Роки | Числа | |||
2013 | 1(46) | 2(47) | 4(48) | |
2012 | 1(42) | 2(43) | 3(44) | 4(45) |
2011 | 1(38) | 2(39) | 3(40) | 4(41) |
2010 | 1(34) | 2(35) | 3(36) | 4(37) |
2009 | 1(30) | 2(31) | 3(32) | 4(33) |
2008 | 1(26) | 2(27) | 3(28) | 4(29) |
2007 | 1(22) | 2(23) | 3(24) | 4(25) |
2006 | 1(18) | 2(19) | 3(20) | 4(21) |
2005 | 1(14) | 2(15) | 3(16) | 4(17) |
2004 | 2(11) | 4(13) | ||
2003 | 1(6) | 3(8) | 4(9) | |
2002 | 2(3) | 3(4) | 4(5) | |
2001 | 1(1) |
Автор: Сікорський Петро доктор педагогічних наук, директор Вузівського економічного ліцею. |
Рідна мова – основа психічного розвитку дитини
“Мова – це не тільки простий символ розуміння, бо вона витворюється в певній культурі, в певній традиції. В такім разі мова – це найясніший вираз нашої психіки, це найперша сторона нашого психічного Я…
І поки живе мова – житиме й народ яко національність. Не стане мови – не стане й національності: вона геть розпорошиться поміж дужчим народом” [3, c.22].
Так І.Огієнко яскраво продемонстрував взаємозв'язок між мовою і психікою людини: мова як засіб вираження психіки і як охоронець її психічної індивідуальної неповторності. Складна психіка (від грец. foxz – душа) людини, бо вона є продуктом складних фізіологічних процесів, які проходять у мозку, і тісно пов’язана з її гено- і фенотипами. З-поміж основних психічних процесів (відчуття, сприймання, пам'ять, уявлення, уява, мислення, мовлення, почуття, увага, воля) центральне місце відводиться мовленню. “Поки жива мова народна в устах народу, доти живий і народ”, – стверджував видатний український педагог К.Ушинський. А ще він доводив, що “мова народу – кращий, що ніколи не в'яне й вічно знову розпускається, цвіт усього його духовного життя, яке починається далеко за межами історії” [5, c.270].
Духовне життя людини тісно пов'язане з відчуттями і почуттями, сприйманням і запам'ятовуванням, мисленням і уявленням. Усі названі психічні властивості виражаються і супроводжуються мовленням. І якщо почуття ще якось можна зображати жестами чи мімікою, то мислення невіддільне від мови, оскільки немає інших засобів, щоб виразити результат мислительної діяльності. Зароджуючись у чуттєвому пізнанні і спираючись на нього, мислення виходить далеко за його межі і являє собою перехід суб'єкта від наявних до нових знань у формі наукових понять, законів і закономірностей.
Мислення здійснюється за допомогою логічних операцій аналізу і синтезу, конкретизації і абстрагування, порівняння і співставлення, узагальнення і класифікації тощо. Усі мислительні операції здійснюються з допомогою мови. Без слова практично неможливо здійснити аналіз чи синтез об'єктів, перейти від конкретного до абстрактного. Зрештою, без мови не можна сформувати судження й умовиводи, які є основними формами і результатами мислительної діяльності.
Проблема психічного розвитку дитини привертала увагу багатьох відомих вчених і педагогів, оскільки високий психічний розвиток дитини є основою результативного навчання, а навчання, у свою чергу, є основним засобом психічного розвитку. В розвитку дитини розглядається суперечність між спадковими задатками організму і зовнішніми умовами його життєдіяльності, між генотипом і фенотипом. Дитина народжується із природними можливостями психічного розвитку (задатками), які є основою генотипних здібностей. Дитина може успадкувати не лише великий розум чи високу вченість, а й “щасливу і сильну нервову організацію, яка могутньо сприятиме набуванню знань і утворенню великого розуму, але такий щасливий спадкоємець може скористатися своєю спадщиною, а може і зовсім не скористатися з неї або змарнувати її на дрібниці” [8, c.294].
“Виховання і взагалі життя з усіма своїми впливами на людину, – писав видатний український педагог К.Д.Ушинський, – може сильно змінити вроджені особливості її психічної діяльності” [8, c.122]. Він вважав, що психічний розвиток дитини відбувається у нерозривному зв’язку із навчанням і вихованням, бо поза навчанням і вихованням розвитку немає.
“Навчання тільки тоді добре, коли воно йде попереду розвитку…”, – обґрунтовував відомий російський психолог Л.С.Виготський.
Отже, кожна дитина, народжуючись, має генетичні підстави сподіватися, що суспільство створить належні умови для розвитку всіх її психічних якостей і розумових сил. У своєму розвитку дитина проходить певні періоди: немовлячий, дитячий, отрочий і юнацький. І кожен період найбільш сприятливий (сенситивний) до розвитку тієї чи іншої психічної якості. Наприклад, на другому і третьому роках життя дитина швидко оволодіває мовою. Щоб мовлення дитини розвивалося успішно, потрібно:
- виділяти і акцентувати увагу дітей на окремих словах і словосполученнях, співвідносити виділені слова з тими чи іншими предметами;
- навчати дітей механізму вимови (артикуляції);
- проводити з дітьми звукобуквенний аналіз слів, вчити об'єднувати однорідні предмети одним словом;
-&...
Звернутися до повного тексту статті | Звернутися до версії для друку