Роки | Числа | |||
2013 | 1(46) | 2(47) | 4(48) | |
2012 | 1(42) | 2(43) | 3(44) | 4(45) |
2011 | 1(38) | 2(39) | 3(40) | 4(41) |
2010 | 1(34) | 2(35) | 3(36) | 4(37) |
2009 | 1(30) | 2(31) | 3(32) | 4(33) |
2008 | 1(26) | 2(27) | 3(28) | 4(29) |
2007 | 1(22) | 2(23) | 3(24) | 4(25) |
2006 | 1(18) | 2(19) | 3(20) | 4(21) |
2005 | 1(14) | 2(15) | 3(16) | 4(17) |
2004 | 2(11) | 4(13) | ||
2003 | 1(6) | 3(8) | 4(9) | |
2002 | 2(3) | 3(4) | 4(5) | |
2001 | 1(1) |
Українсько-японські культурні взаємини
Автор: Борисенко Валентина доктор історичних наук, професор, провідний науковий співробітник відділу національної культури НДІУ |
Українсько-японські культурні взаємини
На запрошення доктора філософії Масакі Умебаясі з 4 по 14 червня 2010 р. відбулася етнографічна екскурсія до Японії. Ми побували у містах Токіо і Кіото, центрі префектури м. Такасакі і містечку Тамамура, а також у гірських невеликих селах.
Японія знаходиться на далекій відстані від України. Ця острівна країна розташована біля узбережжя східної частини Азії. Її омивають води Тихого океану, що дозволяє їй мати добре сполучення з багатьма країнами світу.
Культурні взаємини України з цією країною на початку ХХІ ст. позначені обміном досвіду у галузях промисловості та мистецтва й науки. Зокрема, помітна праця вчених Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У 2006 р. молодий дослідник з Японії Хіросі Катаока захистив кандидатську дисертацію на тему «Художня модифікація культу предків в українському та японському фольклорі» під керівництвом професора-фольклориста Лідії Дунаєвської. Декілька співробітників посольства Японії в Україні вчилися гри на бандурі під керівництвом видатної бандуристки Галини Менкуш. На історичному факультеті навчався в магістратурі та в аспірантурі на кафедрі етнології та краєзнавства Масакі Умебаясі, який у 2009 р. успішно захистив кандидатську дисертацію на тему «Типологічні паралелі в календарних святах українців та японців».
У Токійському державному університеті іноземних мов на славістичному відділенні японські студенти вивчають і українську мову. На сьогодні 20 японців спеціалізуються у її вивченні. Професор Хідехіко Наказава видав у 2009 р. підручник з української мови для японців. У бібліотеці цього університету зберігаються унікальні видання з гуманітарної тематики з багатьох країн світу. Серед них помітна і колекція української літератури, яка почала формуватися порівняно недавно. Цікаво, що саме у цій бібліотеці зберігається рідкісний оригінальний примірник «Россійской граматики» Михайла Ломоносова 1755 р. В оригіналі так і написано «Михайла», що наводить на думку про допомогу великому російському вченому вихідців з Києво-Могилянської академії, які багато зробили для розвитку освіти і науки в Росії.
Найбільш яскраве враження склалося від гостювання на весіллі змішаного японсько-українського шлюбу. Тут в обряді були дотримані японські традиції та вкраплені елементи з української обрядовості. У Японії реєстрація шлюбу в державній установі відбувається без обряду. Після неї призначається день шлюбної церемонії (у даному разі в синтоїстському храмі). Варто зазначити, що два основних напрями релігії – буддизм і синтоїзм – співіснують тут безконфліктно, храми часто знаходяться поруч, і віруючі можуть помолитися в кожному з них. Перед короткими молитвами обов’язкове водне очищення за допомогою спеціальних металевих або дерев’яних черпаків із спадаючого джерела води. Спочатку воду ллють на праву руку, потім на ліву і обличчя.
Весілля відбувалося 5 червня, і шлюбна церемонія в храмі, який відноситься до ХІІ ст., була призначена на обідню пору. Перед цим спеціальні організатори одягали у різних кімнатах наречених у національний весільний одяг. Наречена у білому кімоно і спеціальному головному уборі. В національному вбранні – батьки нареченого і незначна частина гостей. Більшість з них були одягнені в європейський одяг. Але ще у 70-х роках ХХ ст. у невеликих містах Японії усі гості на весілля одягали національні строї. Троє музикантів та священик храму були одягнені у святковий одяг. Наречені виходять з різних кімнат, вітаються поклоном голови і прямують до храму, родина і гості попарно розташовуються за ними. Перед храмом спочатку наречені, а за ними усі гості виконують ритуальне омивання рук і вуст – теміз. Після цього повільно наближаються до храму і заходять з різних боків: наречений зі своїми гостями – з правого боку, а наречена – з лівого. Перед входом усі роззуваються і піднімаються східцями в храм. Там молоді сідають за спеціальним столиком у центрі, з обох боків від них – гості. Помічник священика вдаряє у барабан декілька разів. Потім три музиканти на народних японських інструментах виконують мел...
Звернутися до повного тексту статті | Звернутися до версії для друку
Скачати файл в форматі PDF