Роки | Числа | |||
2013 | 1(46) | 2(47) | 4(48) | |
2012 | 1(42) | 2(43) | 3(44) | 4(45) |
2011 | 1(38) | 2(39) | 3(40) | 4(41) |
2010 | 1(34) | 2(35) | 3(36) | 4(37) |
2009 | 1(30) | 2(31) | 3(32) | 4(33) |
2008 | 1(26) | 2(27) | 3(28) | 4(29) |
2007 | 1(22) | 2(23) | 3(24) | 4(25) |
2006 | 1(18) | 2(19) | 3(20) | 4(21) |
2005 | 1(14) | 2(15) | 3(16) | 4(17) |
2004 | 2(11) | 4(13) | ||
2003 | 1(6) | 3(8) | 4(9) | |
2002 | 2(3) | 3(4) | 4(5) | |
2001 | 1(1) |
Автор: Буравський Олександр кандидат історичних наук, в.о. доцента кафедри всесвітньої історії державного університету імені Івана Франка м.Житомира. |
Римо-католицька церква в суспільному житті Волині у другій половині ХІХ – на початку ХХст.
Діяльність римо-католицької церкви була важливим фактором у збереженні і відродженні національної самобутності польської національної меншини на Волині в умовах русифікаторської, дискримінаційної політики російського самодержавства у досліджуваний період.
Пожвавлення національно-визвольного руху в Польщі на початку 60-х рр. ХІХ ст. призвело до посилення репресивних заходів царату проти католицизму. Чимало римо-католицьких священиків на Волині, що підтримували ідею відновлення незалежності Польщі, були репресовані. Так, за патріотичні проповіді у Горохівському костьолі Володимир-Волинського повіту 25 березня 1861 р., за розпорядженням волинського губернатора, був заарештований і відправлений до Києва ксьондз В.Громадський. На вимогу єпископа Луцько-Житомирської римо-католицької консисторії, священики повинні були суворо дотримуватись визначених правил щодо цензурування написаних проповідей [7, арк. 10, 11]. За керівництво політичною демонстрацією у м.Рівному 22 листопада 1861 р. був заарештований і засланий до м. Петрозаводська Оленецької губернії законовчитель місцевої гімназії, ксьондз К. Твардовський. Туди ж був засланий ксьондз В.Чешковський лише за те, що під час проповіді у Старокостянтинівському костьолі відмовився засудити дії А. Березовського, який 6 червня 1867 р. здійснив замах на життя імператора Олександра ІІ в Парижі.
Римо-католицькі священики брали участь у повстанні 1863 р., допомагали його учасникам, за що були жорстоко карані. Ксьондз Л. Малєвич був заарештований і засуджений до 12 років каторжних робіт на копальнях за підтримку повсталих поблизу с. Маньковець Заславського повіту. До 10 років каторги на Акатуєвських копальнях Нерчинської губернії був засуджений у лютому 1864 р. ксьондз П.Храневич за зберігання зброї та заклики до боротьби із самодержавством серед мешканців с.Киселівки Житомирського повіту [2, 92].
Документи архівів проливають додаткове світло на переслідування осіб римо-католицького віросповідання на Волині. Так, в описі таємних справ канцелярії волинського губернатора за 1875 – 1890 рр. зазначалась необхідність установлення нагляду за мирянкою Ганною Шпаковською тому, що вона відійшла від православ’я і попросила ксьондза В.Леснобродського хрестити її немовля. За римо-католицькими священиками нерідко встановлювався поліційний нагляд [6, арк. 137, 13 зв.]. Чинилися перепони виїзду ксьондзів до Росіъ [5, арк. 6]. Священикам не дозволяли здійснювати обряди поховання померлих католиків на православних місцевих кладовищах, часто заборонялося хрещення дітей за латинським обрядом, а також шлюби православних ыз католиками [6, арк. 144.].
Динаміку асиміляційних процесів серед поляків, здійснених російським царатом після повстання 1863 р. на Правобережжі наведено в таблиці.
Таблиця
Чисельність населення католицького віросповідання трьох губерній Правобережної України у 1862 – 1872 рр.
Роки Губернії
Волинська Київська Подільська
1862
1863
1864
1865
1866
1867
1868
1869
1870
1871
1872 174994
-
175106
170858
170906
170614
155472
165472
-
180002
184339 76888
-
79434
81283
79232
79206
80043
83793
-
80863
82251 214398
228795
214599
206849
-
218580
217919
215185
-
221131
219197
Як видно з наведеної таблиці, саме у Волинській губернії відчутно зменшилась чисельність польського населення. У 1862 – 1864 рр. чисельність католиків тут залишалася сталою, однак у 1864 – 1868 рр. їх загальна кількість скоротилась на 19634 особи.
За дослідженням польського історика Л.Заштовта, найбільше скорочення польської людності простежується у таких повітах губернії: Житомирському (13308 осіб), Новоград-Волинському (2354 особи), Заславському (3632 особи в 1864 – 1865 рр.), Дубнівському (685 осіб), Рівненському (2460 осіб), Луцькому (1920 осіб у 1864 – 1865 рр.) і Володимир-Волинському (4729 осіб) [19, 244].
У 2-ій половині ХІХ ст., особливо на Волині, було закрито чимало римо-католицьких монастирів. Так, у 1865 р. київський, подільський і волинський генерал-губернатор віддав наказ про закриття Бернардинського монастиря св. Михайла Архистратига, жіночого монастиря кар...
Звернутися до повного тексту статті | Звернутися до версії для друку