головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2010   Число: #3(36)
пошук по сайту
Українсько-японські культурні взаємини
Автор: Борисенко Валентина
доктор історичних наук, професор, провідний науковий співробітник відділу національної культури НДІУ
Українсько-японські культурні взаємини

На запрошення доктора філософії Масакі Умебаясі з 4 по 14 червня 2010 р. відбулася етнографічна екскурсія до Японії.  Ми побували у  містах Токіо і Кіото, центрі префектури м. Такасакі і містечку Тамамура, а також у гірських невеликих селах.
Японія знаходиться на далекій відстані від України. Ця острівна країна розташована біля узбережжя східної частини Азії. Її омивають води Тихого океану, що дозволяє їй мати добре сполучення  з  багатьма країнами світу. 
Культурні взаємини України з цією країною на початку ХХІ ст. позначені обміном досвіду у галузях промисловості та мистецтва й науки. Зокрема, помітна праця  вчених Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У 2006 р. молодий дослідник з Японії Хіросі Катаока захистив  кандидатську  дисертацію на тему «Художня модифікація культу предків в українському та японському фольклорі» під керівництвом професора-фольклориста Лідії Дунаєвської. Декілька співробітників посольства Японії в Україні вчилися гри на бандурі під керівництвом  видатної бандуристки Галини Менкуш. На історичному факультеті навчався в магістратурі та в аспірантурі  на кафедрі етнології та краєзнавства Масакі Умебаясі, який у 2009 р. успішно захистив кандидатську дисертацію на тему «Типологічні паралелі в календарних святах українців та японців».
У Токійському державному університеті іноземних мов на славістичному відділенні японські студенти вивчають і українську мову. На сьогодні 20 японців спеціалізуються у її вивченні. Професор Хідехіко Наказава  видав у 2009 р. підручник з української мови для японців. У бібліотеці цього університету  зберігаються унікальні видання з гуманітарної тематики з багатьох країн світу. Серед них  помітна і  колекція української літератури, яка почала формуватися порівняно недавно. Цікаво, що саме у цій бібліотеці зберігається рідкісний оригінальний примірник «Россійской граматики» Михайла Ломоносова 1755 р. В оригіналі так і написано «Михайла», що наводить на думку про допомогу великому російському вченому  вихідців з Києво-Могилянської академії, які багато зробили для розвитку освіти і науки в Росії.
Найбільш яскраве враження склалося від гостювання на весіллі змішаного японсько-українського шлюбу. Тут в обряді були дотримані японські традиції та вкраплені елементи з української обрядовості. У Японії  реєстрація шлюбу в державній установі відбувається без обряду. Після неї призначається день шлюбної церемонії (у даному разі в синтоїстському храмі). Варто зазначити, що два основних напрями релігії – буддизм і синтоїзм  – співіснують тут безконфліктно, храми часто знаходяться поруч, і віруючі можуть  помолитися в кожному з них.  Перед короткими молитвами обов’язкове водне очищення за допомогою спеціальних металевих або дерев’яних  черпаків із спадаючого джерела води. Спочатку воду ллють на праву руку, потім на ліву і обличчя.
Весілля відбувалося 5 червня,  і шлюбна церемонія в храмі, який відноситься до ХІІ ст., була призначена на   обідню пору. Перед цим спеціальні організатори одягали у різних кімнатах наречених у національний весільний одяг. Наречена у білому кімоно і спеціальному  головному уборі. В національному вбранні – батьки нареченого  і  незначна частина гостей.  Більшість з них були одягнені в європейський одяг. Але ще у 70-х роках ХХ ст. у невеликих містах Японії   усі гості на весілля одягали національні строї. Троє музикантів та священик храму були одягнені у  святковий одяг. Наречені виходять з різних кімнат, вітаються поклоном голови і прямують до храму, родина і гості попарно розташовуються за ними. Перед храмом  спочатку наречені, а за ними усі гості виконують ритуальне омивання рук і вуст – теміз. Після цього повільно наближаються до храму і заходять з різних боків: наречений зі своїми гостями – з правого боку, а наречена – з лівого. Перед входом  усі роззуваються і піднімаються східцями в храм. Там молоді сідають за спеціальним столиком у центрі, з обох боків від них – гості. Помічник священика вдаряє у барабан декілька разів. Потім три музиканти на народних японських інструментах виконують мел...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet