головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2005   Число: #2(15)
пошук по сайту
Анкетування як метод соціолінгвістики (на матеріалах опитування школярів Полтавщини)
Автор: Карпенко Наталя
молодший науковий співробітник відділу мови НДІУ

Анкетування як метод соціолінгвістики (на матеріалах опитування школярів Полтавщини)

За визначенням науковців, соціологія – це наука про закономірності становлення, функціонування, розвитку суспільства в цілому, соціальних спільнот, соціальних відносин, соціальних інституцій, організацій, явищ. Серед тих, хто започаткував і розвивав елементи соціологічних знань на національному ґрунті були М.О.Максимович, М.І.Костомаров, В.Б.Антонович, М.П.Драгоманов, М.І.Зібер, С.А.Подолинський, М.С.Грушевський та ін. Характеризуючи лише один з аспектів їхньої творчості – соціологічну проблематику, слід підкреслити, що жоден з них не був вузько спеціалізованим науковцем чи діячем. Їх відзначала широта наукових інтересів, активна політична, громадська та культурно-просвітницька діяльність. Значне місце в духовному житті України, розвиткові соціологічних ідей належить М.І.Костомарову. Багатою є соціологічна спадщина М.П.Драгоманова – історика, фольклориста, публіциста, громадського діяча. У поглядах вченого відчутний вплив соціології позитивізму та народництва.
Значний внесок зробив до інституалізації соціології видатний український історик М.С.Грушевський. 1919 року в Австрії він заснував Український соціологічний інститут, де читав курс лекцій з соціології, які лягли в основу книги “Начала громадянства, або Генетична соціологія” (Відень, 1921). Цей інститут видав близько 10-ти соціологічних праць. У програму діяльності введені дослідження сучасних соціальних рухів, пропаганда досягнень соціологічних центрів у вивченні українського суспільства. В 1924 році цей інститут припинив свою діяльність, бо М.С.Грушевський повертається в Україну.
У 20 – 60-х рр. XX ст. у СРСР відбувається криза соціології. Соціологічні дослідження фактично були припинені, а саме слово «соціологія» було взагалі заборонено.
Відновлення соціологічних досліджень супроводжувалося організацією соціологічних центрів і установ. У Київському університеті соціологічний підрозділ – лабораторію конкретних соціологічних досліджень – було створено в 1961 р. за ініціативи професора П.В.Копніна. У 1985 р., з початком перебудови, відбулися зміни в радянському суспільстві, які безпосередньо зачепили й соціологію. На початку 90-х років соціологію як навчальну дисципліну починають викладати у вузах, відкрито Інститут соціології. У 1991 році в Київському університеті було засновано соціологічний факультет.
У соціологічних дослідженнях особливе місце посідає соціолінгвістика. Коли йдеться про певну науку, спочатку завжди намагаються окреслити об'єкт або коло об'єктів, які вона має досліджувати власними методами, а також зафіксувати сфери її взаємодії з іншими науками. Якщо говорити про соціолінгвістику, то відразу треба зазначити її міждисциплінарний статус. Про це говорили всі дослідники, що розробляли проблеми зв'язку мови і суспільства, зокрема У.Лабов, Дж.Фішман, В.АЗвегінцев, Ю.Ю.Дешерієв, О.Д.Швейцер, Л.Б.Нікольський, Л.П.Крисін, Ю.О.Жлуктенко, Ю.Ю.Саплін та ін. [1, 250 – 258].
Соціолінгвістика виникла на межі мовознавства, соціології, соціальної психології, етнографії, а тому її зв'язок із цими науками є найтіснішим. Пов'язана вона також з філософією, історією, антропологією. Е.Кошеріу визначає соціолінгвістику як "дослідження мовлення у зв'язку з соціальним контекстом (або із соціальною структурою мовних спільнот) і її методи як інструменти дослідження мовної ситуації" [2, 129 – 156]. На Заході роль соціолінгвістики як наукового інструменту теорії і практики мовного планування почала усвідомлюватися вже після першої світової війни. Нині соціолінгвістика досліджує проблеми, розгляд яких був заборонений у попередні часи [3, №4, 11 – 17], хоча загальна побутова характеристика мовної ситуації пересічними громадянами всіх соціальних прошарків уже тоді чітко усвідомлювалася і була більше ніж зрозумілою. Спостерігаючи відновлення історичної справедливості – повільне, часом непослідовне, психологічно болісне для значної частини російськомовних громадян України певне розширення функціональної сфери української мови, не можна не відзначити, що і в чинній Конституції України з-поміж інших етнічних мов, представлених в Україні певною кількістю її носіїв, згадана окремим рядком лише російська [4, 80]. Це зумовлене, очевидно, бажанням держави відбити в тексті Основного закону особливе місце російської мови в...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet