головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2010   Число: #3(36)
пошук по сайту
Красний ювілей Василя Нечепи
Автор: Коротя-Ковальська Валентина
народна артистка України, старший науковий співробітник відділу культурологічних досліджень ННДІУВІ

Красний ювілей Василя Нечепи

Українська земля завжди була багата співцями, бандуристами, кобзарями, які несли у світи нашу співочу духовність і моральний закон. Вони були творцями, хранителями і передавачами народної творчості: історичних пісень, дум, релігійних піснеспівів, а також казок та переказів, супроводжуваних грою на кобзі, лірі або бандурі. Нині мало хто знає, що кобзарям не годиться аплодувати, а тільки дякувати і давати пожертву. Вони – не артисти, а вчителі, що утверджують дух українського народу й основи християнської моралі в суспільстві та побуті.
Кобзарство своїм корінням сягає часів Київської Русі: у «Слові о полку Ігоревім» згадується віщий Боян, а на фресках у Софії Київській зображено давніх музикантів. Їх справу продовжували автентичні кобзарі: Остап Вересай, Гнат Гончаренко, Михайло Кравченко, Євген Мовчан, Євген Адамцевич.
  До славної когорти народних співців належить і наш ювіляр – кобзар-лірник, народний артист України, лауреат Державної премії ім. І.Нечуя-Левицького, перший серед кобзарів лауреат Національної премії імені Т. Шевченка, почесний кобзар міста Славутича, почесний полковник Чигиринського козачого полку, старший науковий співробітник відділу української етнології ННДІУ Василь Григорович Нечепа.
 Нині цей неперевершений співак-музикант з сильним, красивого тембру голосом – єдиний представник старосвітської чернігівської кобзарської школи, яку загальновизнаний авторитет в історії кобзарства Гнат Хоткевич вважав найдавнішою в Україні. Крім старовинних пісень, псалмів, дум, молитов, сучасних творів, у репертуарі Василя Нечепи є 9 моновистав. Палким словом, піснею, важкою працею задля відродження кобзарства та лірництва він гідно представляє українську націю світові.
  Василь Нечепа народився 60 років тому 1 вересня у старовинному козацькому містечку Носівка, що на Чернігівщині. Його юні роки пройшли на вулиці Козацькій, де він жив у хаті свого діда. Особливою гордістю родини була столітня прадідівська яблуня, що росла у батьківському саду як символ роду.
З дитинства Василь Нечепа захоплювався народною піснею, музикою. Свій талант почав розкривати у музичній школі, де навчався на скрипаля, а згодом – у музичному училищі Чернігова. У Київській консерваторії (нині – Національна музична академія) його майстерність шліфував народний артист України, професор С. Козак. Грі на кобзі й лірі навчався у майстра зі світовою славою О. Корнієвського, який таємниці кобзарського та лірницького мистецтва засвоїв від славетного Т. Пархоменка.
З 1967 р. Василь Нечепа працював у багатьох колективах. Він був солістом Ансамблю пісні й танцю радянських військ у Німеччині, заслуженого народного хору «Десна», виступав у Чернігівському народному хорі й фольклорному ансамблі «Сівери» при Чернігівській філармонії, який сам і створив. З 1985 р. виступав як кобзар-лірник-співак. Він випустив на професійну сцену десятки «Соколят» Чернігівського гурту кобзариків. У 1989 р. здійснив навколосвітню подорож: Росія – Югославія – Об’єднані Арабські Емірати – Індія – Австралія – Гаваї – Канада – США і країни Західної Європи. Ця мандрівка тривала три місяці і три дні, упродовж яких він виступав у переповнених залах. На зароблені кошти купував і передав в Україну ліки – близько 200 тонн медикаментів. Нині майстер, крім гастрольної, займається і науковою діяльністю в Національному науково-дослідному інституті українознавства.
У кінці 2006 р. кобзар-лірник  декілька місяців провів у США, де дав багато великих і малих концертів у Стенфордському університеті, уряді штату Оклагома, Ботанічному музеї Нью-Йорка, Університеті Оклагома-сіті, численних «рідних школах» (так у США називають навчальні заклади, де навчаються діти представників етнічних меншин, зокрема українців). У програмах його виступів – не тільки маловідомі думи, легенди, билини та перекази рідного Чернігівського краю, а й твори сучасних поетів і композиторів. Усього за час перебування у кобзарських мандрах поміж океанами, відвідавши понад 30 країн, він провів 28 благодійних концертів. 
У 1990 р. було опубліковано видання «Лірницькі пісні Василя Нечепи» (Канада) та репертуарний збірник «Чого в сльозах калина?» (Бельгія). Творчий доробок майстра налічує також чотири аудіокасети (Австрія, 1989; дві вийшли у Канаді (1990) та одна в Україні (2001...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet