Колонка редактора (2001)Науково-практична конференція (2004)Людина та її справа (2001)Парадигми сучасної науки (2007)Історія, теорія, методологія (2001)Освіта (2001)Мова і майбутнє України (2005)Cуспільно-політична думка (2002)Національна культура (2001)Україна - етнос (2005)Україна і світ (2002)Експедиційне українознавство (2009)Рецензії, відгуки (2005)

Автор: Кононенко Петро доктор філологічних наук, професор, академік Української академії наук, Академії наук Вищої школи України, Української Вільної Академії наук у США, Міжнародної Слов`янської академії, Української академії політичних наук, Президент Міжнародної асоціації "Україна і світове українство", директор ННДІУВІ.

8 грудня 2010 р. відбулося слухання у Верховній Раді України на тему «Українці у світі».
Відрадно, що одне з інтегральних питань Буття і Культури, еволюції, стану, проблем і перспектив розвитку такого міжнародного феномену, як Український Світ було розглянуто і на державному рівні. Печально, що тільки на 19-у році суверенного поступу держави, коли проявилися риси процесу не лише консолідації та кристалізації вітчизняного і закордонного українства, а й консервації його розрізненості та нерідко й внутрішнього протистояння окремих частин.
Серед головних причин і контроверсійна спадщина багатьох століть, зумовлена діяльністю різних політичних режимів та нав’язуваних ідеологій; і те, що відновлення суверенної державності не було підкріплене створенням державної Концепції та Програми розв’язання проблеми розвитку вітчизняних і зарубіжних українців як єдиного Українського Світу з його і специфічними особливостями, і закономірностями природного тяжіння та руху до трансцендентно визначеної єдності, мети та історичної місії народу.
Наслідок: досі розглядаються і важливі, але нерідко часткові питання цілісного процесу розвитку, до того ж – автономними стають і резолюції та пропозиції. Нерідко тільки фіксує певні реалії та тенденції влада. Тож і не панує ідеологія та психологія єдності – історичної й національно-державницької – Українського Світу як цілісного та єдиного і в його природній неповторності, і в його організації, так само природній, взаємозалежній спорідненості із вселюдством.
Пора адекватно і мислити, і діяти. При цьому – всім! Час красивих декларацій має заступитися часом реальних справ з боку як держави, так і громадськості. І особливо – центрів освітньо-наукових, інтелігенції інтелектуально-патріотичної. В ім’я нових поколінь.
У випущеному до слухань у Верховній Раді бюлетені зазначено:
«Одразу після проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 року в українських передових наукових колах постало питання про створення науково-дослідного закладу, завданням якого було б вивчення України і світового українства. Його було організовано завдяки проф. П. Кононенку і відкрито 24.01.1992 р. як Інститут українознавства при Київському національному університетові імені Тараса Шевченка.
В грудні 1992 р. відбулася перша Міжнародна науково-практична конференція, що зібрала не лише вітчизняних українознавців. В її роботі взяли участь і вчені 33 країн світового українства, зокрема представники Українського Вільного Університету (Мюнхен – ФРН), Української Вільної Академії Наук (Нью-Йорк – США), Інституту українських студій у Гарвардському університеті, Канадського інституту українських студій, відділення НТШ ім. Шевченка у Канаді (Едмонтон) й Європі, США (Нью-Йорк), Франції (Париж – Сарсель), Австралії (Мельбурн).
2009 року Інститут отримав статус «національного» і перебуває у структурі Міністерства освіти і науки України.
До компетенції Інституту належить розробка наукової концепції українознавства, впровадження результатів в освітню практику, а також координація українознавчих наукових студій як в Україні, так і за її межами.
ННДІУ є засновником та видавцем (з 2001 р.) наукового, громадсько-політичного, культурно-мистецького, релігійно-філософського та педагогічного журналу «Українознавство». Журнал є координуючим органом для світового українства.
ННДІУ є співзасновником Міжнародної асоціації «Україна і світове українство» разом з професором із США Є. В. Федоренком. Інститут співпрацює з університетами, академіями, осередками українознавства в Австралії, у Північній та Південній Америці, Азії, з європейськими країнами Польщею, Чехією, Словаччиною, Болгарією, Сербією, Хорватією, Францією, Росією, Великою Британією, Грузією; з Канадою, Китаєм, Латвією, Німеччиною, Японією та іншими країнами. Результатом такої співпраці стало проведення 19 Міжнародних конгресів і конференцій за участю науковців із 33 країн, видано близько 200 книжок, 26 томів «Збірника наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства».
Вагому роль відіграє Міжнародна науково-координаційна рада з проблем українознавства та Міжнародна науково-координаційна рада з питань культури, до складу яких входять видатні вчені, педагоги, митці, громадсь...

Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF