головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2010   Число: #3(36)
пошук по сайту
Джерельне значення архівознавчих та археографічних досліджень Івана Каманіна
Автор: Якобчук Надія
аспірантка Інституту української археографії та джерелознавства імені М.С. Грушевського НАН України
Джерельне значення архівознавчих та археографічних досліджень Івана Каманіна

11 вересня 2010 р. виповнюється 160 років від дня народження Івана Михайловича Каманіна (1850–1921), який належить до плеяди найвідоміших українських учених кінця ХІХ – початку ХХ ст. Видатний історик, архівіст, археограф, палеограф та археолог, він все життя присвятив науковим студіям. Протягом 45 років дослідник працював у Київському архіві, а його сучасники не уявляли собі цієї установи без нього. У некролозі пам’яті вченого В. Базилевич писав: «Иван Михайлович всегда рисуется в мыслях неразрывно с огромным залом с колоннами в красном здании Университета, где развернут Киевский Центральный Архив Древних Актов, в котором проработал он много лет» [4, 3].
Ще у студентські роки І. Каманін, за підтримки В. Антоновича, розпочав вдосконалювати навички роботи з документами, ставши згодом одним із представників Київської історичної школи. Він не був дослідником-практиком, який зосереджувався на одній конкретній галузі чи проблемі. Тематика його наукових праць повністю залежала від архівознавчих студій, а на основі ретельного вивчення документів вчений робив вагомі висновки. Всі, хто знав дослідника особисто, підкреслювали його постійне прагнення «во чтобы то ни стало добиться истины в изучаемом сюжете и тотчас-же поделиться с другими» [9, 1]. Багато років пропрацювавши співробітником, а з 1903 р. – завідувачем архіву, дослідивши величезну кількість матеріалів, І. Каманін залучив до наукового обігу багато раніше невідомих документів з історії України, Росії, національних меншин, церкви тощо. У його науковій діяльності та спадщині археографія і архівознавство завжди займали домінуюче місце. Однак, незважаючи на значні заслуги дослідника перед вітчизняною наукою, нині його постать призабута, а праці (крім чотирьох) з часу написання ще жодного разу не перевидавалися.
Публікацій, присвячених дослідженню творчого доробку І. Каманіна, небагато. Перші статті з’явилися через декілька років після смерті вченого. У 1926 р. видано другий і третій том «Записок соціально-економічного відділу ВУАН», у якому вміщено праці В.  Щербини [29, 47–53] та М. Василенка [1, 54–64]. Перший написав біографію дослідника та коротко охарактеризував його архівознавчу діяльність, а другий дослідив його історичну спадщину. У радянський період ця тема замовчувалася. Виняток становили лише коротка замітка В. Панашенко до 120-річчя від дня народження І. Каманіна [25, 100–102] та невеликі повідомлення у енциклопедіях, де здебільшого визнавалася цінність праць ученого лише з української палеографії [27, 529].
Після проголошення незалежності України дослідники відновили вивчення наукової спадщини вченого. Вперше на необхідності поглибленого опрацювання доробку І. Каманіна наголосив О. Ситник, однак його стаття мала оглядовий характер та була побудована на основі попередніх праць В. Щербини та М. Василенка [26, 115–132]. Наприкінці 1990-х років з’явилися розвідки О. Ємець, Ю. Мицика та О. Крячка, у яких проаналізовано історичні праці, археографічну діяльність дослідника [3, 250–261], його листи до М. Грушевського [23, 209–212] та документи особового фонду у ЦДАМЛМ України [24, 213–220]. У 2002 р. видано двотомний збірник документів з історії Київського центрального архіву давніх актів, куди увійшли листи, службові документи та декілька статей І. Каманіна [22]. У кількох наших статтях досліджено частину праць ученого з історії літератури, його листування з І. Білозерським та Ганною Барвінок [30, 302–316; 31, 256–259; 32, 85–90].
Метою цієї статті є джерелознавчий аналіз наукових досліджень І. Каманіна з архівознавства та археографії, визначення інформаційного потенціалу та значення праць, їх місце у вітчизняній історіографії. Ця частина спадщини ученого досі залишається недостатньо дослідженою, що надає нашій публікації актуальності та наукової новизни.
На початку червня 1876 р. І. Каманін влаштувався вільнонайманим співробітником до Центрального архіву давніх актів [22, 268]. Учений вивчав документи і рукописи, складав і готував до друку описи актових книг. У цей період він написав свої перші архівознавчі дослідження, які мали форму доповідей і стосувалися проблеми організації та принципів наукової роботи архівних установ. Вони були н...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet