головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2010   Число: #1(34)
пошук по сайту
3 квітня – день Олеся Гончара: заповіт письменника
Автор: Найда Руслан

3 квітня – день Олеся Гончара: заповіт письменника

Найкраще святкування дня народження письменника і вшанування пам’яті – втілювати в життя його мрії. Олесь Терентійович таку заповітну мрію озвучив у останньому прижиттєвому  інтерв’ю у травні 1995 року німецькій газеті «Ноєс Дойчланд» (в перекладі опублікованому  газетою «Голос України» 29 квітня 1997 під назвою «Останнє інтерв’ю Майстра», вже через два роки після того, як його не стало…)

«Ми переживаємо тяжку економічну кризу, – говорив Олесь Гончар. –  Видати книжку сьогодні дуже тяжко. Особливо молодим, та й письменникам старшого покоління теж. Наші видавництва знаходяться в складному становищі. Дуже важко працювати зараз українським письменникам… Мені надходить багато рукописів талановитих молодих авторів, а допомогти їм, окрім фахових порад, фактично нічим не можу. З власного життя знаю, якою важливою може виявитись підтримка на старті творчості…»

Валентина Данилівна, дружина письменника, згадує, що у тому останньому  інтерв’ю, записаному відомою німецькою письменницею Тетяною Куштєвською телефонно, ще хворіючи після перенесеного інфаркту, Олесь Терентійович з особливим болем говорив про творчу молодь, яка, попри усі кризи, нестачі паперу та економічні труднощі тяжких дев’яностих, робить свідомий вибір писати, творити, іноді навіть не сподіваючись побачити свій твір у вигляді книжки. Свідомий вибір творчих людей, за якими майбутнє в усі часи…

Того останнього інтерв’ю опублікованим Олесь Гончар уже не побачив. Але травнева розмова з Майстром, напевне, мала неабиякий вплив на письменницю Тетяну Куштєвську, яка сама родом з України. Вона продовжувала тепле листування з Валентиною Данилівною, надіслала останню публікацію із «заповітом» Гончара, свої книжки. І врешті – енергією своєї щедрої душі, яка відгукнулась на останні слова Майстра, стала рушійною силою створення  Міжнародної україно-німецької премії імені Олеся Гончара. Разом з відомим німецьким громадським діячем Дітером  Карренбергом премія заснована саме для підтримки тої молоді, яка за власним порухом свого творчого начала вибирає життя творче, та ще й у країні, де справа ця вкрай неприбуткова…

Ще не випало меценатові Діттерові Карренбергу побувати в Києві. Він – економіст і соціолог,  громадський і культурний діяч, колекціонер, підприємець з Фельберта, власник однієї з кращих в Рейн-Вестфалії приватних бібліотек. Народився 1937 року, закінчив Кьольнський університет, протягом усього життя вивчає і захоплюється літературою. Займається літературними виставками та різноманітними культурними проектами. Коли в газеті «Ноєс Дойчланд» було опубліковане останнє інтерв’ю Олеся Гончара (а на другий день – оповідання «Чорний Яр» у перекладі на німецьку Тетяни Куштєвської) – можливо, саме тоді цей ерудований європеєць вирішив для себе розділити мрію далекого українського письменника і допомогти творчій молоді продовжувати писати. Слова Олеся Терентійовича –  «… з власного життя знаю, якою важливою може виявитись підтримка на старті творчості…» – вочевидь торкнули душу панна Діттера, і він зробив крок практичний і  мужньо чоловічий, бо вже чотирнадцять років, попри неокризи і в Україні, і в Європі, фінансово премію забезпечує і заповіт Майстра підтримує, хоч і з берегів Рейну. Київ чекає на Вас, пане Карренберг!

Тоді як через стан свого здоров’я Діттер Карренберг не зміг ще відвідати Київ у день вручення премії Олеся Гончара, але співзасновниця премії письменниця Тетяна Куштєвська, попри усі перепони, таки з’являється в Києві усього на кілька днів, привозить із собою заряд позитиву творчої людини з безліччю історій на цілий рік тим, кому вдається з нею поспілкуватись бодай кілька годин. А це надто важливо для молодих лауреатів, які прибувають з різних куточків України на вручення премії, часто вперше будучи у столиці – і мають змогу перемовитись словом з людиною європейського класу та ще й такої душевної щедрості. Треба бачити, як розцвітають напружені обличчя, розходиться хвилювання і сяють очі, коли Тетяна Василівна, потиснувши неодмінно руку кожному лауреатові, завжди знайде кілька теплих слів про їхній талант, про красу і про силу мистецтва, і доброзичливе, ніколи не стандартне і не сухе побажання успіху в житті.

Трохи про Тетяну Куштєвську – вона автор од...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet