перероблене, видання важливого наукового дослідження (перше побачило світ у 2008 р.). У ньому фахово розглянуто метафізичні та екзистенціальні виміри прадавнього українського світогляду, а саме світоглядні засади української народної казки. Автор здійснив спробу виділити в їх текстах способи постановки та розв’язання проблем смерті та безсмертя людини, її відношення до божественного начала, до визначення свого місця у світі. Аналіз матеріалу здійснено ним у контексті світової міфологічної спадщини, в нерозривному зв’язку з українськими казками.
Праця складається з передмови, чотирьох розділів і списку використаної літератури. У передмові, яка називається «Переднє слово до читача», вчений-українознавець, характеризуючи казку як важливе джерело осягнення прадавнього світогляду, наголошує: «Глибока мудрість віків захована і в народних казках, а точніше – в блискітках-уламках давніх священних текстів, які ми зараз називаємо казками. В чому причина живучості численних релігій і міфологій? Бо їх осердя складають відгуки на людську спраглість до здобуття істини в болючих питаннях: чому існує смерть і що після неї? Чому існують хвороби, страждання, старість? Як стати щасливим і що воно таке, оте щастя? В чому причина такої стійкої життєздатності казок, незважаючи на стрімкі протинання всіх орбіт нашого життя технічними і науковими новаціями, соціальними зрушеннями? Бо в казках різних народів світу по-своєму сконденсований досвід тисяч поколінь у вирішенні тих же самих питань. Протягом десятиліть, а чи й століть зусилля багатьох дослідників казок традиційно зосереджувалися на висвітленні своєрідностей, неповторностей продуктів духовної діяльності того або іншого народу. Це потрібна й благородна справа. Але описування й відтворення міфотворчої, релігійної, естетичної унікальності власного етносу задля ствердження своєї національної ідентичності – лише одна сторона справи. Не менш важливе й інше – виявити й показати в продуктах фольклору доглибний зв’язок розвитку свого етносу з стрижневими рисами розвитку людини як універсальної істоти; розкрити роль свого етносу в збагаченні світового культурного досвіду» (с. 3–4).
Саме тому В. Ятченко стверджує: «Отож і в казках мерехтливими вогниками проблискують сліди-знаки граничного напруження духовних сил задля опромінення глибинних підстав людського буття. І достойне місце в цих пошуках і здобутках посідає й українська казка. Я спробував виявити й розглянути в текстах українських народних казок кілька парадигм світопереживального й світоглядного плану: проблему смерті й безсмертя, трансцендентальний прорив з метою наближення людини до божественного начала, втрата людиною опіки богів і прагнення до повторного прилучення до них. Українська народна казка надає в цьому плані оригінальний матеріал, грандіозний в своїй глибині й актуальності для сьогодення. Ця книга є своєрідним продовженням дослідження метафізичних та екзистенціальних вимірів буття давньоукраїнської міфології, розпочатого в монографіях «Про розвиток духовності українського етносу дохристиянської доби» (К.: ВІПОЛ, 1998) та «Історія духовної культури українського етносу» (К.: Міленіум, 2004). Але з боку тих проблем, які в ній поставлені, та підходів до їх розв’язання, дана книга постає як окреме, цілком самостійне дослідження» (с. 4–5).
У першому розділі – «Українська міфологічна (спадщина. – Ю.Ф.), про смерть і безсмертя в світлі метафізичних прагнень людини» – вчений-українознавець фахово аналізує уявлення про межі людської діяльності в міфології, неупереджено вивчає явища безсмертя і смерті в українських казках, професійно досліджує у їх текстах боротьбу за безсмертя, перемоги й поразки особистості на цьому тернистому шляху. В. Ятченко, зокрема, зазначає: «Знання про ставлення в українських казках до безсмертя не просто розкривають нам ще одну грань міфологічних уявлень наших...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet