головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2010   Число: #4(37)
пошук по сайту
Дистанційне навчання в загальноосвітніх закладах України
Автор: Петрук Вікторія
науковий співробітник відділу інноваційних досліджень ННДІУ
Дистанційне навчання в загальноосвітніх закладах України

Розробка і впровадження дистанційного навчання для школярів України є актуальним питанням на шляху розбудови якісної загальної середньої освіти. Тож наказ Міністерства освіти і науки України № 1231 від 29 грудня 2009 р. «Про впровадження науково-педагогічного проекту «Дистанційне навчання учнів» ?1? є суттєвим позитивним кроком у напрямку вирішення цього питання. Зараз активно розробляється нормативно-правова документація згідно з проектом, а саме дистанційні курси з усіх предметів відповідно до навчальних програм для загальноосвітніх навчальних закладів, а також методики викладання у віртуальному середовищі, готуються тьютори для роботи в системі дистанційного навчання тощо. Проте на сьогодні існує один державний загальноосвітній навчальний заклад I–III ступенів акредитації – Міжнародна українська школа (далі – МУШ) – для громадян України, які проживають за кордоном. Він був створений 7 березня 2007 р., згідно з розпорядженням КМУ № 91-р ?2?, у відповідь на десятки листів до МОН України вчителів та батьків українців з усіх країн світу з проханням вирішити проблему українських дітей за кордоном, зокрема надати їм можливість отримувати українську освіту. Метою створення МУШ є реалізація права на повну загальну середню освіту громадян України, які тимчасово або постійно проживають за кордоном, та надання їм освітніх послуг за індивідуальним навчальним планом. Відповідно до розпорядження 10 серпня 2009 р. наказом МОН України № 731 затверджено «Положення про організацію навчально-виховного процесу загальноосвітнього навчального закладу I–III ступенів «Міжнародна українська школа» ?3?, яким визначаються:
– організація та діяльність загальноосвітнього навчального закладу «Міжнародна українська школа»;
– порядок здобуття громадянами України, які тимчасово або постійно проживають за кордоном, загальної середньої освіти за екстернатною та дистанційною формами навчання.
Мета статті – проаналізувати досвід роботи Міжнародної української школи, аби з’ясувати проблемні поля дистанційної форми навчання задля максимального усунення їх при впровадженні науково-педагогічного проекту «Дистанційне навчання учнів».
За три роки існування школи можна визначити її досягнення і виділити основні проблеми у наданні освітніх послуг шляхом дистанційної форми навчання. У подальшому їх слід враховувати, щоб не допускати в розробці і впровадженні дистанційної освіти в загальноосвітніх закладах України.
Як видно з листів до Міністра освіти і науки України у справі МУШ від Президії Європейського Конгресу Українців ?4?, основними проблемами є:
1) навчальні програми не адаптовані до умов роботи суботніх шкіл;
2) кількість документації, яку вимагають від вчителів та керівників шкіл, може конкурувати з документацією звичайної загальноосвітньої школи в Україні, що абсолютно недопустимо і через велике навантаження вчителів, і відволікання від основного навчального процесу;
3) невиправдані вимоги керівництва МУШ щодо створення п’ятиденної української школи за кордоном, оскільки офіційна п’ятиденна школа за стандартами Європи вимагає таких коштів, яких собі не може дозволити ні українська громада, ні українська держава;
4) велике навантаження на дітей, оскільки більшість із них навчаються і в місцевих школах, і в українських центрах. Причому в деяких країнах, таких, наприклад, як Іспанія, шестиденний навчальний тиждень, тож діти в суботу навчаються у дві зміни;
5) завдання українських громад за кордоном і діючих при них шкіл не співпадають із позицією керівництва МУШ, яке, головним чином, заклопотане фінансуванням їхньої діяльності (але закордонні українські громади мають можливість брати участь у проекті МУШ виключно за умов його державного фінансування);
6) нині при відсутності бюджетних коштів українським закордонним школам та громадським організаціям пропонується взяти на себе всі витрати на проведення семестрового контролю. Тобто громадські організації чи самі батьки повинні фінансувати приїзд і утримання атестаційної комісії без документального підтвердження витрат приїзду і роботи комісії;
7) сумніви керівників громадських організацій щодо збереження національного змісту освіти, дотримання концепції національного виховання м...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet