головнановинипошукредакціяконтакти
     Рік: 2010   Число: #4(37)
пошук по сайту
Роль просвітницької діяльності О. Павловича в розв’язанні мовної проблеми Закарпаття
Автор: Заболоцька Лідія
викладач кафедри українознавства, здобувач кафедри педагогіки та педагогічної майстерності Мелітопольського державного педагогічного університету
Роль просвітницької діяльності О. Павловича в розв’язанні мовної проблеми Закарпаття

Національне відродження України тільки тоді можна вважати повним, коли воно ґрунтується на культурологічній основі, історико-педагогічних цінностях та сприяє становленню й утвердженню української державності, мови, національної культури. Це актуалізує потребу вивчення історії країни, україно-, народознавства, ретроспективного аналізу історико-педагогічних явищ. Знайомство з ідеями найвідоміших діячів педагогічної думки України допоможе осмислите те, що ми вважаємо нашим духовним багатством. «Історія науки не може обмежитися розвитком ідей – рівною мірою вона повинна торкатися живих людей, з їхніми особливостями, талантами, залежністю від соціальних умов, країни, епохи», – писав видатний українець С. Вавилов [2, 6].
Серед відомих громадських діячів Закарпаття чільне місце належить Олександру Павловичу (1819–1900). Священик, учитель-практик, наглядач шкіл, поет, громадський діяч, він пробуджував в українського народу почуття національної та соціальної свідомості, боровся за самоствердження рідного народу, проти денаціоналізації та дисиміляції, соціальної несправедливості, закликав готувати покоління людей, відданих своєму народові, палких патріотів, здатних вивести свій народ із культурної відсталості на рівень цивілізованої нації, прагнув організувати навчання дорослих та дітей рідною мовою на засадах народності та демократії.
Вивченню педагогічної спадщини діячів Закарпаття ХІХ – початку ХХ ст. присвячені роботи Г. Грищенка, О. Дзеверіна, О. Мазуркевич, В. Смаля, М. Стельмаховича та ін. Дослідниками доробку О. Павловича в різні часи були Ф. Арістов, М. Водовозов, Л. Задорожна, Ф. Ковач, О. Курок, П. Лінтур, Л. Медвідь, В. Мосіяшенко, О. Рудловчак, Ф. Науменко, А. Шлепецький та ін.
Олександр Павлович – видатний представник передової інтелігенції Закарпаття. Він народився, жив і працював на Закарпатті в той час, коли український народ був національною меншиною Австро-Угорської імперії і потерпав від національного та соціального гніту. Через економічну й культурну відсталість національне відродження почалося тут із запізненням. У ХІХ – на початку ХХ ст. процес формування національної ідентичності на Закарпатті тільки розпочався. Він був еволюційним, а не революційним. Головна функція «національного пробудження» була покладена на інтелігенцію, яка мала готувати народ через просвіту до національного самоусвідомлення.
Просвітництво в національному відродженні різних народів – надзвичайно складне соціальне, ідеологічне, політичне, педагогічне явище. На Закарпатті воно мало свою специфіку. На відміну від європейського просвітництва, яке у своїй діяльності рішуче виступало проти церкви, на Закарпатті роль духівництва була досить вагомою. Своєрідність цього феномену полягала в тому, що для більшості українців здобути освіту в умовах чужоземного панування було можливим тільки через отримання теологічної освіти. Крім того, основним і єдиним типом школи була школа-дяківка, організатором і керівником якої завжди виступала православна церква. Ні мадярська феодальна аристократія, ні австрійська бюрократія не проявляли турботи щодо поширення освіти серед народних мас. Передова частина духівництва, у першу чергу низового, живучи з народом, знаючи його життя, знаходила у своєму серці дорогу до ідеї служіння народним інтересам. За таких умов просвітницька діяльність на народній основі в боротьбі проти денаціоналізації залишилася майже єдиним шляхом активізації самостійної національно-історичної діяльності.
О. Павлович, виконуючи обов’язки священика, особисто вів просвітницьку, педагогічну діяльність. На його думку, якщо озброїти людей знаннями, вони змінять державний устрій на кращий. Як просвітник, педагог він орієнтувався на широку демократизацію освіти, поширення наукових знань, політичної свідомості серед українського населення Закарпаття. Своєю системою виховання О. Павлович прагнув поставити кожну людину в активну позицію в суспільному й особистому житті, розкрити творчий потенціал кожного, що було новим у педагогічному плані.
У своїх поглядах він був детермінований обставинами життя. На формування його світогляду найбільший вплив мали угорська влада, яка здійснювала у краї асиміляційну політику що...


Звернутися до повного тексту статті  |  Звернутися до версії для друку

Скачати файл в форматі PDF
Оцінка змісту статті:
Ваша суспільна належність:
Архів
Новини
Увага! Щоби дізнатися, які статті з'являться наступного тижня, натисни тут.
Опитування
Як Ви оцінюєте наш сайт?



LiveInternet