головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2010   Число: #4(37)
пошук по сайту
Здобутки українознавства: історичні уроки
Автор: Гомотюк Оксана
доктор історичних наук, завідувач кафедри документознавства, інформаційної діяльності та українознавства Тернопільського національного економічного університету
Здобутки українознавства: історичні уроки


Суспільні виклики об’єктивно зумовлюють потребу наукового осмислення повноцінної картини буття українського народу в цілісності, що спроможне забезпечити українознавство як інтегративна система знань про Україну та українство. У ньому адекватно акумулюється синтез надбань, нагромаджених за багатовікову історію інтелектуальної та духовної творчості українства в процесі розвитку його матеріального й культурного потенціалу.
Українознавство як компонент науки й освіти, базуючись на національних традиціях і спадщині минулого, органічно привласнюючи цінності європейської та світової цивілізацій, відіграє дедалі більшу роль у динамічних процесах трансформації українського суспільства. Історія формування і становлення українознавства як науки, його розвиток за складних умов Російської та Австро-Угорської імперій, у добу радянського тоталітаризму, осмислення внеску в цей процес інтелектуальних сил материкової України та діаспори – це важлива й актуальна дослідницька проблема, що й донині не вирішена на належному рівні.
В історії становлення та інституціалізації українознавства важливе місце посідає період 90-х років ХІХ – першої третини ХХ століття, коли закладалися його основи як науки та навчальної дисципліни, нагромаджувався унікальний досвід українознавчих досліджень, який вочевидь не втратив свого значення й на сучасному етапі. Тому об’єктом цього дослідження стала діяльність наукових осередків і провідних учених зазначеного періоду національної історії, наукові та науково-популярні праці з українознавства, що відображають визрівання й утвердження його теоретико-методологічних засад. Воднораз предметом пошукування є процес визрівання, становлення й тенденції розвитку наукових основ українознавства як цілісної системи знань про Україну та українців.
Хронологічні межі дослідження охоплюють 90-ті роки ХІХ – першу третину ХХ століття, тобто період, коли на тлі національно-культурного відродження українства, піднесення суспільно-політичних рухів активізувався процес наукового осмислення української минувшини, започатковувалися нові підходи до наукових досліджень, збагачувалася їхня джерельна база, опрацьовувалися нові методики українознавчих досліджень у контексті наукового синтезу.
Географічні межі – це етнічна територія України з урахуванням тогочасної державної належності та адміністративно-територіального поділу, а також місця локалізації українознавчих осередків у діаспорі.
Мета дослідження полягає в з’ясуванні процесу становлення й розвитку наукових засад українознавства в 90-х роках ХІХ – першій третині ХХ століття, в аналізі діяльності наукових осередків і провідних українознавців, синтезі їхніх інтелектуальних надбань з усіх компонентів знань про Україну та українство.
Реалізація цієї мети зумовила вирішення таких завдань:
–    проаналізувати сучасний стан наукового розроблення теми і шляхом ретроспективи обґрунтувати періодизацію історіографії проблеми, сформувати джерельний комплекс дослідження;
–    здійснити системний аналіз процесу визрівання, становлення й розвитку наукових засад українознавства, з’ясувати їхню суть та методологічне значення;
–    дослідити еволюцію наукових засад українознавства через формат праць провідних науковців, визначити домінуючі українознавчі конструкції на кожному етапі його розвитку;
–    розкрити значення концептуальних підходів до визначення завдань і функцій українознавства таких його основоположників і теоретиків, як М. Максимович, М. Костомаров, В. Антонович, П. Куліш, М. Драгоманов, І. Франко, М. Грушевський та ін.;
–    проаналізувати процес структурно-організаційного розвитку українознавства, становлення його освітніх і дослідницьких інституцій, акцентуючи увагу на виокремленні українознавчого сегмента у структурі науки загалом і його трансформації в інтегровану систему знань про Україну та українців, на ролі вчених Харківського, Київського, Одеського, Львівського й Чернівецького університетів, їхніх українознавчих осередків;
– дослідити на основі компаративного аналізу внесок наукових товариств у розбудову українознавства та еволюцію принципів і методів його наукового пізнання;
– ...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet