головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2010   Число: #1(34)
пошук по сайту
Проект потрібний і можливий
Автор: ННДІУ
Національний науково-дослідний інститут українознавства

Проект потрібний і можливий

Кожна держава повинна мати  ідеологію свого розвитку. Відповідно мусить бути сформована стратегія вивчення надбань минулого та вироблення принципово нової парадигми дослідження сучасності. З цією метою і було розпочато підготовку фундаментального наукового проекту – дванадцятитомного видання академічної «Історії української літератури». Керівником творчого колективу, до якого ввійшли співробітники Інституту літератури ім. Т.Г. Шевченка НАНУ та багатьох університетів України, став академік НАН України Віталій Григорович ДОНЧИК. Знаний учений уже мав успішний досвід такої праці: за його редакцією вийшла «Історія української літератури ХХ століття» у 2-х книгах,  удостоєна Шевченківської премії.
У розмові з головним редактором журналу «Українознавство» Петром Кононенком та відповідальним секретарем Тетяною Ренке науковець розповів про особливості підготовки нового видання, стан та перспективи сучасної української літератури та літературознавства.

– Віталію Григоровичу, визначити основу розвитку держави через осмислення історії літератури – надзвичайно складне завдання. При цьому дуже важливо обрати правильний шлях дослідження подій, процесів, постатей. Чимало науковців розглядають історію словесності лише як синодик творів, авторів і певних шкіл. Інші зосереджують увагу передусім на русі літератури в загальнокультурному річищі. Але ні зациклення на однобічно традиційному підході до нашої словесності, ні некритичне захоплення зарубіжними моделями, ні поцінування української літератури винятково закордонними мірками не виявилися продуктивними. Який принцип було обрано базовим при підготовці академічної «Історії української літератури»?
– Нинішнім реаліям і сучасному мисленню найбільше відповідає інтегрований підхід, пошук синтезу. У цьому плані ми маємо прекрасні зразки, наприклад „Історія  української літератури” ( 6 томів) М. Грушевського та «Історія українського письменства» С. Єфремова, у яких історія української літератури постає невіддільно від історії української нації. (Обидва автори подавали періодизацію української літератури відповідно до розвитку національної ідеї, нації та держави).
У новій академічній «Історії української літератури» у 12 томах (АІУЛ-12) літературний процес, а отже, постаті й твори, художні напрями, стильові течії,  загальнонаціональні та іманентно-літературні проблеми також розглядаються саме в такому зв’язку. Для нас самоочевидно:  доля  українського письменства – доля України.   
Такий методологічний підхід  адекватний нашій літературі і її  історії, такий історизм природний, не штучний, не  привнесений. Сама логіка  розвитку української літератури, руху літературного процесу вимагає тлумачення  історії не інакше, як у зв’язку з виборенням, утвердженням національної ідентичності, саме тоді досягнемо і повноти, і об’єктивності  дослідження.
– З якими проблемами довелося зіткнутися під час роботи над проектом?
– Передовсім  треба було узгодити вузькоспеціальні, „робочі” питання. Дехто стверджував, що дванадцять томів – забагато, мовляв, «великі наративи» уже віджили, втратили свою цінність на Заході, європейці не мають до них інтересу тощо. Такі закиди неважко спростувати. Через відомі історичні обставини досі не було створено повної і об’єктивної „Історії української літератури”. Наші славні попередники – М. Грушевський, Б. Лепкий, М. Возняк, Д. Чижевський та інші – хронологічно довели свої історіографічні праці лише до певного періоду, не завершили їх. А дослідження, написані за радянської доби, подають українську літературу викривленою, переполовиненою, висвітлення творчості багатьох письменників у них звульгаризовано з так званих  класових позицій. То невже ми не повинні створювати багатотомних,  тобто широких, докладних, повноформатних історіографічних праць з української літератури лише через те, що «великі наративи» вийшли з моди на Заході?
Дехто зауважував, що час колективних праць уже минув, сьогодні перевага -  за  індивідуальними дослідженнями  – бо це завжди цікавий, самобутній підхід, оригінальна концепція. Однак  навряд чи навіть досвідчений історіограф-індивідуал зможе досконально «проінвентаризувати» (а досі це в нас ще не зроблено) весь безм...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet