Роки | Числа | |||
2013 | 1(46) | 2(47) | 4(48) | |
2012 | 1(42) | 2(43) | 3(44) | 4(45) |
2011 | 1(38) | 2(39) | 3(40) | 4(41) |
2010 | 1(34) | 2(35) | 3(36) | 4(37) |
2009 | 1(30) | 2(31) | 3(32) | 4(33) |
2008 | 1(26) | 2(27) | 3(28) | 4(29) |
2007 | 1(22) | 2(23) | 3(24) | 4(25) |
2006 | 1(18) | 2(19) | 3(20) | 4(21) |
2005 | 1(14) | 2(15) | 3(16) | 4(17) |
2004 | 2(11) | 4(13) | ||
2003 | 1(6) | 3(8) | 4(9) | |
2002 | 2(3) | 3(4) | 4(5) | |
2001 | 1(1) |
Проблема утворення Києво-Руської держави в українознавчих дослідженнях ХІІ–ХІХ століть
Автор: Шостак Маргарита молодший науковий співробітник відділу української етнології НДІУ |
Проблема утворення Києво-Руської держави в українознавчих дослідженнях ХІІ–ХІХ століть
Українознавство, інтегруючи надбання науки про Україну та українців, покликане системно дослідити процес нагромадження знань про утворення Києво-Руської держави в історичних працях, оскільки попередній рівень його фахового висвітлення був недостатнім і заангажованим, особливо в імперські і тоталітарні часи. Саме ця обставина значною мірою зумовила вибір теми дослідження, визначення його мети і завдань. Ця важлива історіографічна проблема потребує цілісного аналітичного, комплексного і системного підходу.
Об’єктом нашого дослідження є українознавчі дослідження ХІІ – ХІХ ст., присвячені утворенню Київської Русі. Предметом – процес нагромадження знань про утворення Києво-Руської держави, а саме: про передумови зародження праукраїнської державності, про внутрішні і зовнішні чинники утворення Київської Русі, її становлення та утвердження, щодо концентрації зусиль і координації українознавчих досліджень проблеми. Хронологічні межі дослідження охоплюють часовий проміжок від ХІІ до ХІХ ст. Географічні межі праці пов’язані, передусім, з територією незалежної України в її сучасних кордонах.
Наукова новизна дослідження полягає як у постановці проблеми, яка ще не була предметом системного розгляду й не отримала всебічного висвітлення вчених, так і в її вирішенні. Вперше осмислено та узагальнено досягнення істориків ХІІ – початку ХІХ ст. з дослідження державотворчих та етнічних процесів Києво-Руської держави. Критично проаналізовано поняття, концепції, періодизацію дослідників радянської доби, виявлено причини, які позначились на характері і рівні дослідницьких оцінок. Накреслено перспективи подальших наукових розробок та аспектів у цій галузі.
Мета дослідження полягає у з’ясуванні стану, повноти й достовірності вивчення проблеми утворення Київської Русі в українській історичній літературі ХІІ – початку ХІХ ст. Досягнення поставленої мети передбачає виконання таких наукових завдань: 1) проаналізувати стан наукової розробки теми, її джерельну базу та визначити теоретико-методологічну основу дослідження; 2) охарактеризувати основні концепції походження Київської Русі; 3) розглянути перспективи подальшого дослідження цієї теми вченими-українознавцями.
Дослідження виконане в концептуальних межах українознавства, але разом з тим має міждисциплінарний характер, опираючись, насамперед, на методологію історіографічної науки, з урахуванням засадничих принципів суміжних з нею гуманітарних наук: історії, археографії, етнічної історії, джерелознавства та спеціальних історичних дисциплін. Вважаємо за необхідне наголосити, що у своїй українознавчій праці послуговувалися, головним чином, одним із ключових наукових методів – принципом історизму, тобто об’єктивним і неупередженим осягненням особливостей і закономірностей формування Київської Русі. Ще ми використовували у дослідженні порівняльно-історичний метод, коли намагалися фахово аналізувати і верифікувати основні концепції походження Київської Русі.
У IX ст. в результаті тривалого внутрішнього розвитку східнослов’янських племен, збагаченого впливами сусідніх народів, склалася одна з найбільших держав середньовічної Європи – Русь. Роль її історичного ядра відігравало Середнє Подніпров’я, де традиції політичного життя сягали ще скіфсько-античних часів. У зв’язку з тим, що центром нової держави впродовж багатьох століть був Київ, в історичній літературі вона дістала назву Київської Русі.
Охоплюючи величезну територію – від Балтики й Північного Льодовитого океану до Чорного моря, від Волги до Карпат, – Русь являла собою історично важливу контактну зону між Арабським Сходом і Західною Європою, Візантією і Скандинавією. Це й зумовило її швидке входження до загальноєвропейського історико-культурного процесу.
Про нову могутню державу одночасно заговорили в різних частинах Старого Світу. Повідомлення арабських та візантійських авторів, згадки у скандинавських сагах та французьких епічних творах показують Русь як велику країну, яка посідає важливе місце в системі європейських політичних та економічних контактів. За словами арабського історика, географа та мандрівника X ст. Аль-Масуді, руси «утворюють великий народ». Перлина західноєвропейського середньові...
Звернутися до повного тексту статті | Звернутися до версії для друку
Скачати файл в форматі PDF