головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2010   Число: #4(37)
пошук по сайту
Музикологічний наголос у дослідженнях філософської спадщини Г. Сковороди
Автор: Кононенко Тарас
кандидат філософських наук, доцент, завідувач відділу філософсько-психологічних проблем українознавства НДІУ МОН України.
Музикологічний наголос у дослідженнях філософської спадщини Г. Сковороди

Довершуючи формування гіпотези про симфонічний характер розмислу українського філософа Г. Сковороди, є необхідність зробити додатковий наголос на дослідженнях, в яких спеціалізовано вивчалися музичні складники його творчої біографії. На жаль, таких досліджень існує незначна кількість, і ще їх меншість стосується втілення спроб розгляду музичних основ світогляду в інтеграції з іншими впливовими чинниками формування виняткового розмислового доробку.
Попередньо зауважимо, що характер мислення Г. Сковороди, безперечно, визначався обізнаністю з симфонічною книжною біблійною традицією. Варто наголосити й на тому, що симфонічний світогляд мав як опертя на канонічні принципи християнства, так і набуваючи вияву в народно-звичаєвих формах світосприйняття. Форми прояву цього світосприйняття мали зрозумілий для суспільної царини вигляд. Тобто ми маємо своєрідне контамінаційне зрощення глибинної аристократичної духовної традиції Европи й біблійного світу та народні форми прояву цієї традиції. Не стає в цьому контексті несподіванкою, наприклад, таке унікальне українське явище, як «вертеп», хоча його вияви водночас мають і традиційно європейський характер. Природу цього суспільно-культурного явища можна розглядати як предмет серйозного культурологічного дослідження, відомого й українському філософу. Проте в нашому дослідженні варто більше уваги надати симфонії як музичному явищу і тій формі (за аналогією з вертепом), в якій ці симфонії були наявні в життєвих мандрах філософа.
Ще раз зазначимо, що предметних досліджень спадщини й біографії Г. Сковороди в галузі музикології існує не надто багато. Цей стан пояснюється саме системою методології певної науки, на основі якої провадилося дослідження. Музична й поетична спадщина філософа, на думку автора, може набути власної повноти лише в системі інтегрованих частин цілісного історичного образу мислителя, відбитого в призмі вимірів українознавчого дослідження. Лише тоді набувається можливість властиво здійснювати переходи від розрізнених у різних наукових вимірах частин цілісної творчості й розуміти інтегровану цілісність як унікальне явище.
Поміж власне футуристичних праць у межах відомої історіографії досліджень спадщини Г. Сковороди варто детальніше заглибитися в зміст чудової роботи Онисії Шреєр-Ткаченко «Григорій Сковорода – музикант» [3]. У ній здійснено досить досконалу історіографію праць, присвячених значенню музичної складової творчої спадщини філософа відповідно до цілісного духовного виміру життя і творчості. Автор дослідження розпочинає свій прекрасний виклад із посилання на відомого історика М. Костомарова: «Історик М. Костомаров справедливо відзначав, що «…мало можно указать таких народных лиц, каким был Сковорода и которых бы так помнил и уважал народ… Странствующие слепцы усвоили его песни; на храмовом празднике, на торжище нередко можна встретить толпу народа, окружающую группу этих рапсодов и со слезами умиления слушающих «Всякому граду свой нрав и права» (М. Костомаров. Слово о Сковороде // Основа. – 1861. – № 7. – С. 177) [3, 4].
Формуючи завдання свого дослідження, автор, надавши вагому оцінку М. Костомарова щодо поширеності музико-поетичної харизми Г. Сковороди, наголошує на тому, що «…його літературна спадщина давно уже стала предметом серйозних досліджень, то його роль в історії української музики є досі зовсім мало висвітлено» [3, 6]. Це завдання ґрунтується на догляді, який автор зробила, звернувшись до біографії Г. Сковороди: «…неважко побачити, що музика була супутницею його життя, з нею пов’язані всі основні етапи його творчості і діяльності. Вірячи в могутню силу музики, Г.С. Сковорода складає більшість своїх поетичних творів саме у формі пісень, тобто в музично-поетичному жанрі, де музиці має належати чи не провідна роль» [3, 6]. Для укладання цієї біографії автором було опрацьовано значну кількість визнаних й авторитетних джерел: «Музично-біографічну довідку про Сковороду-музиканта, складену за матеріалами учня і друга Г.С. Сковороди М. Ковалінського, сучасника Сковороди Володимира Ерна, історика Київської академії В. Аскоченського, письменника і драматурга Григорія Квітки-Основ’яненка, основних дослідників творчості Г. Сковороди І. Срезнєвс...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet