головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2005   Число: #2(15)
пошук по сайту
Римо-католицька церква в суспільному житті Волині у другій половині ХІХ – на початку ХХст.
Автор: Буравський Олександр
кандидат історичних наук, в.о. доцента кафедри всесвітньої історії державного університету імені Івана Франка м.Житомира.

Римо-католицька церква в суспільному житті Волині у другій половині ХІХ – на початку ХХст.

Діяльність римо-католицької церкви була важливим фактором у збереженні і відродженні національної самобутності польської національної меншини на Волині в умовах русифікаторської, дискримінаційної політики російського самодержавства у досліджуваний період.
Пожвавлення національно-визвольного руху в Польщі на початку 60-х рр. ХІХ ст. призвело до посилення репресивних заходів царату проти католицизму. Чимало римо-католицьких священиків на Волині, що підтримували ідею відновлення незалежності Польщі, були репресовані. Так, за патріотичні проповіді у Горохівському костьолі Володимир-Волинського повіту 25 березня 1861 р., за розпорядженням волинського губернатора, був заарештований і відправлений до Києва ксьондз В.Громадський. На вимогу єпископа Луцько-Житомирської римо-католицької консисторії, священики повинні були суворо дотримуватись визначених правил щодо цензурування написаних проповідей [7, арк. 10, 11]. За керівництво політичною демонстрацією у м.Рівному 22 листопада 1861 р. був заарештований і засланий до м. Петрозаводська Оленецької губернії законовчитель місцевої гімназії, ксьондз К. Твардовський. Туди ж був засланий ксьондз В.Чешковський лише за те, що під час проповіді у Старокостянтинівському костьолі відмовився засудити дії А. Березовського, який 6 червня 1867 р. здійснив замах на життя імператора Олександра ІІ в Парижі.
Римо-католицькі священики брали участь у повстанні 1863 р., допомагали його учасникам, за що були жорстоко карані. Ксьондз Л. Малєвич був заарештований і засуджений до 12 років каторжних робіт на копальнях за підтримку повсталих поблизу с. Маньковець Заславського повіту. До 10 років каторги на Акатуєвських копальнях Нерчинської губернії був засуджений у лютому 1864 р. ксьондз П.Храневич за зберігання зброї та заклики до боротьби із самодержавством серед мешканців с.Киселівки Житомирського повіту [2, 92].
Документи архівів проливають додаткове світло на переслідування осіб римо-католицького віросповідання на Волині. Так, в описі таємних справ канцелярії волинського губернатора за 1875 – 1890 рр. зазначалась необхідність установлення нагляду за мирянкою Ганною Шпаковською тому, що вона відійшла від православ’я і попросила ксьондза В.Леснобродського хрестити її немовля. За римо-католицькими священиками нерідко встановлювався поліційний нагляд [6, арк. 137, 13 зв.]. Чинилися перепони виїзду ксьондзів до Росіъ [5, арк. 6]. Священикам не дозволяли здійснювати обряди поховання померлих католиків на православних місцевих кладовищах, часто заборонялося хрещення дітей за латинським обрядом, а також шлюби православних ыз католиками [6, арк. 144.].
Динаміку асиміляційних процесів серед поляків, здійснених російським царатом після повстання 1863 р. на Правобережжі наведено в таблиці.

Таблиця
Чисельність населення католицького віросповідання трьох губерній Правобережної України у 1862 – 1872 рр.
Роки Губернії
 Волинська Київська Подільська
1862
1863
1864
1865
1866
1867
1868
1869
1870
1871
1872 174994
-
175106
170858
170906
170614
155472
165472
-
180002
184339 76888
-
79434
81283
79232
79206
80043
83793
-
80863
82251 214398
228795
214599
206849
-
218580
217919
215185
-
221131
219197

Як видно з наведеної таблиці, саме у Волинській губернії відчутно зменшилась чисельність польського населення. У 1862 – 1864 рр. чисельність католиків тут залишалася сталою, однак у 1864 – 1868 рр. їх загальна кількість скоротилась на 19634 особи.
За дослідженням польського історика Л.Заштовта, найбільше скорочення польської людності простежується у таких повітах губернії: Житомирському (13308 осіб), Новоград-Волинському (2354 особи), Заславському (3632 особи в 1864 – 1865 рр.), Дубнівському (685 осіб), Рівненському (2460 осіб), Луцькому (1920 осіб у 1864 – 1865 рр.) і Володимир-Волинському (4729 осіб) [19, 244].
У 2-ій половині ХІХ ст., особливо на Волині, було закрито чимало римо-католицьких монастирів. Так, у 1865 р. київський, подільський і волинський генерал-губернатор віддав наказ про закриття Бернардинського монастиря св. Михайла Архистратига, жіночого монастиря кар...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet