головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2010   Число: #1(34)
пошук по сайту
Педагоги на сторожі заповітів Софії Русової
Автор: Пасемко Іван
член Міжнародної науково-координаційної ради з проблем українознавства.

Педагоги на сторожі заповітів Софії Русової

Школа – храм для виховання почуттів дитини,
розвитку її  духовних сил, допитливості,
формування національного характеру.
Софія  Русова

2 березня 2010 р. на урочистості з нагоди 154-ої річниці від дня народження Софії Русової у Ріпкинській гімназії зібралась більшість шанувальників її педагогічної спадщини  з Києва, Чернігова та Чернігівщини. Планувалося зреалізувати вручення вже сьомих освітянських нагород імені С.Русової найкращим учителям району, які свято шанують і виконують великі заповіти українського педагога-просвітянина ХІХ–ХХ століть. Ця всебічно освічена жінка, патріотка залишила українським освітянам свій великий і багатющий  доробок, свої заповіти у галузі педагогіки і освітньої справи – «виховувати дітей потрібно на рідному ґрунті, серед рідного слова», бо саме материнська мова є першим найважливішим чинником і гарантом успішного опанування знань.
Гостей зустрічали педагоги гімназії на чолі з директором Наталією Миколаївною Корж, в якій, здається, чи не найвиразніше втілились риси типового українського педагога, перш за все ввічливого і щирого у спілкуванні.
У святково прикрашеній актовій залі гімназії увагу всіх привернуло написане яскравими літерами гасло «Нас єднає Софія Русова!»
***
 Педагог, учений, громадсько-політичний діяч, Софія Русова (1856–1940) народилася в Олешні на Чернігівщині у французько-шведській родині, де виховання дітей відповідало кращим традиціям просвітительства ХVIII cт. З дев’яти років Софія жила в Києві, закінчила з золотою медаллю Фундуклеївську жіночу гімназію і увійшла в українське патріотичне середовище Лисенків–Старицьких. Відвідувала збори Київської громади, спілкувалася з П. Чубинським, М. Старицьким, М. Лисенком, М. Драгомановим. У 1871 р. Софія Русова разом з сестрою Марією організувала в Києві перший дитячий садок. Переїхавши в 1874 р. до Петербурга, вона разом з чоловіком О. Русовим активно працювала в українському земляцтві, допомагала у підготовці до друку повного тексту «Кобзаря» Т. Шевченка, опублікованого в 1876 р. у Празі. Згодом, повернувшись із Петербурга на батьківщину, заснувала у Чернігові громадську бібліотеку.
 Саме громадська діяльність і прогресивні погляди С. Русової привернули увагу царських чиновників. У 1881 р. її було заарештовано і ув’язнено. Відтоді вона   перебуває під постійним наглядом поліції. Два десятиліття тривають політичні переслідування, і за цей час у її домівці здійснюють 15 обшуків. Незважаючи на це, С. Русова залишається діяльною у громадському житті. Вона відкриває неофіційні громадські садки, стає членом Харківського товариства грамотності, членом київського і чернігівського осередків «Просвіти», викладає на Вищих жіночих курсах та у Педагогічному інституті в Києві. У період Української Народної  Республіки Софія Русова  працює в Генеральному Секретарстві освіти, у 1918–1920 роках – директором департаменту  позашкільної освіти.  З 1920 р. – лектор педагогіки в Кам’янець-Подільському університеті і голова Української Національної Жіночої Ради до 1938 р.
 З 1922 р. Софія Русова  перебуває на вимушеній еміграції спершу у Подєбрадах, а з 1923 р. – в Празі. Вона особисто уклала підручники з географії і французької мови, створила популярні історико-географічні нариси для самоосвіти. Її теоретичний доробок – це основи дошкільної грамотності. Вона ж  очолювала Всесвітній союз українок, співробітничала в журналі «Жіноча доля», опублікувала десятки наукових праць. Прожила довге життя, залишивши добру пам’ять у серцях співвітчизників в Україні та за її межами.
***
  Опинившись в актовій залі гімназії, безсумнівно, мимоволі кожен став уважнішим і зосередженішим учасником цього мистецького дійства. Тут бaйдуже не спостерігатимеш майстерну і захоплюючу сценічну творчість! Юні митці своїми декламаціями намалювали такі картинки своєї маленької батьківщини, свого довкілля, що полонили всіх присутніх:
Це моя Батьківщина,
Це моя сторона.
Ніжна, рідна, єдина
В цілім світі одна.
 Цю смислову декламацію змінює пісня «Моя Україна», яку з глибоким переконанням і натхненням, з барвистими відтінками побажань добра і щастя виконала Марія Бабак.
Ведучі свята Світлана Кравченко та Наталія Мальков...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet