головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2010   Число: #4(37)
пошук по сайту
«… Хто розсуне полуди туман віковий, – і народ його знов стане зрячий…»
Автор: Краснодемська Ірина
науковий співробітник відділу історичних та теоретико-методологічних проблем українознавства НДІУ.
«… Хто розсуне полуди туман віковий, – і народ його знов стане зрячий…»

Виповнилося 70 років відомому українознавцю, прозаїку, поету, фольклористу, літературознавцю, педагогу і громадсько-політичному діячу Володимиру Атаназійовичу Качкану.
Народився Володимир Атаназійович 12 серпня 1940 р. у селі Рибне Тисменицького району на Івано-Франківщині в родині Атаназія і Марії Качканів. Уже через рік батька забрали на фронт, і всі турботи по домашньому господарству та вихованню дітей лягли на плечі матері. Його дитинство і шкільні роки співпали з усіма труднощами, породженими Другою світовою війною, повоєнним лихоліттям, встановленням тоталітарного режиму. Закінчивши середню школу, профтехучилище, Володимир відслужив три роки (два з них – у Німеччині) у війську. В цей час раптово помер батько, залишилися мама і молодший брат. І тому, вступивши на історико-філологічний факультет Івано-Франківського державного педагогічного інституту ім. Василя Стефаника, йому ввечері доводилося фізично працювати, у т. ч. розвантажувати вагони. Та це не завадило юнакові завершити інститутські студії з відзнакою.
Із другого курсу пішов працювати на обласне радіо, почав писати рецензії на твори художньої та краєзнавчої літератури, а також етюди, невеликі оповідання та новели. Саме тоді відчув схильність до написання нарисів. Як згадує ювіляр, очевидно, позначилися гени матері, її пісенний і драматичний  дар. Він почав горнутися не до «колгоспно-промислової» тематики, а до джерел глибинної народної культури у різних її виявах.
Розпізнати перші зацікавлення, які в майбутньому переросли у доволі широке коло професійних інтересів, допомогли В. Качкану педагоги і наставники, зокрема завідувач кафедри української літератури П. Нісонський, старший бібліограф інститутської бібліотеки В. Полєк. Саме спілкування з цими людьми допомогло йому усвідомити необхідність дослідження й повернення українській культурі забутих, заборонених імен визначних учених, літераторів, громадських, церковних діячів.
Згодом, працюючи вже кореспондентом, йому довелося багато їздити по країні. В. Качкан вчився оперативності, аналізу суспільних подій, набирався професійної майстерності. І йому було на кого рівнятися. Взірцем служили такі творчі особистості, як І. Сербін, В. Волохін, Г. Поліщук, В. Шмигленко, Х. Сорохтей, І. Богданов, С. Троян, М. Кубик, М. Яновський та ін. Він розшукував людей, які мали власні бібліотечні колекції, цікавився малознаними постатями, робив виписки та замальовки про них. Так розпочалася його культурно-просвітницька праця, а отже, і з’явилися історико-культурологічні есеї, мистецькі дослідження, що друкувалися в таких популярних на той час республіканських виданнях, як «Культура і життя», «Молодь України», «Архіви України».
У 70-х роках ХХ ст. розпочався новий важливий етап у житті вченого. З переїздом до Києва визначився його життєвий шлях як науковця та викладача. Тут, у столиці, де він прожив більше двадцяти років, тривали наукові пошуки, поглиблювалися знання із фольклористики та журналістики. В 1974 р. в Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР під керівництвом відомого вченого-фольклориста, професора Олексія Дея Володимир Качкан захистив кандидатську дисертацію на тему «Михайло Павлик і уснопоетична творчість». А відтак продовжував науково зростати, став завідувачем кафедри, заступником директора Інституту журналістики Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. У 1988 р. під керівництвом професора Ф. Погребенника захистив докторську дисертацію на тему «Проблеми традицій і новаторства в публіцистиці».
За 35 років педагогічного стажу В. Качкан пройшов довгий і непростий шлях від викладача до професора. Він був єдиним викладачем, який читав лекції українською мовою, навіть працюючи деякий час на кафедрі журналістики Вищої партійної школи. За це його викликали до парткому, залякували, попереджали, що це добром не закінчиться.
Як учений, педагог В. Качкан був заступником голови докторської спеціалізованої вченої ради у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, де підготував більше двадцяти кандидатів і докторів філологічних наук, серед яких відомі вчені О. Пономарів, М. Тимошик, В. Шкляр, О. Канівець, В. Лизанчу...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet